Gedanken zur Losung für Mittwoch, den 05.08.2026

Losungswort
Gideon sprach zu dem Engel des HERRN: Ist der HERR mit uns, warum ist uns dann das alles widerfahren?
Richter 6,13

Lehrtext
Ihr werdet euch freuen, die ihr jetzt eine kleine Zeit, wenn es sein soll, traurig seid in mancherlei Anfechtungen, auf dass euer Glaube bewährt und viel kostbarer befunden werde als vergängliches Gold.
1. Petrus 1,6-7

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

In mancherlei Anfechtung

Dem heutigen Losungswort ging voraus, dass ein Engel Gottes zu einem jungen Israeliten namens Gideon sagte: „Der HERR mit dir, du streitbarer Held!“⁽¹⁾ Die Antwort Gideons zeigt, dass er sich weder als Held noch als von Gott begünstigt sah. Deshalb auch seine kritische Frage, warum es ihnen so schlecht ging, wenn Gott doch angeblich mit ihnen war. Regelmäßig wurden sie von ihren Feinden überfallen, die ihre Ernte vernichteten. Die Lebensgrundlage der Israeliten verschwand immer mehr. Um etwas Getreide zu retten, drosch Gideon es heimlich in der Kelter seines Vaters, als der Engel zu ihm kam.

Nun gab es tatsächlich einen Grund für die Misere der Israeliten, nämlich ihre Untreue gegenüber Gott.⁽²⁾ Dennoch hörte er ihr Schreien und schickte seinen Engel zu Gideon. Auf die Frage nach dem Warum ging der Engel jedoch nicht weiter ein, ebenso wenig auf Gideons Argumentation, Gott habe sie verlassen. Stattdessen gab er ihm den Auftrag, das Volk aus der Gewalt der Feinde zu befreien. Allerdings fühlte Gideon sich in keiner Weise dazu befähigt. Er sei zu jung und sein Stamm zu unbedeutend. Wie solle er Israel retten können? Interessanterweise hörte der Engel nicht auf, Gideon Mut zuzusprechen: Gott würde ihm helfen. Als Gideon um ein Zeichen bat, ging der Engel auch darauf ein. Was bedeutet das nun für uns?

Hier sehen wir einmal sehr deutlich, was es heißt, dass Gott das „geknickte Rohr“ nicht bricht und „den glimmenden Docht“ nicht auslöscht.⁽³⁾ Er tritt nicht nach, wenn wir schwach am Boden liegen – nicht einmal dann, wenn wir es selbst verursacht haben. Stattdessen hilft er uns auf, vergibt, verbindet und stärkt uns durch seinen Geist. Auf Trauer folgt Freude, trotz Schwachheit entsteht Kraft. Gerade in Zeiten der Not ist es der Glaube, der uns hindurchträgt.

Einen gesegneten Tag wünscht
Angela Mumssen

(1) Rich. 6,12 [Luther 2017] (2) Rich. 6,7-10 (3) Jes. 42,3

Gebet:
Herr Jesus Christus, danke, dass du mit uns durch alles hindurchgehst. Ob es Leid, Krankheit, Einsamkeit, Schmerz oder irgendeine andere Not ist, du bist da. Du tröstest uns mit deinem sanften Geist. Du schenkst Worte der Klarheit, wenn wir Korrektur brauchen. Du vergibst, wenn wir fallen. Du trägst uns, wo wir nicht weiter können. Danke, Herr, für deine Liebe und Gegenwart in meinem Leben – allezeit und ganz besonders in den schweren Stunden. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Wednesday, 05.08.2026

Bible Verse
Gideon said to the angel of the LORD, “If the LORD is with us, why has all this happened to us?”
Judges 6:13

Teaching Text
You will rejoice, even though for a little while—if it is the Lord’s will—you may have to suffer various trials, so that your faith may be tested and found to be far more precious than perishable gold.
1 Peter 1:6–7

Moravian Daily Texts

In Various Trials

Today’s Bible passage was preceded by an angel of God speaking to a young Israelite named Gideon: “The LORD be with you, O mighty warrior!”⁽¹⁾ Gideon’s response shows that he did not see himself as a hero or as one favored by God. That is why he asked the critical question: Why were things going so badly for them if God was supposedly with them? They were regularly attacked by their enemies, who destroyed their harvest. The Israelites’ means of subsistence were steadily disappearing. To save some grain, Gideon was secretly threshing it in his father’s winepress when the angel came to him.

There was, in fact, a reason for the Israelites’ misery: their unfaithfulness to God.⁽²⁾ Nevertheless, He heard their cries and sent His angel to Gideon. When asked why, however, the angel did not elaborate, nor did he address Gideon’s argument that God had forsaken them. Instead, he commissioned him to deliver the people from the power of their enemies. Gideon, however, did not feel in any way capable of doing so. He was too young, and his tribe was too insignificant. How could he possibly save Israel? Interestingly, the angel did not stop encouraging Gideon: God would help him. When Gideon asked for a sign, the angel granted his request. What does this mean for us?

Here we see very clearly what it means that God does not “ break a bruised reed” or “quench a smoldering wick.”⁽³⁾ He does not kick us when we lie weak on the ground—not even when we have brought it upon ourselves. Instead, He lifts us up, forgives us, heals us, and strengthens us through His Spirit. Sorrow is followed by joy; strength arises even in the midst of weakness. Especially in times of need, it is faith that carries us through.

Wishing you a blessed day,
Angela Mumssen

(1) Judges 6:12 [Luther 2017] (2) Judges 6:7–10 (3) Isaiah 42:3

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Mercredi, 05.08.2026

Passage biblique
Gédéon dit à l'ange de l'Éternel : « Si l'Éternel est avec nous, pourquoi tout cela nous est-il arrivé ? »
Juges 6,13

Texte d'étude
Vous vous réjouirez, vous qui, pour un peu de temps encore, si tel est le dessein de Dieu, vous êtes affligés par diverses épreuves, afin que votre foi soit éprouvée et se révèle bien plus précieuse que l'or périssable.
1 Pierre 1,6-7

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Dans diverses épreuves

Le passage biblique d’aujourd’hui a été précédé par les paroles qu’un ange de Dieu a adressées à un jeune Israélite nommé Gédéon : « Que l’Éternel soit avec toi, vaillant guerrier ! »⁽¹⁾ La réponse de Gédéon montre qu’il ne se considérait ni comme un héros, ni comme quelqu’un favorisé par Dieu. D’où sa question critique : pourquoi leur sort était-il si difficile, alors que Dieu était censé être avec eux ? Ils étaient régulièrement attaqués par leurs ennemis, qui détruisaient leurs récoltes. Les moyens de subsistance des Israélites s’amenuisaient de plus en plus. Afin de sauver un peu de blé, Gédéon le battait en secret dans le pressoir de son père lorsque l’ange vint vers lui.

Or, il y avait bel et bien une raison à la misère des Israélites : leur infidélité envers Dieu.⁽²⁾ Néanmoins, Dieu entendit leurs cris et envoya son ange vers Gédéon. Cependant, l’ange n’aborda pas la question du « pourquoi », pas plus qu’il ne répondit à l’argument de Gédéon selon lequel Dieu les avait abandonnés. Au lieu de cela, il lui confia la mission de libérer le peuple de la main de ses ennemis. Or, Gédéon ne se sentait nullement capable d’accomplir cette tâche. Il était trop jeune et sa tribu trop insignifiante. Comment aurait-il pu sauver Israël ? Il est intéressant de noter que l’ange n’a cessé d’encourager Gédéon : Dieu l’aiderait. Lorsque Gédéon a demandé un signe, l’ange y a également répondu. Qu’est-ce que cela signifie pour nous ?

Nous voyons ici très clairement ce que signifie le fait que Dieu ne brise pas le « roseau froissé » et n’éteint pas la « mèche qui fume encore »⁽³⁾. Il ne nous enfonce pas davantage lorsque nous sommes à terre, affaiblis – même lorsque nous en sommes nous-mêmes responsables. Au contraire, il nous relève, nous pardonne, nous réconforte et nous fortifie par son Esprit. La joie succède au chagrin, la force naît malgré la faiblesse. C’est précisément dans les moments difficiles que la foi nous aide à tenir bon.

Je vous souhaite une journée bénie,
Angela Mumssen

(1) Juges 6,12 [Luther 2017] (2) Juges 6,7-10 (3) Ésaïe 42,3

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Mercoledì, 05.08.2026

Versículo bíblico
Gedeón dijo al ángel del Señor: «Si el Señor está con nosotros, ¿por qué nos ha sucedido todo esto?».
Jueces 6,13

Texto de reflexión
Os alegraréis vosotros, que ahora, si así debe ser, estáis un poco de tiempo tristes por diversas pruebas, para que vuestra fe sea puesta a prueba y resulte mucho más preciosa que el oro perecedero.
1 Pedro 1,6-7

Textos cotidianos de la Iglesia morava

En diversas pruebas

El pasaje bíblico de hoy viene precedido por las palabras que un ángel de Dios dirigió a un joven israelita llamado Gedeón: «¡El Señor esté contigo, valiente guerrero!»⁽¹⁾ La respuesta de Gedeón muestra que no se veía ni como un héroe ni como alguien favorecido por Dios. De ahí su pregunta crítica: ¿por qué les iba tan mal si, supuestamente, Dios estaba con ellos? Sus enemigos los asaltaban con frecuencia y destruían sus cosechas. Los medios de subsistencia de los israelitas se iban agotando cada vez más. Para salvar algo de cereal, Gedeón lo trillaba en secreto en el lagar de su padre cuando el ángel se le apareció.

En realidad, sí había una razón para la miseria de los israelitas: su infidelidad hacia Dios⁽²⁾. Sin embargo, Él escuchó sus clamores y envió a su ángel a Gedeón. Sin embargo, el ángel no entró en detalles cuando Gedeón le preguntó por el «porqué», ni tampoco sobre el argumento de Gedeón de que Dios los había abandonado. En su lugar, le encomendó la misión de liberar al pueblo del yugo de los enemigos. No obstante, Gedeón no se sentía en absoluto capaz de ello. Era demasiado joven y su tribu demasiado insignificante. ¿Cómo iba a poder salvar a Israel? Curiosamente, el ángel no dejó de animar a Gedeón: Dios le ayudaría. Cuando Gedeón pidió una señal, el ángel también accedió. ¿Qué significa esto para nosotros?

Aquí vemos muy claramente lo que significa que Dios no «quiebra la caña quebrada » ni «apaga la mecha que aún arde ».⁽³⁾ No nos da la patada final cuando yacemos débiles en el suelo, ni siquiera cuando nosotros mismos lo hemos provocado. En cambio, nos ayuda a levantarnos, nos perdona, nos sana y nos fortalece a través de su Espíritu. A la tristeza le sigue la alegría; a pesar de la debilidad, surge la fuerza. Precisamente en tiempos de necesidad, es la fe la que nos ayuda a salir adelante.

Os deseo un día bendito
Angela Mumssen

(1) Jueces 6,12 [Lutero 2017] (2) Jueces 6,7-10 (3) Isaías 42,3

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Miércoles, 05.08.2026

Versículo bíblico
Gideão disse ao anjo do Senhor: “Se o Senhor está conosco, por que então tudo isso nos aconteceu?”
Juízes 6,13

Texto de reflexão
Vocês se alegrarão, vocês que agora, por um curto tempo — se assim for necessário —, estão tristes por causa de várias provações, para que a sua fé seja provada e se mostre muito mais preciosa do que o ouro passageiro.
1 Pedro 1,6-7

Textos diários da Igreja da Morávia

Em diversas provações

A passagem bíblica de hoje foi precedida por um anjo de Deus que disse a um jovem israelita chamado Gideão: “O Senhor esteja contigo, herói valente!”⁽¹⁾ A resposta de Gideão mostra que ele não se via nem como herói nem como alguém favorecido por Deus. Daí sua pergunta crítica: por que estavam passando por tantas dificuldades, se Deus supostamente estava com eles? Eles eram atacados regularmente por seus inimigos, que destruíam suas colheitas. Os meios de subsistência dos israelitas iam desaparecendo cada vez mais. Para salvar um pouco de grão, Gideão o debulhava secretamente no lagar de seu pai, quando o anjo veio até ele.

Na verdade, havia um motivo para a miséria dos israelitas: sua infidelidade para com Deus.⁽²⁾ Mesmo assim, Ele ouviu seus clamores e enviou Seu anjo a Gideão. No entanto, o anjo não se aprofundou na questão do “porquê”, nem na argumentação de Gideão de que Deus os havia abandonado. Em vez disso, ele lhe deu a missão de libertar o povo do domínio dos inimigos. Contudo, Gideão não se sentia de forma alguma capaz disso. Ele era muito jovem e sua tribo, insignificante. Como ele poderia salvar Israel? Curiosamente, o anjo não parou de encorajar Gideão: Deus o ajudaria. Quando Gideão pediu um sinal, o anjo também atendeu ao seu pedido. O que isso significa para nós?

Aqui vemos muito claramente o que significa que Deus não quebra o “cano quebrado” e não apaga “a chama que ainda arde ”.⁽³⁾ Ele não nos dá mais um golpe quando estamos fracos e caídos no chão – nem mesmo quando fomos nós mesmos que causamos isso. Em vez disso, Ele nos ajuda a nos levantar, nos perdoa, nos une e nos fortalece por meio do Seu Espírito. À tristeza segue-se a alegria; apesar da fraqueza, surge a força. Justamente em tempos de necessidade, é a fé que nos sustenta.

Desejo-lhes um dia abençoado
Angela Mumssen

(1) Juízes 6,12 [Lutero 2017] (2) Juízes 6,7-10 (3) Isaías 42,3

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Quarta-feira, 05.08.2026

Versetto biblico
Gedeone disse all'angelo del Signore: «Se il Signore è con noi, perché ci è accaduto tutto questo?»
Giudici 6,13

Testo di riflessione
Voi vi rallegrerete, anche se ora, per un breve tempo, se così deve essere, siete afflitti da varie prove, affinché la vostra fede sia provata e si riveli molto più preziosa dell’oro che perisce.
1 Pietro 1,6-7

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

In varie prove

Il versetto biblico di oggi è preceduto da un episodio in cui un angelo di Dio disse a un giovane israelita di nome Gedeone: «Il Signore sia con te, o valoroso guerriero!»⁽¹⁾ La risposta di Gedeone dimostra che egli non si considerava né un eroe né una persona favorita da Dio. Da qui la sua domanda critica: perché le cose andavano così male, se Dio era presumibilmente con loro? Venivano regolarmente attaccati dai loro nemici, che distruggevano il loro raccolto. I mezzi di sussistenza degli israeliti andavano sempre più scemando. Per salvare un po’ di grano, Gedeone lo stava trebbiando di nascosto nel torchio di suo padre, quando l’angelo gli apparve.

In realtà c’era un motivo per la miseria degli Israeliti, ovvero la loro infedeltà verso Dio.⁽²⁾ Ciononostante, Egli udì il loro grido e mandò il suo angelo da Gedeone. Alla domanda sul «perché», però, l’angelo non si soffermò ulteriormente, né tantomeno sulle argomentazioni di Gedeone secondo cui Dio li aveva abbandonati. Gli affidò invece l’incarico di liberare il popolo dal dominio dei nemici. Gedeone, tuttavia, non si sentiva affatto all’altezza. Era troppo giovane e la sua tribù troppo insignificante. Come avrebbe potuto salvare Israele? È interessante notare che l’angelo non smise di incoraggiare Gedeone: Dio lo avrebbe aiutato. Quando Gedeone chiese un segno, l’angelo acconsentì. Cosa significa questo per noi?

Qui vediamo molto chiaramente cosa significa che Dio non spezza la «canna incrinata» e non spegne «il lucignolo fumante ».⁽³⁾ Egli non ci calpesta quando giacciamo a terra deboli – nemmeno quando siamo stati noi stessi a causarlo. Al contrario, ci aiuta a rialzarci, ci perdona, ci risana e ci rafforza attraverso il suo Spirito. Al dolore segue la gioia, dalla debolezza nasce la forza. Proprio nei momenti di difficoltà è la fede che ci sostiene.

Vi auguro una giornata benedetta
Angela Mumssen

(1) Giudici 6,12 [Lutero 2017] (2) Giudici 6,7-10 (3) Isaia 42,3

Размышления о моравских ежедневных текстах на Среда, 05.08.2026

Слово из Библии
Гедеон сказал Ангелу Господню: «Если Господь с нами, то почему же все это случилось с нами?»
Судьи 6:13

Учебный текст
Радуйтесь, вы, которые теперь, если так угодно, на короткое время скорбите в различных испытаниях, дабы ваша вера была испытана и оказалась гораздо драгоценнее, чем тленное золото.
1-е Послание Петра 1:6-7

Ежедневные тексты Моравской церкви

В различных испытаниях

Сегодняшнему библейскому отрывку предшествовало то, что ангел Божий сказал молодому израильтянину по имени Гедеон: «Господь с тобой, мужественный воин!»⁽¹⁾ Ответ Гедеона показывает, что он не считал себя ни героем, ни избранником Бога. Отсюда и его критический вопрос: почему им живётся так плохо, если Бог, якобы, с ними. Их регулярно нападали враги, уничтожавшие их урожай. Средства к существованию израильтян всё больше исчезали. Чтобы спасти хоть немного зерна, Гедеон тайно молотил его в винодельне своего отца, когда к нему пришёл ангел.

На самом деле причина бедствий израильтян заключалась в их неверности Богу⁽²⁾. Тем не менее Он услышал их вопли и послал Своего ангела к Гедеону. Однако на вопрос о причине ангел не стал вдаваться в подробности, равно как и на аргументы Гедеона о том, что Бог оставил их. Вместо этого он поручил ему освободить народ от власти врагов. Однако Гедеон ни в коей мере не считал себя способным на это. Он был слишком молод, а его колено — слишком незначительным. Как он мог спасти Израиль? Интересно, что ангел не переставал ободрять Гедеона: Бог поможет ему. Когда Гедеон попросил знамения, ангел также откликнулся на его просьбу. Что же это значит для нас?

Здесь мы очень ясно видим, что значит: Бог не ломает «согнутую трость» и не гасит «тлеющий фитиль»⁽³⁾. Он не наносит последний удар, когда мы лежим на земле в слабости — даже если мы сами это вызвали. Вместо этого Он поднимает нас, прощает, исцеляет и укрепляет Своим Духом. За скорбью следует радость, несмотря на слабость рождается сила. Именно в моменты беды вера помогает нам пройти через испытания.

Желаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Судьи 6:12 [Лютер 2017] (2) Судьи 6:7–10 (3) Исаия 42:3

Думки про моравські щоденні тексти за Середа, 05.08.2026

Слово з Біблії
Гідеон сказав до ангела Господнього: «Якщо Господь з нами, то чому ж усе це сталося з нами?»
Книга Суддів 6:13

Текст для роздумів
Радійте, ви, хто тепер, якщо так має бути, на короткий час сумуєте через різні випробування, щоб ваша віра випробувалася і виявилася дорожчою за тлінне золото.
1 Петра 1:6-7

Щоденні тексти Моравської церкви

У різних випробуваннях

Сьогоднішньому біблійному уривку передувало те, що ангел Божий сказав молодому ізраїльтянину на ім’я Гедеон: «Господь з тобою, хоробрий воїне!»⁽¹⁾ Відповідь Гедеона свідчить про те, що він не вважав себе ані героєм, ані обдарованим Богом. Тому й пролунало його критичне запитання: чому їм так погано велося, якщо Бог, нібито, був з ними. Їх регулярно нападали вороги, які знищували їхній урожай. Засоби до існування ізраїльтян дедалі більше зникали. Щоб врятувати хоч трохи зерна, Гедеон таємно молотив його у пресі свого батька, коли до нього прийшов ангел.

Насправді ж існувала причина лиха ізраїльтян, а саме їхня невірність Богу.⁽²⁾ Проте Він почув їхні крики й послав Свого ангела до Гедеона. Однак на запитання «чому» ангел не став детально відповідати, так само як і на аргументи Гедеона про те, що Бог покинув їх. Натомість він доручив йому визволити народ з-під влади ворогів. Проте Гедеон аж ніяк не відчував себе здатним на це. Він був занадто молодий, а його плем’я — занадто незначним. Як він міг би врятувати Ізраїль? Цікаво, що ангел не переставав підбадьорювати Гедеона: Бог допоможе йому. Коли Гедеон попросив знака, ангел також пішов йому назустріч. Що це означає для нас?

Тут ми дуже чітко бачимо, що означає: Бог не ламає «зламану тростину» і не гасить «тліючий гніт»⁽³⁾. Він не наносить удару, коли ми лежимо на землі слабкі — навіть тоді, коли ми самі це спричинили. Натомість Він піднімає нас, прощає, зцілює та зміцнює нас Своїм Духом. За смутком настає радість, попри слабкість народжується сила. Саме в часи скрути саме віра допомагає нам пройти крізь це.

Бажаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Суддів 6:12 [Лютер 2017] (2) Суддів 6:7–10 (3) Ісая 42:3

05.08.2026 ,الأربعاء خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

قال جدعون لملاك الرب: «إذا كان الرب معنا، فلماذا أصابنا كل هذا؟»
قضاة 6:13

نص تعليمي:

ستفرحون أنتم الذين تشعرون الآن بالحزن لفترة قصيرة، إن كان ذلك مقدراً، في ظل محن متنوعة، حتى يُختبر إيمانكم ويُثبت أنه أثمن بكثير من الذهب الفاني.
1 بطرس 1:6-7

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

في خضم محن متنوعة

سبق الآية الكتابية التي نقرأها اليوم أن قال ملاك من عند الله لشاب إسرائيلي يُدعى جدعون: «الرب معك أيها البطل المحارب!»^[1] تُظهر إجابة جدعون أنه لم يكن يعتبر نفسه بطلاً ولا شخصاً محظوظاً عند الله. ولهذا السبب طرح سؤاله النقدي: لماذا كانت أحوالهم سيئة إلى هذا الحد، في حين يُزعم أن الله كان معهم؟ فقد كانوا يتعرضون بانتظام لهجمات أعدائهم الذين كانوا يدمرون محاصيلهم. كانت سبل عيش الإسرائيليين تتلاشى أكثر فأكثر. ولإنقاذ بعض الحبوب، كان جدعون يدوسها سراً في معصرة أبيه، عندما جاءه الملاك.

كان هناك بالفعل سبب لمأساة الإسرائيليين، ألا وهو خيانتهم لله.^[2] ومع ذلك، سمع الله صراخهم وأرسل ملاكه إلى جدعون. لكن عندما سأله جدعون عن السبب، لم يخض الملاك في التفاصيل، كما لم يرد على حجة جدعون بأن الله قد هجرهم. بدلاً من ذلك، كلفه بتحرير الشعب من قبضة الأعداء. لكن جدعون لم يشعر بأي قدرة على القيام بذلك. فقد كان صغيرًا جدًّا، وعشيرته غير ذات شأن. كيف يمكنه أن ينقذ إسرائيل؟ ومن المثير للاهتمام أن الملاك لم يتوقف عن تشجيع جدعون: فالله سيساعده. وعندما طلب جدعون آية، استجاب الملاك لطلبه أيضًا. ماذا يعني هذا بالنسبة لنا الآن؟

هنا نرى بوضوح شديد ما يعنيه أن الله لا يكسر «القصب المنحني» ولا «يطفئ الفتيل المتوهج».^[3] إنه لا يركلنا ونحن نكاد نسقط من الضعف — ولا حتى عندما نكون نحن السبب في ذلك. بل على العكس، فهو يساعدنا على النهوض، ويغفر لنا، ويشفي جراحنا، ويقوينا بروحه. الحزن يتبعه الفرح، والقوة تنشأ رغم الضعف. في أوقات الشدة بالذات، الإيمان هو الذي يحملنا عبرها.

أتمنى لكم يوماً مباركاً
Angela Mumssen

[1] قضاة 6:12 [لوثر 2017] [2] قضاة 6:7-10 [3] إشعياء 42:3

Gedanken zur Losung für Dienstag, den 04.08.2026

Losungswort
Der HERR spricht: Ihr habt gesehen, wie ich euch getragen habe auf Adlerflügeln und euch zu mir gebracht.
2. Mose 19,4

Lehrtext
Auf Gott hoffen wir, er werde uns auch hinfort erretten.
2. Korinther 1,10

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Rettung

Im heutigen Losungswort geht es um Israels Befreiung aus der ägyptischen Sklaverei. Vollständig lautet der Vers: „Ihr habt gesehen, was ich an den Ägyptern getan habe und wie ich euch getragen habe auf Adlerflügeln und euch zu mir gebracht.“ Gott erlöste sein Volk also von den Ägyptern und führte es dann in seine Gegenwart.

Nun lesen wir im Lehrtext: „Auf Gott hoffen wir, er werde uns auch hinfort erretten.“ Zuvor schildert der Apostel Paulus, dass sie auf ihrer Missionsreise in der Provinz Asia derart attackiert wurden, dass sie schon meinten, darin umzukommen. Interessanterweise sieht er hinter allem Gottes Wirken und beschuldigt weder den Teufel noch andere Menschen. Stattdessen erklärt er: „Das alles geschah, damit wir nicht auf uns selbst vertrauten, sondern auf Gott, der die Toten zu neuem Leben erweckt.“⁽¹⁾

Die Hoffnung, die im Lehrtext ausgedrückt wird, gründet sich darauf, dass Gott alles im Griff hat. Alles, was geschieht, hat er zumindest zugelassen – auch die Versklavung der Israeliten in Ägypten. Letztlich diente es dazu, dass sie ihre Hoffnung nicht auf die eigene Stärke setzten, sondern auf Gott. Und genau das führt in seine Gegenwart.

Auch wir benötigen Befreiung – vor allem von unserem alten Wesen. Diese beginnt damit, dass Gott uns von allem löst, was uns gefangen nimmt. Vor vielen Jahren erlebte ich das in Bezug aufs Rauchen. Seit meinem 14. Lebensjahr hatte ich geraucht. Als ich 13 Jahre später versuchte, damit aufzuhören, bemerkte ich meine Abhängigkeit. Ich hielt es nur für kurze Zeit durch. Doch dann bat ich Gott darum, frei zu werden, und wartete auf diesen Moment der Befreiung. Und tatsächlich: Mitten bei einer Zigarette drückte ich sie aus und war frei – nicht nur vom Rauchen, sondern auch davon, etwas tun zu müssen, was ich eigentlich gar nicht tun wollte.

Was auch immer uns gefangen nimmt, wir haben einen Gott, der rettet und befreit. Bitten wir ihn doch darum.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 2.Kor. 1,9b (Neue Genfer Übersetzung)

Gebet:
Vater im Himmel, ich danke dir, dass du mich schon aus vielen Zwängen und Bedrohungen heraus gerettet hast. Wirke auch weiter so in unserem und meinem Leben. Darum bitte ich dich in Jesu Christi Namen, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Tuesday, 04.08.2026

Bible Verse
The LORD says: “You have seen how I carried you on eagles’ wings and brought you to Me.”
Exodus 19:4

Scripture
We hope in God that He will continue to save us.
2 Corinthians 1:10

Moravian Daily Texts

Deliverance

Today’s Bible verse is about Israel’s deliverance from Egyptian slavery. The full verse reads:“You have seen what I did to the Egyptians and how I carried you on eagles’ wings and brought you to Myself.” God thus redeemed His people from the Egyptians and then led them into His presence.

Now we read in the lesson text:“We hope in God that He will continue to save us.” Earlier, the Apostle Paul describes how, during their missionary journey through the province of Asia, they were attacked so severely that they thought they were going to die. Interestingly, he sees God’s hand at work in all of this and blames neither the devil nor other people. Instead, he explains: “All this happened so that we would not trust in ourselves but in God, who raises the dead to new life.”⁽¹⁾

The hope expressed in the passage is based on the fact that God is in control of everything. He has at least permitted everything that happens—including the enslavement of the Israelites in Egypt. Ultimately, it served to ensure that they would not place their hope in their own strength, but in God. And that is precisely what leads us into His presence.

We, too, need deliverance—above all, from our old nature. This begins when God frees us from everything that holds us captive. Many years ago, I experienced this in relation to smoking. I had been smoking since I was 14. When I tried to quit 13 years later, I realized how dependent I was. I managed to hold out for only a short time. But then I asked God to set me free, and I waited for that moment of deliverance. And sure enough: right in the middle of smoking a cigarette, I put it out and was free—not only from smoking, but also from having to do something I didn’t really want to do at all.

Whatever holds us captive, we have a God who rescues and sets us free. Let’s ask Him for that.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 2 Corinthians 1:9b(New Geneva Translation)

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Mardi, 04.08.2026

Passage biblique
L'Éternel dit : « Vous avez vu comment je vous ai portés sur les ailes d'un aigle et comment je vous ai amenés vers moi. »
Exode 19,4

Texte d'enseignement
Nous espérons en Dieu, qu’il continuera à nous sauver.
2 Corinthiens 1,10

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Salut

Le passage biblique d’aujourd’hui traite de la libération d’Israël de l’esclavage égyptien. Le verset complet dit : «Vous avez vu ce que j’ai fait aux Égyptiens, et comment je vous ai portés sur des ailes d’aigle et amenés vers moi. » Dieu a donc délivré son peuple des Égyptiens, puis l’a conduit en sa présence.

Or, lisons dans le texte d’enseignement : «Nous espérons en Dieu qu’il continuera à nous sauver. » Auparavant, l’apôtre Paul raconte qu’au cours de leur voyage missionnaire dans la province d’Asie, ils ont été attaqués si violemment qu’ils ont même cru y perdre la vie. Il est intéressant de noter qu’il voit dans tout cela l’œuvre de Dieu et n’accuse ni le diable ni d’autres personnes. Au contraire , il explique : « Tout cela est arrivé afin que nous ne comptions pas sur nous-mêmes, mais sur Dieu, qui ressuscite les morts. »⁽¹⁾

L’espérance exprimée dans le texte d’étude repose sur le fait que Dieu a tout sous contrôle. Tout ce qui arrive, il l’a au moins permis – y compris l’esclavage des Israélites en Égypte. En fin de compte, cela a servi à ce qu’ils ne placent pas leur espérance dans leur propre force, mais en Dieu. Et c’est précisément cela qui conduit à sa présence.

Nous aussi, nous avons besoin d’être libérés – surtout de notre ancienne nature. Cette libération commence par le fait que Dieu nous détache de tout ce qui nous retient prisonniers. Il y a de nombreuses années, j’en ai fait l’expérience en ce qui concerne le tabac. Je fumais depuis l’âge de 14 ans. Lorsque, 13 ans plus tard, j’ai essayé d’arrêter, j’ai pris conscience de ma dépendance. Je n’ai tenu que peu de temps. Mais ensuite, j’ai demandé à Dieu de me libérer, et j’ai attendu ce moment de libération. Et en effet : alors que j’étais en train de fumer une cigarette, je l’ai éteinte et j’étais libre – non seulement du tabac, mais aussi de l’obligation de faire quelque chose que je ne voulais en réalité pas faire.

Quoi que ce soit qui nous retienne prisonniers, nous avons un Dieu qui sauve et libère. Demandons-le-lui donc.

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 2 Corinthiens 1,9b(Nouvelle Traduction de Genève)

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Martedì, 04.08.2026

Versículo bíblico
El Señor dice: «Habéis visto cómo os he llevado en alas de águila y os he traído hasta mí».
Éxodo 19,4

Texto de reflexión
Esperamos en Dios, y confiamos en que Él nos seguirá salvando.
2 Corintios 1,10

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Salvación

El pasaje bíblico de hoy trata sobre la liberación de Israel de la esclavitud en Egipto. El versículo completo dice así:«Habéis visto lo que hice a los egipcios y cómo os llevé sobre alas de águila y os traje a mí». Así pues, Dios liberó a su pueblo de los egipcios y lo condujo a su presencia.

Ahora leemos en el texto de estudio:«Esperamos en Dios que también de ahora en adelante nos salve». Previamente, el apóstol Pablo describe que, durante su viaje misionero por la provincia de Asia, fueron atacados de tal manera que ya pensaban que iban a perecer. Curiosamente, él ve en todo ello la obra de Dios y no culpa ni al diablo ni a otras personas. En cambio, explica: «Todo esto sucedió para que no confiáramos en nosotros mismos, sino en Dios, que resucita a los muertos a una vida nueva.»⁽¹⁾

La esperanza que se expresa en el texto de estudio se basa en que Dios tiene todo bajo control. Todo lo que ocurre, al menos lo ha permitido Él, incluso la esclavitud de los israelitas en Egipto. En última instancia, sirvió para que no pusieran su esperanza en su propia fuerza, sino en Dios. Y eso es precisamente lo que nos lleva a su presencia.

Nosotros también necesitamos liberación, sobre todo de nuestra antigua naturaleza. Esta comienza cuando Dios nos libera de todo lo que nos mantiene cautivos. Hace muchos años lo experimenté en relación con el tabaco. Llevaba fumando desde los 14 años. Cuando, 13 años después, intenté dejarlo, me di cuenta de mi adicción. Solo aguanté un breve tiempo. Pero entonces le pedí a Dios que me liberara y esperé ese momento de liberación. Y, efectivamente: en medio de un cigarrillo, lo apagué y me sentí libre —no solo del tabaco, sino también de tener que hacer algo que, en realidad, no quería hacer.

Sea lo que sea lo que nos tenga atrapados, tenemos un Dios que salva y libera. Pidámosle que lo haga.

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 2 Corintios 1,9b(Nueva Traducción de Ginebra)

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Martes, 04.08.2026

Versículo bíblico
O Senhor diz: “Vocês viram como eu os carreguei nas asas de uma águia e os trouxe para mim.”
Êxodo 19,4

Texto de reflexão
Esperamos em Deus, que Ele continue a nos salvar.
2 Coríntios 1,10

Textos diários da Igreja da Morávia

Salvação

A passagem bíblica de hoje trata da libertação de Israel da escravidão no Egito. O versículo completo diz:“Vocês viram o que fiz aos egípcios e como os carreguei nas asas de águias e os trouxe para mim.” Deus, portanto, libertou seu povo dos egípcios e o conduziu à sua presença.

Agora, lemos no texto de ensino:“Em Deus esperamos que Ele também nos salve daqui em diante.” Antes disso, o apóstolo Paulo descreve que, durante sua viagem missionária na província da Ásia, eles foram atacados de tal forma que chegaram a pensar que iriam morrer. Curiosamente, ele vê a ação de Deus por trás de tudo isso e não culpa nem o diabo nem outras pessoas. Em vez disso, ele explica: “Tudo isso aconteceu para que não confiássemos em nós mesmos, mas em Deus, que ressuscita os mortos para uma nova vida.”⁽¹⁾

A esperança expressa no texto de estudo baseia-se no fato de que Deus tem tudo sob controle. Tudo o que acontece, Ele pelo menos permitiu — inclusive a escravidão dos israelitas no Egito. No fim das contas, isso serviu para que eles não depositassem sua esperança em sua própria força, mas em Deus. E é exatamente isso que nos leva à Sua presença.

Nós também precisamos de libertação – sobretudo de nossa velha natureza. Isso começa quando Deus nos liberta de tudo o que nos mantém presos. Há muitos anos, experimentei isso em relação ao tabagismo. Fumava desde os 14 anos. Quando, 13 anos depois, tentei parar, percebi minha dependência. Consegui resistir apenas por um curto período. Mas então pedi a Deus que me libertasse e esperei por esse momento de libertação. E, de fato: bem no meio de um cigarro, apaguei-o e me senti livre – não apenas do tabagismo, mas também da necessidade de fazer algo que, na verdade, eu nem queria fazer.

Seja o que for que nos mantenha presos, temos um Deus que salva e liberta. Vamos pedir isso a Ele.

Desejo a vocês um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 2 Coríntios 1,9b(Nova Tradução de Genebra)

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Terça-feira, 04.08.2026

Versetto biblico
Il Signore dice: «Avete visto come vi ho portato sulle ali dell’aquila e vi ho condotto a me».
Esodo 19,4

Testo dottrinale
Speriamo in Dio, che ci salverà anche d’ora in poi.
2 Corinzi 1,10

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Salvezza

Il versetto biblico di oggi riguarda la liberazione di Israele dalla schiavitù egiziana. Il versetto completo recita:«Avete visto ciò che ho fatto agli egiziani e come vi ho portato sulle ali dell’aquila e vi ho condotti a me». Dio ha quindi liberato il suo popolo dagli egiziani e lo ha poi condotto alla sua presenza.

Ora leggiamo nel testo dottrinale:«Speriamo in Dio, che ci salverà anche d’ora in poi». In precedenza, l’apostolo Paolo descrive come, durante il loro viaggio missionario nella provincia dell’Asia, siano stati attaccati a tal punto da pensare di morire. È interessante notare che egli vede in tutto ciò l’opera di Dio e non incolpa né il diavolo né altre persone. Al contrario , spiega: «Tutto questo è accaduto affinché non confidassimo in noi stessi, ma in Dio, che risuscita i morti alla nuova vita.»⁽¹⁾

La speranza espressa nel testo di studio si fonda sul fatto che Dio ha tutto sotto controllo. Tutto ciò che accade, Egli lo ha almeno permesso – anche la schiavitù degli Israeliti in Egitto. In definitiva, ciò servì affinché essi non riponessero la loro speranza nella propria forza, ma in Dio. Ed è proprio questo che conduce alla Sua presenza.

Anche noi abbiamo bisogno di liberazione – soprattutto dalla nostra vecchia natura. Questa inizia quando Dio ci libera da tutto ciò che ci tiene prigionieri. Molti anni fa ne ho fatto esperienza riguardo al fumo. Fumavo dall’età di 14 anni. Quando, 13 anni dopo, ho cercato di smettere, mi sono reso conto della mia dipendenza. Ho resistito solo per un breve periodo. Ma poi ho chiesto a Dio di liberarmi e ho atteso quel momento di liberazione. E infatti: proprio mentre stavo fumando una sigaretta, l’ho spenta e mi sono sentito libero – non solo dal fumo, ma anche dal dover fare qualcosa che in realtà non volevo affatto fare.

Qualunque cosa ci tenga prigionieri, abbiamo un Dio che salva e libera. Chiediamoglielo.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 2 Corinzi 1,9b(Nuova Traduzione di Ginevra)

Размышления о моравских ежедневных текстах на Вторник, 04.08.2026

Слово из Библии
Господь говорит: «Вы видели, как Я нес вас на крыльях орла и привёл вас к Себе».
Исход 19:4

Учебный текст
На Бога мы надеемся, что Он и впредь будет спасать нас.
2 Коринфянам 1:10

Ежедневные тексты Моравской церкви

Спасение

Сегодняшний библейский отрывок посвящён освобождению Израиля из египетского рабства. Полный текст стиха звучит так:«Вы видели, что Я сделал с египтянами, и как Я нес вас на крыльях орла и привел вас к Себе». Таким образом, Бог избавил Свой народ от египтян и привел его в Свое присутствие.

Теперь прочитаем в учебном тексте:«На Бога мы надеемся, что Он и впредь будет спасать нас». Ранее апостол Павел описывает, что во время своего миссионерского путешествия по провинции Асии они подверглись таким нападениям, что уже думали, что погибнут. Интересно, что он видит во всём этом Божье действие и не обвиняет ни дьявола, ни других людей. Вместо этого он объясняет: «Всё это произошло для того, чтобы мы не уповали на себя, а на Бога, воскрешающего мёртвых к новой жизни»⁽¹⁾

Надежда, выраженная в тексте для изучения, основана на том, что Бог держит всё под контролем. Всё, что происходит, Он, по крайней мере, допустил — в том числе и порабощение израильтян в Египте. В конечном счёте это послужило тому, чтобы они возлагали свою надежду не на собственную силу, а на Бога. И именно это приводит нас в Его присутствие.

Нам тоже нужно освобождение — прежде всего от нашей прежней природы. Оно начинается с того, что Бог освобождает нас от всего, что держит нас в плену. Много лет назад я испытал это на собственном опыте в связи с курением. Я курил с 14 лет. Когда 13 лет спустя я попытался бросить, то осознал свою зависимость. Я продержался лишь недолго. Но потом я попросил Бога освободить меня и стал ждать этого момента освобождения. И действительно: прямо посреди сигареты я затушил её и стал свободным — не только от курения, но и от необходимости делать то, чего на самом деле я вовсе не хотел.

Что бы ни удерживало нас в плену, у нас есть Бог, Который спасает и освобождает. Давайте же попросим Его об этом.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 2 Коринфянам 1:9б(Новый Женевский перевод)

Думки про моравські щоденні тексти за Вівторок, 04.08.2026

Слово з Біблії
Господь каже: «Ви бачили, як Я ніс вас на крилах орла і привів вас до Себе».
Вихід 19:4

Текст для роздумів
Ми сподіваємося на Бога, що Він і надалі спасатиме нас.
2 Коринтян 1:10

Щоденні тексти Моравської церкви

Порятунок

У сьогоднішньому біблійному уривку йдеться про визволення Ізраїлю з єгипетського рабства. Повний текст вірша звучить так:«Ви бачили, що Я зробив з єгиптянами, і як Я ніс вас на крилах орла та привів вас до Себе». Отже, Бог визволив Свій народ від єгиптян і привів його до Себе.

Тепер прочитаємо у навчальному тексті:«Ми сподіваємося на Бога, що Він і надалі буде нас рятувати». Перед цим апостол Павло описує, що під час своєї місіонерської подорожі в провінції Асія вони зазнали таких нападів, що вже думали, ніби загинуть. Цікаво, що він бачить у всьому цьому Божу дію і не звинувачує ані диявола, ані інших людей. Натомість він пояснює: «Усе це сталося, щоб ми покладалися не на себе, а на Бога, який воскрешає мертвих до нового життя»⁽¹⁾

Надія, про яку йдеться в тексті для вивчення, ґрунтується на тому, що Бог тримає все під контролем. Усе, що відбувається, Він принаймні допустив — навіть поневолення ізраїльтян у Єгипті. Зрештою, це послужило тому, щоб вони покладали надію не на власну силу, а на Бога. І саме це веде до Його присутності.

Нам також потрібне визволення — насамперед від нашої старої природи. Воно починається з того, що Бог звільняє нас від усього, що тримає нас у полоні. Багато років тому я пережив це на прикладі куріння. Я курив з 14 років. Коли через 13 років я спробував кинути, то усвідомив свою залежність. Я витримав лише короткий час. Але потім я попросив Бога про звільнення і чекав на цей момент визволення. І справді: посеред куріння я загасив сигарету і став вільним — не лише від куріння, а й від необхідності робити те, чого насправді зовсім не хотів.

Що б нас не тримало в полоні, у нас є Бог, який рятує й визволяє. Тож просімо Його про це.

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 2 Коринтян 1:9б(Новий Женевський переклад)

04.08.2026 ,الثلاثاء خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

يقول الرب: «لقد رأيتم كيف حملتكم على أجنحة النسر وأحضرتكم إليّ».
سفر الخروج 19:4

نص تعليمي:

نضع أملنا في الله، لعلّه يخلصنا من الآن فصاعدًا.
2 كورنثوس 1:10

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

الإنقاذ

يتناول نص الكتاب المقدس اليوم تحرير إسرائيل من العبودية في مصر. والآية كاملة تقول: «لقد رأيتم ما فعلته بالمصريين، وكيف حملتكم على أجنحة النسر وأحضرتكم إليّ». هكذا خلّص الله شعبه من المصريين ثم قادهم إلى حضرته.

والآن نقرأ في النص التعليمي: «نرجو من الله أن يخلصنا من الآن فصاعدًا». وقبل ذلك، يصف الرسول بولس كيف تعرضوا لهجوم شديد خلال رحلتهم التبشيرية في مقاطعة آسيا، لدرجة أنهم ظنوا أنهم سيلقون حتفهم. ومن المثير للاهتمام أنه يرى في كل ذلك عمل الله، ولا يلقي باللوم على الشيطان ولا على البشر الآخرين. بل يشرح قائلاً: «حدث كل هذا لكي لا نثق بأنفسنا، بل بالله الذي يحيي الموتى».^[1]

الأمل الذي يعبر عنه النص التعليمي يقوم على أن الله مسيطر على كل شيء. فكل ما يحدث قد سمح به على الأقل — حتى استعباد بني إسرائيل في مصر. وفي النهاية، كان الغرض من ذلك ألا يضعوا رجاءهم في قوتهم الذاتية، بل في الله. وهذا بالذات هو ما يقودنا إلى حضوره.

ونحن أيضًا بحاجة إلى التحرر — خاصة من طبيعتنا القديمة. ويبدأ هذا التحرر بأن يحررنا الله من كل ما يقيدنا. قبل سنوات عديدة، اختبرت ذلك فيما يتعلق بالتدخين. كنت أدخن منذ أن بلغت الرابعة عشرة من عمري. وعندما حاولت الإقلاع عن التدخين بعد 13 عامًا، أدركت مدى إدماني. لم أستطع الصمود سوى لفترة قصيرة. لكنني بعد ذلك طلبت من الله أن يحررني، وانتظرت لحظة التحرر تلك. وبالفعل: في منتصف سيجارة، أطفأتها وأصبحت حراً — ليس فقط من التدخين، بل أيضاً من الاضطرار إلى فعل شيء لم أكن أرغب في فعله أصلاً.

مهما كان ما يقيدنا، فلدينا إله يخلصنا ويحررنا. فلنطلب منه ذلك.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] 2 كورنثوس 1:9ب [ترجمة جنيف الجديدة]

Gedanken zur Losung für Montag, den 03.08.2026

Losungswort
Erkennet, dass der HERR Gott ist!
Psalm 100,3

Lehrtext
Die Apostel und die Brüder und Schwestern priesen Gott und sprachen: Nun hat Gott also auch den anderen Völkern die Umkehr zum Leben gewährt.
Apostelgeschichte 11,18

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Gott erkennen

Der heutige Losungsvers lautet vollständig: „Erkennet, dass der HERR Gott ist! Er hat uns gemacht und nicht wir selbst zu seinem Volk und zu Schafen seiner Weide.“ Hinter dem großgeschriebenen Wort „HERR“ steckt der Name Gottes: Jahwe. Seine Bedeutung ist: „Der Seiende“. Gott selbst nannte sich: „Ich bin.“⁽¹⁾

Nun hatten viele Völker Götter, denen sie bestimmte Namen gaben. Aus ihrer Sicht war Jahwe der Stammesgott von Israel – also einer unter vielen. Selbst die Israeliten verfielen diesem Glauben, womit die Einzigartigkeit Jahwes relativiert wurde. In diesem Sinne lautet das Losungswort: „Erkennet, dass Jahwe Gott ist!“ Mit „Gott“ ist hier kein Name gemeint, sondern dass er der Schöpfer aller Dinge ist. „Er hat uns gemacht und nicht wir selbst“, heißt es dementsprechend im Losungsvers.

Doch damit nicht genug, denn weiter geht es mit: „Er hat uns gemacht und nicht wir selbst zu seinem Volk und zu Schafen seiner Weide.“ Die Erwählung Israels wird sofort miterwähnt. Diese wird im Lehrtext sogar auf alle Menschen, die an Jesus Christus glauben, erweitert. Erwählung bedeutet aber, dass wir zu einem besonderen Zweck geschaffen wurden.

Diese Erkenntnis kann unser Leben grundlegend verändern. Zunächst stellt sich die Frage, ob wir damit übereinstimmen. Das bedeutet, dass nicht wir selbst unserem Leben einen Sinn und eine Ausrichtung geben, sondern Gott. Die Bitte im Vaterunser: „Dein Wille geschehe, wie im Himmel so auf Erden“⁽²⁾ wird so zu einem zentralen und persönlichen Gebet. Sinngemäß beten wir dann: „Dein Wille geschehe in meinem Leben.“

Es mag sein, dass es einigen schwerfällt, sich dem Willen Gottes zu unterstellen. Im Psalm 100 ist das jedoch eher ein Anlass zur Freude. „Dienet dem HERRN mit Freuden, kommt vor sein Angesicht mit Frohlocken!“⁽³⁾, heißt es dort. Gott zu dienen, entmündigt uns nicht, sondern gibt unserem Leben einen tiefen Sinn. Können wir das auch so sehen?

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) 2.Mos. 3,14 (Elberfelder) (2) Matt. 6,10b (Luther 2017) (3) Ps. 100,2 (Luther 2017)

Als Gebet heute einen Chorus:

Das Höchste meines Lebens ist, dich kennen, Herr.
Dich kennen mehr und mehr, dich kennen mehr und mehr.
Das Höchste meines Lebens ist, dich kennen, Herr.

Das Höchste meines Lebens ist, dich lieben, Herr.
Dich lieben mehr und mehr, dich lieben mehr und mehr.
Das Höchste meines Lebens ist, dich lieben, Herr.

Das Höchste meines Lebens ist, dir dienen, Herr.
Dir dienen mehr und mehr, dir dienen mehr und mehr.
Das Höchste meines Lebens ist, dir dienen, Herr.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Monday, 03.08.2026

Bible Verse
Recognize that the LORD is God!
Psalm 100:3

Scripture
The apostles and the brothers and sisters praised God and said, “So then, God has granted repentance that leads to life even to the other nations.”
Acts 11:18

Moravian Daily Texts

Recognizing God

Today’s Bible verse reads in full:“Know that the LORD is God! He made us—not we ourselves—to be His people and the sheep of His pasture.” Behind the capitalized word “LORD” lies the name of God: Yahweh. Its meaning is “The One Who Is.” God Himself called Himself: “I Am.”⁽¹⁾

Now, many peoples had gods to whom they gave specific names. From their perspective, Yahweh was the tribal god of Israel—that is, one among many. Even the Israelites fell into this belief, thereby relativizing Yahweh’s uniqueness. In this sense, the Bible verse reads: “Know that Yahweh is God!” Here, “God” does not refer to a name, but to the fact that He is the Creator of all things. “He made us, and not we ourselves,” the Bible verse states accordingly.

But that is not all, for it continues:“He made us—and not we ourselves—to be His people and the sheep of His pasture.” The election of Israel is immediately mentioned as well. In the lesson text, this is even extended to all people who believe in Jesus Christ. But election means that we were created for a special purpose.

This realization can fundamentally change our lives. First, the question arises as to whether we agree with this. This means that it is not we ourselves who give our lives meaning and direction, but God. The petition in the Lord’s Prayer— “Your will be done, on earth as it is in heaven”⁽²⁾ —thus becomes a central and personal prayer. In essence, we then pray: “Your will be done in my life.”

Some may find it difficult to submit to God’s will. In Psalm 100, however, this is rather a cause for joy. “Serve the Lord with gladness; come before him with joyful songs!”⁽³⁾ it says there. Serving God does not rob us of our autonomy but gives our lives deep meaning. Can we see it that way, too?

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Exodus 3:14 (Elberfelder) (2) Matthew 6:10b(Luther 2017) (3) Psalm 100:2 (Luther 2017)

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Lundi, 03.08.2026

Verset biblique
Reconnaissez que l'Éternel est Dieu !
Psaume 100,3

Texte d'étude
Les apôtres et les frères et sœurs louèrent Dieu et dirent : « Dieu a donc accordé la conversion qui mène à la vie aux autres peuples aussi. »
Actes des Apôtres 11,18

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Reconnaître Dieu

Le verset biblique d’aujourd’hui se lit dans son intégralité : «Reconnaissez que l’Éternel est Dieu ! C’est lui qui nous a faits, et non pas nous-mêmes, pour être son peuple et les brebis de son pâturage. » Derrière le mot « Éternel », écrit en majuscules, se cache le nom de Dieu : Yahvé. Sa signification est : « Celui qui est ». Dieu lui-même s’est appelé : « Je suis. »⁽¹⁾

Or, de nombreux peuples avaient des dieux auxquels ils donnaient des noms précis. À leurs yeux, Yahvé était le dieu tribal d’Israël – c’est-à-dire l’un parmi tant d’autres. Même les Israélites ont succombé à cette croyance, ce qui a relativisé le caractère unique de Yahvé. Dans ce sens, le verset biblique dit : « Sachez que Yahvé est Dieu ! » Par « Dieu », on n’entend pas ici un nom, mais le fait qu’il est le Créateur de toutes choses. « C’est lui qui nous a faits, et non pas nous-mêmes », dit en conséquence le verset biblique.

Mais ce n’est pas tout, car le verset poursuit : « C’estlui quinous a faits, et non pas nous-mêmes, pour faire de nous son peuple et les brebis de son pâturage. » L’élection d’Israël est immédiatement mentionnée. Dans le texte d’enseignement, celle-ci est même étendue à tous ceux qui croient en Jésus-Christ. Mais l’élection signifie que nous avons été créés dans un but particulier.

Cette prise de conscience peut transformer notre vie de fond en comble. La première question qui se pose est de savoir si nous sommes d’accord avec cela. Cela signifie que ce n’est pas nous-mêmes qui donnons un sens et une orientation à notre vie, mais Dieu. La demande contenue dans le « Notre Père » : « Que ta volonté soit faite, sur la terre comme au ciel »⁽²⁾ devient ainsi une prière centrale et personnelle. En substance, nous prions alors : « Que ta volonté soit faite dans ma vie. »

Il se peut que certains aient du mal à se soumettre à la volonté de Dieu. Dans le Psaume 100, cependant, c’est plutôt un motif de joie. « Servez l’Éternel avec joie, présentez-vous devant lui avec des chants de joie ! »⁽³⁾, y est-il écrit. Servir Dieu ne nous prive pas de notre libre arbitre, mais donne un sens profond à notre vie. Pouvons-nous voir les choses ainsi ?

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Exode 3,14 (Elberfelder) (2) Matthieu 6,10b(Luther 2017) (3) Psaumes 100,2 (Luther 2017)

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Lunedì, 03.08.2026

Versículo bíblico
¡Reconoced que el Señor es Dios!
Salmo 100,3

Texto de estudio
Los apóstoles y los hermanos y hermanas alabaron a Dios y dijeron: «Así pues, Dios ha concedido también a los demás pueblos el arrepentimiento que conduce a la vida».
Hechos 11,18

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Reconocer a Dios

El versículo bíblico de hoy dice en su totalidad:«¡Reconoced que el SEÑOR es Dios! Él nos ha hecho, y no nosotros a nosotros mismos, para ser su pueblo y ovejas de su prado». Detrás de la palabra «SEÑOR», escrita en mayúsculas, se esconde el nombre de Dios: Yahvé. Su significado es: «El que es». El propio Dios se llamó a sí mismo: «Yo soy».⁽¹⁾

Ahora bien, muchos pueblos tenían dioses a los que daban nombres concretos. Desde su punto de vista, Yahvé era el dios tribal de Israel, es decir, uno entre muchos. Incluso los israelitas cayeron en esta creencia, con lo que se relativizó la singularidad de Yahvé. En este sentido, el versículo bíblico dice: «¡Reconoced que Yahvé es Dios!». Con «Dios» no se hace referencia aquí a un nombre, sino a que Él es el Creador de todas las cosas. «Él nos ha hecho, y no nosotros a nosotros mismos», reza, en consecuencia, el versículo bíblico.

Pero eso no es todo, pues continúa diciendo:«Él nos hizo, y no nosotros a nosotros mismos, para ser su pueblo y ovejas de su prado». La elección de Israel se menciona de inmediato. En el texto didáctico, esta se amplía incluso a todas las personas que creen en Jesucristo. Pero la elección significa que fuimos creados con un propósito especial.

Esta comprensión puede cambiar nuestra vida de forma radical. En primer lugar, surge la pregunta de si estamos de acuerdo con ello. Esto significa que no somos nosotros quienes damos sentido y orientación a nuestra vida, sino Dios. La petición del Padrenuestro: «Hágase tu voluntad, así en el cielo como en la tierra»⁽²⁾ se convierte así en una oración central y personal. En esencia, rezamos entonces: «Hágase tu voluntad en mi vida».

Puede que a algunos les resulte difícil someterse a la voluntad de Dios. Sin embargo, en el Salmo 100 esto es más bien un motivo de alegría. «¡Servid al Señor con alegría, presentáos ante su presencia con júbilo!»⁽³⁾, dice allí. Servir a Dios no nos priva de nuestra autonomía, sino que da un sentido profundo a nuestra vida. ¿Podemos verlo también así?

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Éxodo 3,14 (Elberfelder) (2) Mateo 6,10b(Lutero 2017) (3) Salmos 100,2 (Lutero 2017)

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Lunes, 03.08.2026

Versículo bíblico
Reconheçam que o Senhor é Deus!
Salmo 100,3

Texto de ensinamento
Os apóstolos e os irmãos e irmãs louvaram a Deus e disseram: “Assim, Deus concedeu também aos outros povos o arrependimento que leva à vida.”
Atos 11,18

Textos diários da Igreja da Morávia

Conhecer a Deus

O versículo bíblico de hoje diz, na íntegra:“Reconheçam que o SENHOR é Deus! Ele nos fez, e não nós mesmos, para sermos o seu povo e as ovelhas do seu pasto.” Por trás da palavra “SENHOR”, escrita em maiúsculas, está o nome de Deus: Yahweh. Seu significado é: “Aquele que é”. O próprio Deus se autodenominou: “Eu sou.”⁽¹⁾

Ora, muitos povos tinham deuses aos quais davam nomes específicos. Do ponto de vista deles, Yahweh era o deus tribal de Israel — ou seja, um entre muitos. Até mesmo os israelitas caíram nessa crença, o que relativizou a singularidade de Yahweh. Nesse sentido, a passagem bíblica diz: “Reconheçam que Yahweh é Deus!” Com “Deus” não se refere aqui a um nome, mas ao fato de que Ele é o Criador de todas as coisas. “Ele nos fez, e não nós mesmos”, diz, portanto, o versículo bíblico.

Mas não é só isso, pois o versículo continua:“Ele nos fez, e não nós mesmos, para sermos o seu povo e as ovelhas do seu pasto.” A eleição de Israel é mencionada imediatamente. No texto didático, ela é até mesmo ampliada para todas as pessoas que crêem em Jesus Cristo. Eleição significa, porém, que fomos criados para um propósito especial.

Essa compreensão pode transformar nossa vida de maneira fundamental. Em primeiro lugar, surge a pergunta se concordamos com isso. Isso significa que não somos nós mesmos que damos sentido e direção à nossa vida, mas Deus. O pedido no Pai Nosso: “Seja feita a tua vontade, assim na terra como no céu”⁽²⁾ torna-se, assim, uma oração central e pessoal. Nesse sentido, oramos então: “Seja feita a tua vontade na minha vida.”

Pode ser que alguns tenham dificuldade em se submeter à vontade de Deus. No Salmo 100, porém, isso é antes um motivo de alegria. “Servi ao Senhor com alegria, apresentai-vos diante dele com júbilo!”⁽³⁾, diz o texto. Servir a Deus não nos priva de nossa autonomia, mas dá um sentido profundo à nossa vida. Será que também conseguimos enxergar isso dessa forma?

Desejo a todos um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Êxodo 3,14 (Elberfelder) (2) Mateus 6,10b(Luther 2017) (3) Salmos 100,2 (Luther 2017)

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Segunda-feira, 03.08.2026

Versetto biblico
Riconoscete che il Signore è Dio!
Salmo 100,3

Testo dottrinale
Gli apostoli e i fratelli e le sorelle lodarono Dio e dissero: «Ora Dio ha concesso anche alle altre genti la conversione alla vita».
Atti degli Apostoli 11,18

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Riconoscere Dio

Il versetto biblico di oggi recita per intero:«Riconoscete che il Signore è Dio! È Lui che ci ha creati, e non noi stessi, per essere il suo popolo e le pecore del suo pascolo». Dietro la parola «Signore», scritta in maiuscolo, si nasconde il nome di Dio: Jahvè. Il suo significato è: «Colui che è». Dio stesso si definiva: «Io sono.»⁽¹⁾

Ora, molti popoli avevano dei a cui attribuivano nomi specifici. Dal loro punto di vista, Jahvè era il dio tribale di Israele – quindi uno tra tanti. Anche gli israeliti caddero in questa credenza, relativizzando così l’unicità di Jahvè. In questo senso, il versetto biblico recita: «Riconoscete che Yahweh è Dio!». Con «Dio» qui non si intende un nome, ma il fatto che Egli sia il Creatore di tutte le cose. «È Lui che ci ha creati e non noi stessi», si legge di conseguenza nel versetto biblico.

Ma non basta, poiché il versetto prosegue:«È lui checi ha creati, e non noi stessi, per far di noi il suo popolo e le pecore del suo pascolo». Viene immediatamente menzionata l’elezione di Israele. Nel testo dottrinale questa viene addirittura estesa a tutti coloro che credono in Gesù Cristo. Elezione significa però che siamo stati creati per uno scopo particolare.

Questa consapevolezza può cambiare radicalmente la nostra vita. Innanzitutto ci si chiede se siamo d’accordo con questo. Ciò significa che non siamo noi a dare un senso e una direzione alla nostra vita, ma Dio. La richiesta contenuta nel Padre Nostro: «Sia fatta la tua volontà, come in cielo così in terra»⁽²⁾ diventa così una preghiera centrale e personale. In sostanza, preghiamo allora: «Sia fatta la tua volontà nella mia vita».

Può darsi che per alcuni sia difficile sottomettersi alla volontà di Dio. Nel Salmo 100, tuttavia, questo è piuttosto un motivo di gioia. «Servite il Signore con gioia, presentatevi al suo cospetto con esultanza!»⁽³⁾, vi si legge. Servire Dio non ci priva della nostra autonomia, ma conferisce alla nostra vita un senso profondo. Riusciamo a vederla anche noi in questo modo?

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Esodo 3,14 (Elberfelder) (2) Matteo 6,10b(Lutero 2017) (3) Salmi 100,2 (Lutero 2017)

Размышления о моравских ежедневных текстах на Понедельник, 03.08.2026

Слово из Библии
Познайте, что Господь — это Бог!
Псалом 100:3

Учебный текст
Апостолы и братья и сестры прославляли Бога и говорили: «Итак, Бог даровал обращение к жизни и другим народам».
Деяния Апостолов 11:18

Ежедневные тексты Моравской церкви

Познать Бога

Полный текст сегодняшнего библейского стиха звучит так:«Познайте, что Господь — это Бог! Он сотворил нас, а не мы сами, чтобы мы были Его народом и овцами Его пастбища». За словом «Господь», написанным с заглавной буквы, скрывается имя Бога: Яхве. Его значение: «Сущий». Сам Бог называл Себя: «Я есмь».⁽¹⁾

У многих народов были боги, которым они давали определённые имена. С их точки зрения Яхве был родовым богом Израиля — то есть одним из многих. Даже израильтяне поддались этому верованию, что привело к относительному умалению уникальности Яхве. В этом смысле библейский стих гласит: «Познайте, что Яхве — Бог!» Под словом «Бог» здесь подразумевается не имя, а то, что Он — Создатель всего сущего. «Он сотворил нас, а не мы сами», — говорится соответственно в библейском стихе.

Но на этом не всё, ведь далее следует:«Он сотворил нас, а не мы сами, чтобы мы были Его народом и овцами Его пастбища». Здесь сразу же упоминается избрание Израиля. В учебном тексте оно даже распространяется на всех людей, верующих в Иисуса Христа. Однако избрание означает, что мы были сотворены для особой цели.

Это осознание может коренным образом изменить нашу жизнь. Прежде всего возникает вопрос: согласны ли мы с этим? Это означает, что не мы сами придаём нашей жизни смысл и направление, а Бог. Просьба в «Отче наш»: «Да будет воля Твоя, как на небе, так и на земле»⁽²⁾ становится таким образом центральной и личной молитвой. По сути, мы тогда молимся: «Да будет воля Твоя в моей жизни».

Возможно, некоторым трудно подчиниться воле Божьей. Однако в Псалме 100 это скорее повод для радости. «Служите Господу с радостью, представайте пред лицем Его с веселием!»⁽³⁾, — говорится там. Служение Богу не лишает нас свободы, а придаёт нашей жизни глубокий смысл. Сможем ли мы тоже так на это смотреть?

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Исход 3:14 (перевод Эльберфельдера) (2) Матфея 6:10b(перевод Лютера, 2017) (3) Псалтирь 100:2 (перевод Лютера, 2017)

Думки про моравські щоденні тексти за Понеділок, 03.08.2026

Слово з Біблії
Знай, що Господь — це Бог!
Псалом 100,3

Текст для роздумів
Апостоли та брати й сестри славили Бога й говорили: «Отже, Бог дав і іншим народам можливість навернутися до життя».
Діяння апостолів 11:18

Щоденні тексти Моравської церкви

Пізнати Бога

Повний текст сьогоднішнього біблійного вірша звучить так:«Пізнайте, що Господь — це Бог! Він створив нас, а не ми самі, щоб ми стали Його народом і вівцями Його пасовища». За словом «Господь», написаним з великої літери, ховається ім’я Бога: Яхве. Його значення — «Той, Хто є». Сам Бог називав Себе: «Я є».⁽¹⁾

Багато народів мали богів, яким вони давали певні імена. З їхньої точки зору Яхве був родовим богом Ізраїлю — тобто одним із багатьох. Навіть ізраїльтяни піддалися цій вірі, що зрелітизувало унікальність Яхве. У цьому сенсі біблійний вірш звучить так: «Знай, що Яхве — це Бог!» Під словом «Бог» тут мається на увазі не ім’я, а те, що Він є Творцем усього сущого. «Він створив нас, а не ми самі», — відповідно, йдеться у цьому біблійному вірші.

Але на цьому не все, адже далі йдеться:«Він створив нас, а не ми самі, щоб ми стали Його народом і вівцями Його пасовища». Одразу згадується про обрання Ізраїлю. У навчальному тексті це навіть поширюється на всіх людей, які вірять в Ісуса Христа. Але обрання означає, що ми були створені для особливої мети.

Це усвідомлення може докорінно змінити наше життя. Насамперед постає питання, чи згодні ми з цим. Це означає, що не ми самі надаємо нашому життю сенс і напрямок, а Бог. Прохання в «Отче наш»: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі»⁽²⁾ стає таким чином центральною та особистою молитвою. За змістом ми тоді молимося: «Нехай буде воля Твоя в моєму житті».

Можливо, деяким людям важко підкоритися Божій волі. Однак у Псалмі 100 це, скоріше, привід для радості. «Служіть Господу з радістю, приходьте перед Його обличчя з веселощами!»⁽³⁾, — сказано там. Служіння Богу не позбавляє нас свободи, а надає нашому життю глибокого сенсу. Чи можемо ми також так на це дивитися?

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Вихід 3:14 (переклад Ельберфельдера) (2) Матвія 6:10б(переклад Лютера 2017) (3) Псалми 100:2 (переклад Лютера 2017)

03.08.2026 ,الإثنين خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

اعلموا أن الرب هو الله!
مزمور 100:3

نص تعليمي:

فحمد الرسل والإخوة والأخوات الله وقالوا: «ها قد منح الله الآن الأمم الأخرى أيضًا التوبة نحو الحياة».
سفر أعمال الرسل 11:18

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

التعرف على الله

النص الكامل للآية الكتابية اليوم هو: «اعلموا أن الرب هو الله! هو الذي خلقنا، وليس نحن، ليجعلنا شعبه وخراف مرعاه». وراء كلمة «الرب» المكتوبة بحروف كبيرة يكمن اسم الله: ياهوه. ومعناه: «الواجد». وقد أطلق الله نفسه على نفسه: «أنا هو».^[1]

والآن، كان لدى العديد من الشعوب آلهة أطلقوا عليها أسماء معينة. ومن وجهة نظرهم، كان ياهوه إله سبط إسرائيل — أي واحدًا من بين آلهة كثيرة. حتى الإسرائيليون أنفسهم وقعوا في هذا الاعتقاد، مما أدى إلى التقليل من تفرد يهوه. وبهذا المعنى، تقول الآية التوراتية: «اعلموا أن يهوه هو الله!» ولا يُقصد بكلمة «الله» هنا اسمًا، بل أنه خالق كل شيء. «هو الذي صنعنا، وليس نحن أنفسنا»، هكذا يقول الآية التوراتية وفقًا لذلك.

لكن الأمر لا يتوقف عند هذا الحد، بل يستمر النص قائلًا: «هو الذي صنعنا، وليس نحن أنفسنا، ليكونوا شعبه وخراف مرعاه». ويتم ذكر اختيار إسرائيل على الفور. بل إن النص التعليمي يوسع نطاق هذا الاختيار ليشمل جميع الذين يؤمنون بيسوع المسيح. لكن الاختيار يعني أننا خُلقنا لغرض خاص.

يمكن لهذا الإدراك أن يغير حياتنا بشكل جذري. في البداية، يطرح السؤال نفسه: هل نتفق مع هذا؟ وهذا يعني أننا لسنا نحن من نمنح حياتنا معنى واتجاهًا، بل الله. وبذلك تصبح العبارة الواردة في الصلاة الربانية: «لتكن مشيئتك، كما في السماء كذلك على الأرض»^[2] صلاة مركزية وشخصية. وبمعنى آخر، نصلي قائلين: «لتكن مشيئتك في حياتي».

قد يجد البعض صعوبة في الخضوع لمشيئة الله. لكن في المزمور 100، يُعتبر ذلك بالأحرى سببًا للفرح. حيث يقول المزمور: «اعبدوا الرب بفرح، تعالوا أمام وجهه ببهجة!»^[3]. إن خدمة الله لا تجردنا من إرادتنا، بل تضفي معنى عميقًا على حياتنا. هل يمكننا أن نرى الأمر بهذه الطريقة أيضًا؟

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] سفر الخروج 3:14 [ترجمة إلبرفيلدر] [2] متى 6:10ب [ترجمة لوثر 2017] [3] مزمور 100:2 [ترجمة لوثر 2017]

Gedanken zur Losung für Sonntag, den 02.08.2026

Losungswort
Die Völker hören auf Zeichendeuter und Wahrsager; dir aber hat der HERR, dein Gott, so etwas verwehrt.
5. Mose 18,14

Lehrtext
Da ihr Gott erkannt habt, ja vielmehr von Gott erkannt seid, wie wendet ihr euch dann wieder den schwachen und dürftigen Mächten zu, denen ihr von Neuem dienen wollt?
Galater 4,9

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Besonders

In den heutigen Bibelversen geht es darum, sich von dem abzugrenzen, was Gott widerspricht. Gemeint ist hier die Verehrung von vermeintlichen Gottheiten und Idolen sowie das Ausüben von okkulten Praktiken. So etwas wird in der Bibel als Abgötterei und Götzendienst bezeichnet. All diese Dinge sind Gott zuwider, und er verabscheut jeden, der so etwas tut. Deshalb ließ er die Israeliten die Völker vertreiben, die das praktizierten.⁽¹⁾ Sie hingegen sollten so leben, wie es Gott gefiel. Leider hatten die Israeliten damit immer wieder Probleme.

Im Lehrtext lesen wir nun eine Ermahnung des Apostels Paulus an die Christen in Galatien. Offenbar waren sie in alte religiöse Muster zurückgefallen. Paulus spricht davon, dass sie sich erneut „den schwachen und dürftigen Mächten“ zuwandten, und das, obwohl sie Gott kennengelernt hatten. Worum ging es da genau? Paulus wurde sehr konkret: „Ihr versucht, Gott zu gefallen, indem ihr an bestimmten Tagen, Monaten, Jahreszeiten oder Festen gewisse Dinge tut oder unterlasst.“⁽²⁾ Mit anderen Worten: Sie suchten nach Möglichkeiten, Gott zu beeindrucken – und entfernten sich damit unmerklich von Jesus Christus. Denn nur durch Christus können wir vor Gott überhaupt bestehen. Wer versucht, etwas anderes in die Waagschale zu werfen, läuft Gefahr, die Gnade zu verspielen.

Ebenso ist das Vertrauen zu Gott etwas Essenzielles. Wo immer Träume und ihre Deutungen, Prophetien oder die Interpretation bestimmter Umstände dazu führen, dass wir in unserem Glauben verunsichert werden, sollten wir sie schleunigst hinter uns lassen. Gott möchte unsere ungeteilte Zuwendung. Andere, die ihn nicht kennen, mögen sich allerlei Einflüssen aussetzen. Doch diejenigen, die „Gott erkannt haben, ja vielmehr von Gott erkannt“ sind, haben Berührung mit dem Allmächtigen. Er alleine macht den Unterschied.

Einen gesegneten Sonntag wünscht
Angela Mumssen

(1) 5.Mose 18,9-12 (2) Gal. 4,10 [Neues Leben Übersetzung]

Gebet:
Danke, guter Vater im Himmel, dass du uns kennst und trotz aller Schwachheit liebst. Danke, dass deine Gnade genügt. Wir müssen uns nicht um deine Liebe bemühen, sondern dürfen im Vertrauen auf dich ruhen. Nichts soll zwischen dich und mich treten. In Jesu Namen, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Sunday, 02.08.2026

Bible Verse
The nations listen to fortune-tellers and soothsayers, but the LORD your God has forbidden you to do such things.
Deuteronomy 18:14

Teaching Text
Since you have come to know God—or rather, since God has come to know you—how is it that you are turning back to those weak and worthless elements, to which you wish to be enslaved all over again?
Galatians 4:9

Moravian Daily Texts

In particular

Today’s Bible verses are about distancing oneself from what contradicts God. This refers to the worship of supposed deities and idols, as well as the practice of the occult. Such things are described in the Bible as idolatry and the worship of false gods. All these things are an abomination to God, and He detests anyone who does such things. That is why He had the Israelites drive out the nations that practiced them.⁽¹⁾ The Israelites, on the other hand, were to live in a way that pleased God. Unfortunately, the Israelites repeatedly struggled with this.

In today’s passage, we read an exhortation from the Apostle Paul to the Christians in Galatia. Apparently, they had fallen back into old religious patterns. Paul speaks of how theyhadonce againturned to “the weak and feeble elements,” even though they had come to know God. What exactly was this about? Paul was very specific: “You are trying to please God by doing or refraining from certain things on specific days, months, seasons, or festivals.”⁽²⁾ In other words: They were looking for ways to impress God—and in doing so, they were imperceptibly drifting away from Jesus Christ. For it is only through Christ that we can stand before God at all. Anyone who tries to throw something else into the balance runs the risk of forfeiting grace.

Likewise, trust in God is essential. Whenever dreams and their interpretations, prophecies, or the interpretation of certain circumstances cause us to waver in our faith, we should leave them behind as quickly as possible. God desires our undivided attention. Others who do not know Him may expose themselves to all manner of influences. But those who “have come to know God—or rather, have been known by God” —are in communion with the Almighty. He alone makes the difference.

Wishing you a blessed Sunday,
Angela Mumssen

(1) Deuteronomy 18:9–12 (2) Galatians 4:10 [New Life Translation]

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Dimanche, 02.08.2026

Verset biblique
Les peuples écoutent les devins et les sorciers ; mais l'Éternel, ton Dieu, t'a interdit de faire de même.
Deutéronome 18,14

Texte d’enseignement
Puisque vous avez connu Dieu, ou plutôt puisque vous avez été connus de Dieu, comment pouvez-vous vous tourner à nouveau vers ces forces faibles et misérables, que vous voulez servir à nouveau ?
Galates 4,9

Textes quotidiens de l'Eglise morave

En particulier

Les versets bibliques d’aujourd’hui traitent de la nécessité de se démarquer de tout ce qui est contraire à Dieu. Il s’agit ici du culte de prétendues divinités et d’idoles, ainsi que de la pratique de l’occultisme. La Bible qualifie ces pratiques d’idolâtrie et de culte des idoles. Toutes ces choses sont contraires à Dieu, et il a en horreur quiconque s’y adonne. C’est pourquoi il a fait chasser par les Israélites les peuples qui s’y livraient.⁽¹⁾ Eux, en revanche, devaient vivre selon la volonté de Dieu. Malheureusement, les Israélites ont sans cesse eu des difficultés à cet égard.

Dans le texte d’étude, nous lisons maintenant une exhortation de l’apôtre Paul aux chrétiens de Galatie. Apparemment, ceux-ci étaient retombés dans d’anciens schémas religieux. Paul dit qu’ils setournaientà nouveauvers « ces forces faibles et dérisoires », et ce, alors même qu’ils avaient appris à connaître Dieu. De quoi s’agissait-il exactement ? Paul a été très précis : « Vous cherchez à plaire à Dieu en faisant ou en vous abstenant de faire certaines choses à des jours, des mois, des saisons ou des fêtes déterminés. »⁽²⁾ En d’autres termes : ils cherchaient des moyens d’impressionner Dieu – et s’éloignaient ainsi imperceptiblement de Jésus-Christ. Car ce n’est que par le Christ que nous pouvons nous présenter devant Dieu. Quiconque tente de mettre autre chose dans la balance court le risque de perdre la grâce.

De même, la confiance en Dieu est essentielle. Partout où les rêves et leurs interprétations, les prophéties ou l’interprétation de certaines circonstances nous font douter de notre foi, nous devons les laisser derrière nous sans tarder. Dieu souhaite toute notre attention. Ceux qui ne le connaissent pas peuvent s’exposer à toutes sortes d’influences. Mais ceux qui « ont connu Dieu, ou plutôt ont été connus par Dieu », sont en communion avec le Tout-Puissant. Lui seul fait la différence.

Je vous souhaite un dimanche béni,
Angela Mumssen

(1) Deutéronome 18,9-12 (2) Galates 4,10 [Traduction « Nouvelle Vie »]

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Domenica, 02.08.2026

Versículo bíblico
Los pueblos escuchan a los adivinos y a los videntes; pero a ti el Señor, tu Dios, te ha prohibido tales cosas.
Deuteronomio 18,14

Texto de estudio
Puesto que habéis conocido a Dios —o, mejor dicho, habéis sido conocidos por Dios—, ¿cómo es que volvéis a recurrir a esos poderes débiles e insignificantes, a los que queréis volver a servir?
Gálatas 4,9

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Especial

Los versículos bíblicos de hoy tratan sobre la necesidad de distanciarse de todo aquello que contradice a Dios. Se refiere a la adoración de supuestas deidades e ídolos, así como a la práctica de rituales ocultistas. En la Biblia, esto se denomina idolatría y culto a los ídolos. Todas estas cosas son repugnantes para Dios, y Él aborrece a todo aquel que las practique. Por eso hizo que los israelitas expulsaran a los pueblos que las practicaban.⁽¹⁾ Ellos, en cambio, debían vivir de la manera que agradara a Dios. Lamentablemente, los israelitas tuvieron problemas con esto una y otra vez.

En el texto de estudio leemos ahora una advertencia del apóstol Pablo a los cristianos de Galacia. Al parecer, habían recaído en antiguos patrones religiosos. Pablo menciona que volvían arecurrir a «los poderes débiles y insignificantes», y eso a pesar de que habían conocido a Dios. ¿De qué se trataba exactamente? Pablo fue muy concreto: «Intentáis agradar a Dios haciendo o dejando de hacer ciertas cosas en días, meses, estaciones o fiestas determinados».⁽²⁾ En otras palabras: buscaban formas de impresionar a Dios —y, con ello, se alejaban imperceptiblemente de Jesucristo—. Porque solo a través de Cristo podemos presentarnos ante Dios. Quien intente aportar algo más corre el riesgo de perder la gracia.

Del mismo modo, la confianza en Dios es algo esencial. Siempre que los sueños y sus interpretaciones, las profecías o la interpretación de determinadas circunstancias nos hagan dudar de nuestra fe, debemos dejarlos atrás sin demora. Dios quiere toda nuestra atención. Otros, que no le conocen, pueden exponerse a todo tipo de influencias. Pero aquellos que «han conocido a Dios, o más bien han sido conocidos por Dios», están en contacto con el Todopoderoso. Solo Él marca la diferencia.

Os deseo un domingo bendecido
Angela Mumssen

(1) Deuteronomio 18,9-12 (2) Gálatas 4,10 [Traducción «Nueva Vida»]

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Domingo, 02.08.2026

Versículo bíblico
Os povos dão ouvidos a adivinhos e videntes; mas o Senhor, seu Deus, proibiu-lhe isso.
Deuteronômio 18,14

Texto de ensinamento
Visto que vocês conheceram a Deus — ou melhor, foram reconhecidos por Deus —, como é que voltam a se submeter a forças fracas e insignificantes, às quais pretendem servir novamente?
Gálatas 4,9

Textos diários da Igreja da Morávia

Destaque

Os versículos bíblicos de hoje tratam de nos afastarmos do que contradiz a Deus. Refere-se aqui à veneração de supostas divindades e ídolos, bem como à prática de rituais ocultistas. Na Bíblia, isso é chamado de idolatria e culto aos ídolos. Todas essas coisas são repugnantes a Deus, e Ele abomina quem faz isso. Por isso, Ele fez com que os israelitas expulsassem os povos que praticavam essas coisas.⁽¹⁾ Eles, por outro lado, deveriam viver de maneira que agradasse a Deus. Infelizmente, os israelitas sempre tiveram problemas com isso.

No texto de estudo, lemos agora uma exortação do apóstolo Paulo aos cristãos da Galácia. Aparentemente, eles haviam recaído em antigos padrões religiosos. Paulo menciona que eles voltaram a sevoltar para “os poderes fracos e insignificantes”, e isso apesar de já terem conhecido a Deus. Do que se tratava exatamente? Paulo foi muito específico: “Vocês tentam agradar a Deus fazendo ou deixando de fazer certas coisas em determinados dias, meses, épocas do ano ou festas.”⁽²⁾ Em outras palavras: eles buscavam maneiras de impressionar a Deus – e, com isso, afastavam-se imperceptivelmente de Jesus Cristo. Pois somente por meio de Cristo podemos nos apresentar diante de Deus. Quem tenta colocar algo mais na balança corre o risco de perder a graça.

Da mesma forma, a confiança em Deus é algo essencial. Sempre que sonhos e suas interpretações, profecias ou a interpretação de determinadas circunstâncias nos levem a duvidar de nossa fé, devemos deixá-los para trás o mais rápido possível. Deus deseja toda a nossa atenção. Outros, que não O conhecem, podem se expor a todo tipo de influências. Mas aqueles que “conheceram a Deus, ou melhor, foram reconhecidos por Deus”, têm contato com o Todo-Poderoso. Somente Ele faz a diferença.

Desejo a todos um domingo abençoado
Angela Mumssen

(1) Deuteronômio 18,9-12 (2) Gálatas 4,10 [Tradução “Nova Vida”]

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Domingo, 02.08.2026

Versetto biblico
I popoli ascoltano gli indovini e i maghi; ma il Signore, tuo Dio, ti ha proibito di fare ciò.
Deuteronomio 18,14

Testo dottrinale
Avendo conosciuto Dio, o meglio, essendo stati riconosciuti da Dio, come potete ora tornare a quelle potenze deboli e misere, alle quali volete di nuovo rendere culto?
Galati 4,9

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

In particolare

I versetti biblici di oggi trattano del distanziarsi da ciò che contraddice Dio. Ci si riferisce qui al culto di presunte divinità e idoli, nonché alla pratica di rituali occulti. Nella Bibbia, tutto ciò viene definito idolatria e culto delle false divinità. Tutte queste cose sono ripugnanti a Dio, ed Egli detesta chiunque le compia. Per questo fece sì che gli Israeliti scacciassero i popoli che le praticavano.⁽¹⁾ Essi, invece, dovevano vivere secondo la volontà di Dio. Purtroppo, gli Israeliti ebbero ripetutamente difficoltà in questo senso.

Nel testo di studio leggiamo ora un monito dell’apostolo Paolo ai cristiani della Galazia. A quanto pare, erano ricaduti nei vecchi schemi religiosi. Paolo afferma che sieranonuovamenterivolti a «potenze deboli e misere», nonostante avessero conosciuto Dio. Di cosa si trattava esattamente? Paolo fu molto concreto: «Cercate di piacere a Dio facendo o astenendovi dal fare certe cose in determinati giorni, mesi, stagioni o feste.»⁽²⁾ In altre parole: cercavano modi per impressionare Dio – e così, impercettibilmente, si allontanavano da Gesù Cristo. Infatti, è solo attraverso Cristo che possiamo davvero stare in piedi davanti a Dio. Chi cerca di mettere in gioco qualcos’altro rischia di perdere la grazia.

Allo stesso modo, la fiducia in Dio è qualcosa di essenziale. Ovunque i sogni e le loro interpretazioni, le profezie o l’interpretazione di determinate circostanze portino a minare la nostra fede, dovremmo lasciarceli alle spalle al più presto. Dio desidera la nostra attenzione totale. Gli altri, che non Lo conoscono, possono esporsi a ogni sorta di influenze. Ma coloro che «hanno conosciuto Dio, anzi, sono stati conosciuti da Dio», sono in contatto con l’Onnipotente. Solo Lui fa la differenza.

Vi auguro una domenica benedetta
Angela Mumssen

(1) Deuteronomio 18,9-12 (2) Galati 4,10 [Traduzione «Nuova Vita»]

Размышления о моравских ежедневных текстах на Воскресенье, 02.08.2026

Слово из Библии
Народы прислушиваются к предсказателям и гадателям, но Господь, Бог твой, запретил тебе подобное.
Второзаконие 18:14

Учебный текст
Раз вы познали Бога, или, вернее, были познаны Богом, как же вы снова обращаетесь к слабым и ничтожным силам, которым хотите вновь служить?
Галатам 4:9

Ежедневные тексты Моравской церкви

Особенно

Сегодняшние библейские стихи говорят о том, что нужно отграничиваться от всего, что противоречит Богу. Речь идет о поклонении мнимым божествам и идолам, а также о занятиях оккультизмом. В Библии все это называется идолопоклонством. Всё это противно Богу, и Он презирает каждого, кто так поступает. Поэтому Он велел израильтянам изгнать народы, которые этим занимались.⁽¹⁾ Израильтяне же должны были жить так, как угодно Богу. К сожалению, у израильтян с этим постоянно возникали проблемы.

В тексте для изучения мы читаем наставление апостола Павла христианам в Галатии. По-видимому, они вновь впали в старые религиозные привычки. Павел говорит о том, что они сноваобратились к «слабым и ничтожным силам», и это несмотря на то, что они познали Бога. О чём именно шла речь? Павел выразился очень конкретно: «Вы пытаетесь угодить Богу, совершая или воздерживаясь от определённых действий в определённые дни, месяцы, времена года или праздники».⁽²⁾ Другими словами: они искали способы произвести впечатление на Бога — и тем самым незаметно отдалялись от Иисуса Христа. Ведь только через Христа мы вообще можем стоять перед Богом. Кто пытается бросить на весы что-то другое, рискует утратить благодать.

Точно так же доверие к Богу является чем-то существенным. Всякий раз, когда сны и их толкования, пророчества или интерпретация определённых обстоятельств приводят к тому, что мы начинаем сомневаться в своей вере, нам следует как можно скорее оставить их позади. Бог хочет нашего безраздельного внимания. Другие, кто Его не знает, могут подвергаться всевозможным влияниям. Но те, кто «познал Бога, да, более того, был познан Богом», находятся в соприкосновении с Всемогущим. Только Он один меняет всё.

Желаю благословенного воскресенья
Angela Mumssen

(1) Второзаконие 18:9–12 (2) Галатам 4:10 [Перевод «Новая жизнь»]

Думки про моравські щоденні тексти за Неділя, 02.08.2026

Слово з Біблії
Народи слухають віщунів і чаклунів, але Господь, твій Бог, заборонив тобі це.
Повторення Закону 18:14

Текст для роздумів
Оскільки ви пізнали Бога, а точніше, були пізнані Богом, як же ви знову звертаєтеся до слабких і нікчемних сил, яким хочете знову служити?
Галатів 4:9

Щоденні тексти Моравської церкви

Особливо

У сьогоднішніх біблійних віршах йдеться про те, щоб відмежуватися від того, що суперечить Богу. Мається на увазі поклоніння нібито божествам та ідолам, а також заняття окультизмом. Таке в Біблії називається ідолопоклонством. Усе це суперечить Богу, і Він зневажає кожного, хто чинить так. Тому Він наказав ізраїльтянам вигнати народи, які цим займалися.⁽¹⁾ Натомість ізраїльтяни мали жити так, як подобалося Богу. На жаль, ізраїльтяни постійно стикалися з цією проблемою.

У тексті для вивчення ми читаємо застереження апостола Павла до християн у Галатії. Очевидно, вони повернулися до старих релігійних звичаїв. Павло говорить про те, що вони зновузвернулися до «слабких і нікчемних сил», і це попри те, що вони пізнали Бога. Про що саме йшлося? Павло висловився дуже конкретно: «Ви намагаєтеся догодити Богові, роблячи або утримуючись від певних речей у певні дні, місяці, пори року чи свята».⁽²⁾ Іншими словами: вони шукали способів справити враження на Бога — і тим самим непомітно віддалялися від Ісуса Христа. Адже лише через Христа ми взагалі можемо стояти перед Богом. Хто намагається кинути на шальки терезів щось інше, ризикує втратити благодать.

Так само важливою є довіра до Бога. Скрізь, де сни та їх тлумачення, пророцтва чи інтерпретація певних обставин призводять до того, що ми починаємо сумніватися у своїй вірі, нам слід якнайшвидше залишити це позаду. Бог прагне нашої неподільної уваги. Інші, хто Його не знає, можуть піддаватися найрізноманітнішим впливам. Але ті, хто «пізнали Бога, а точніше, були пізнані Богом», мають зв’язок із Всемогутнім. Лише Він один робить різницю.

Бажаю благословенної неділі
Angela Mumssen

(1) Повторення Закону 18:9–12 (2) Галатів 4:10 [Переклад «Нове життя»]

02.08.2026 ,يوم الأحد خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

تستمع الشعوب إلى مفسري العلامات والعرافين؛ أما أنت، فقد حرمك الرب إلهك من ذلك.
سفر التثنية 18:14

نص تعليمي:

بما أنكم قد عرفتم الله، بل بل تم التعرف عليكم من قِبل الله، فكيف تعودون مرة أخرى إلى القوى الضعيفة والضئيلة التي تريدون أن تعبدوها من جديد؟
غلاطية 4:9

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

بشكل خاص

تتناول آيات الكتاب المقدس اليوم مسألة النأي بالنفس عما يتعارض مع إرادة الله. والمقصود هنا هو عبادة الآلهة المزعومة والأصنام، فضلاً عن ممارسة الشعائر السحرية. ويُطلق على مثل هذه الأمور في الكتاب المقدس اسم «الشرك» و«عبادة الأصنام». كل هذه الأمور بغيضة عند الله، وهو يمقت كل من يفعلها. ولهذا السبب أمر بني إسرائيل بطرد الشعوب التي كانت تمارسها.^[1] أما هم، فيجب أن يعيشوا بطريقة ترضي الله. وللأسف، واجه بنو إسرائيل مشاكل متكررة في هذا الصدد.

نقرأ الآن في النص التعليمي تحذيرًا من الرسول بولس للمسيحيين في غلاطية. يبدو أنهم عادوا إلى أنماط دينية قديمة. يتحدث بولس عن أنهم عادوا مرة أخرى إلى «القوى الضعيفة والضئيلة»، وذلك على الرغم من أنهم قد عرفوا الله. ماذا كان المقصود بذلك بالضبط؟ كان بولس محددًا جدًّا: «أنتم تحاولون إرضاء الله بأن تفعلوا أو تمتنعوا عن فعل أشياء معينة في أيام أو أشهر أو مواسم أو أعياد معينة.»^[2] بعبارة أخرى: كانوا يبحثون عن طرق لإثارة إعجاب الله — وبذلك ابتعدوا دون أن يدركوا عن يسوع المسيح. لأننا لا نستطيع أن نقف أمام الله إلا من خلال المسيح وحده. ومن يحاول أن يضع شيئًا آخر في الميزان، فإنه يخاطر بفقدان النعمة.

وبالمثل، فإن الثقة بالله أمر جوهري. وحيثما تؤدي الأحلام وتفسيراتها، أو النبوءات، أو تفسير ظروف معينة إلى زعزعة ثقتنا في إيماننا، يجب أن نتخلى عنها على وجه السرعة. فالله يريد اهتمامنا الكامل. قد يتعرض الآخرون، الذين لا يعرفونه، لأنواع مختلفة من التأثيرات. لكن أولئك الذين «عرفوا الله، بل بلُقِّبوا من الله»، لهم صلة بالقدير. هو وحده الذي يصنع الفرق.

أتمنى لكم يوم أحد مباركًا
Angela Mumssen

[1] سفر التثنية 18:9-12 [2] رسالة غلاطية 4:10 [ترجمة «الحياة الجديدة»]

Gedanken zur Losung für Samstag, den 01.08.2026

Losungswort
Du sollst nicht begehren deines Nächsten Haus noch alles, was sein ist.
5. Mose 5,21

Lehrtext
Lasst euer Leben vom Geist Gottes bestimmt sein und richtet es danach aus. Dann werdet ihr nicht euren selbstsüchtigen Wünschen nachgeben.
Galater 5,16

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Der Weg in die Freiheit

Eigentlich ist die Botschaft des heutigen Losungswortes klar. Wer möchte schon, dass eine andere Person versucht, das wegzunehmen, was einem gehört? Trotzdem wurde und wird dieses Gebot immer wieder gebrochen. So kann ein Erbstreit tiefe Gräben in einer Familie erzeugen – und das wegen eines Gutes, das ursprünglich keinem der Beteiligten gehörte. Oder wenn sich jemand an eine Ehefrau bzw. einen Ehemann heranmacht, ohne die bestehende Ehe zu respektieren. Auch das ist ein Bruch dieses Gebotes. Zwar ist ein Ehepartner nicht Eigentum des anderen, es besteht aber ein Treuegelöbnis zwischen beiden, in das eine dritte Person einbricht.

Im Lehrtext wird von selbstsüchtigen Wünschen gesprochen. Sie sind die eigentliche Ursache, weshalb Gebote gebrochen werden, die im Grunde jeder richtig findet. Manchmal kommt mir der Gedanke, dass Gottes Gericht schon allein deshalb berechtigt ist, weil Menschen gegen das verstoßen, was sie selbst als richtig ansehen. Irgendwie existiert eine Kraft, die uns dahin treibt, das Gegenteil dessen zu tun, was wir selbst gut finden. Diese Kraft wird in der Bibel Sünde genannt. Offensichtlich kommt man weder durch Aufklärung noch durch gute Vorsätze davon los. Selbst wenn wir Richtiges falsch nennen und Falsches richtig, verstoßen wir über kurz oder lang doch wieder gegen unsere eigene Ethik.

Das Evangelium Jesu Christi ist nach meiner Überzeugung der einzige Ausweg. Der Grund ist ganz einfach: In Christus finden wir vor Gott Vergebung. Das Alte ist dann vergangen. Damit aber auch Neues werden kann, benötigen wir noch ein Zweites. Nachdem Jesus der Ehebrecherin vergeben hatte, sagte er zu ihr: „Sündige von jetzt an nicht mehr!“⁽¹⁾ Deshalb heißt es im Lehrtext: „Lasst euer Leben vom Geist Gottes bestimmt sein und richtet es danach aus.“ Wir müssen also nicht wieder in die alten Muster zurückfallen. Gott macht uns frei.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Joh. 8,11b (Neue Genfer Übersetzung)

Gebet:
Vater im Himmel, ich danke dir, dass dein Geist mich in die Freiheit führt. Ich muss nicht mehr das tun, was ich selbst ablehne oder deinem guten Willen widerspricht. Vater, ich bekenne, dass ich noch auf dem Weg bin. Noch überwältigt mich manchmal mein altes Wesen. Doch du vergibst und gehst weiter mit mir. Danke, Vater. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Saturday, 01.08.2026

Bible Verse
You shall not covet your neighbor’s house or anything that belongs to him.
Deuteronomy 5:21

Teaching Text
Let the Spirit of God guide your life and direct it accordingly. Then you will not give in to your selfish desires.
Galatians 5:16

Moravian Daily Texts

The Path to Freedom

Actually, the message of today’s Bible verse is clear. Who would want another person to try to take away what belongs to them? Nevertheless, this commandment has been and continues to be broken time and again. For example, a dispute over an inheritance can create deep rifts within a family—and all because of property that originally belonged to none of the parties involved. Or when someone makes advances toward a wife or husband without respecting the existing marriage. That, too, is a violation of this commandment. While a spouse is not the property of the other, there is a vow of fidelity between the two, which a third person breaks.

The lesson text speaks of selfish desires. They are the real reason why commandments—which everyone fundamentally agrees are right—are broken. Sometimes it occurs to me that God’s judgment is justified simply because people violate what they themselves consider to be right. Somehow, there is a force that drives us to do the opposite of what we ourselves consider good. This force is called sin in the Bible. Evidently, neither enlightenment nor good intentions can free us from it. Even if we call what is right wrong and what is wrong right, sooner or later we will still end up violating our own ethics.

I am convinced that the Gospel of Jesus Christ is the only way out. The reason is quite simple: In Christ, we find forgiveness before God. The old has then passed away. But for the new to come into being, we need one more thing. After Jesus had forgiven the woman caught in adultery, he said to her, “From now on, do not sin anymore!”⁽¹⁾ That is why the lesson text says, “Let your lives be guided by the Spirit of God and live accordingly.” So we do not have to fall back into old patterns. God sets us free.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) John 8:11b(New Geneva Translation)

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Samedi, 01.08.2026

Verset biblique
Tu ne convoiteras ni la maison de ton prochain, ni quoi que ce soit qui lui appartienne.
Deutéronome 5,21

Texte d’enseignement
Laissez l'Esprit de Dieu diriger votre vie et alignez-la sur ses principes. Ainsi, vous ne céderez pas à vos désirs égoïstes.
Galates 5,16

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Le chemin vers la liberté

En réalité, le message du verset biblique d’aujourd’hui est clair. Qui voudrait qu’une autre personne tente de lui enlever ce qui lui appartient ? Pourtant, ce commandement a été et continue d’être enfreint à maintes reprises. Ainsi, un conflit successoral peut creuser de profonds fossés au sein d’une famille – et ce, à cause d’un bien qui, à l’origine, n’appartenait à aucune des parties concernées. Ou encore lorsqu’une personne fait des avances à une épouse ou à un époux sans respecter le mariage existant. Là aussi, il s’agit d’une violation de ce commandement. Certes, un conjoint n’est pas la propriété de l’autre, mais il existe entre eux un serment de fidélité dans lequel une tierce personne vient s’immiscer.

Le texte d’enseignement évoque des désirs égoïstes. Ils sont la cause réelle pour laquelle sont enfreints des commandements que tout le monde, au fond, juge justes. Il m’arrive parfois de penser que le jugement de Dieu est justifié ne serait-ce que parce que les hommes enfreignent ce qu’ils considèrent eux-mêmes comme juste. D’une certaine manière, il existe une force qui nous pousse à faire le contraire de ce que nous jugeons nous-mêmes bon. Cette force est appelée « péché » dans la Bible. Manifestement, on ne s’en libère ni par la raison ni par de bonnes résolutions. Même si nous qualifions de faux ce qui est juste et de juste ce qui est faux, tôt ou tard, nous finissons par enfreindre à nouveau notre propre éthique.

Je suis convaincu que l’Évangile de Jésus-Christ est la seule issue. La raison en est très simple : en Christ, nous trouvons le pardon devant Dieu. L’ancien est alors passé. Mais pour que le nouveau puisse naître, il nous faut encore une deuxième chose. Après avoir pardonné à la femme adultère, Jésus lui a dit : « Ne pèche plus désormais ! »⁽¹⁾ C’est pourquoi le texte d’étude dit : « Laissez l’Esprit de Dieu diriger votre vie et orientez-la en conséquence. » Nous ne devons donc pas retomber dans nos anciens schémas. Dieu nous rend libres.

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Jean 8,11b(Nouvelle Traduction de Genève)

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Sabato, 01.08.2026

Versículo bíblico
No codiciarás la casa de tu prójimo ni nada de lo que sea suyo.
Deuteronomio 5,21

Texto de reflexión
Dejad que el Espíritu de Dios guíe vuestra vida y orientadla según Él. Así no cederéis a vuestros deseos egoístas.
Gálatas 5,16

Textos cotidianos de la Iglesia morava

El camino hacia la libertad

En realidad, el mensaje del pasaje bíblico de hoy es claro. ¿Quién querría que otra persona intentara quitarle lo que le pertenece? Sin embargo, este mandamiento se ha infringido y se sigue infringiendo una y otra vez. Así, una disputa por una herencia puede crear profundas divisiones en una familia, y todo ello por un bien que, en un principio, no pertenecía a ninguna de las partes implicadas. O cuando alguien se insinúa a una esposa o a un esposo sin respetar el matrimonio existente. Eso también supone una violación de este mandamiento. Es cierto que un cónyuge no es propiedad del otro, pero existe un voto de fidelidad entre ambos, en el que se entromete una tercera persona.

En el texto de estudio se habla de deseos egoístas. Son la causa real por la que se infringen mandamientos que, en el fondo, todo el mundo considera correctos. A veces se me ocurre que el juicio de Dios está justificado ya solo por el hecho de que las personas infringen aquello que ellas mismas consideran correcto. De alguna manera, existe una fuerza que nos empuja a hacer lo contrario de lo que nosotros mismos consideramos bueno. A esta fuerza se la denomina «pecado» en la Biblia. Evidentemente, no es posible librarse de ella ni mediante la ilustración ni con buenas intenciones. Incluso cuando llamamos «malo» a lo bueno y «bueno» a lo malo, tarde o temprano volvemos a infringir nuestra propia ética.

Estoy convencido de que el Evangelio de Jesucristo es la única salida. La razón es muy sencilla: en Cristo encontramos el perdón ante Dios. Lo antiguo ha pasado. Pero para que pueda surgir lo nuevo, necesitamos algo más. Después de que Jesús perdonara a la adúltera, le dijo: «¡No peques más a partir de ahora!»⁽¹⁾ Por eso dice el texto de la lectura: «Dejad que vuestra vida esté guiada por el Espíritu de Dios y orientadla según Él». Así pues, no tenemos por qué volver a caer en los viejos patrones. Dios nos hace libres.

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Juan 8,11b(Nueva Traducción de Ginebra)

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Sábado, 01.08.2026

Versículo bíblico
Não cobiçarás a casa do teu próximo, nem nada do que lhe pertença.
Deuteronômio 5,21

Texto de ensinamento
Deixem que a vida de vocês seja guiada pelo Espírito de Deus e vivam de acordo com ele. Assim, vocês não cederão aos seus desejos egoístas.
Gálatas 5,16

Textos diários da Igreja da Morávia

O caminho para a liberdade

Na verdade, a mensagem da passagem bíblica de hoje é clara. Quem gostaria que outra pessoa tentasse tirar o que lhe pertence? No entanto, esse mandamento foi e continua sendo violado repetidamente. Assim, uma disputa por herança pode criar divisões profundas em uma família – e isso por causa de um bem que, originalmente, não pertencia a nenhum dos envolvidos. Ou quando alguém se aproxima de uma esposa ou de um marido sem respeitar o casamento existente. Isso também constitui uma violação desse mandamento. Embora um cônjuge não seja propriedade do outro, existe um voto de fidelidade entre ambos, no qual uma terceira pessoa se intromete.

No texto de estudo, fala-se de desejos egoístas. Eles são a verdadeira causa pela qual os mandamentos são violados, mandamentos que, no fundo, todos consideram corretos. Às vezes, me ocorre que o julgamento de Deus já se justifica apenas pelo fato de as pessoas violarem aquilo que elas mesmas consideram correto. De alguma forma, existe uma força que nos leva a fazer o contrário do que nós mesmos consideramos bom. Essa força é chamada de pecado na Bíblia. Obviamente, não é possível livrar-se dela nem por meio da esclarecimento nem por meio de boas intenções. Mesmo quando chamamos de errado o que é certo e de certo o que é errado, mais cedo ou mais tarde acabamos violando novamente nossa própria ética.

Estou convencido de que o Evangelho de Jesus Cristo é a única saída. A razão é muito simples: em Cristo, encontramos perdão diante de Deus. O que era antigo então passou. Mas, para que o novo possa surgir, precisamos ainda de uma segunda coisa. Depois de perdoar a mulher adúltera, Jesus disse a ela: “Não peque mais a partir de agora!”⁽¹⁾ Por isso, o texto de estudo diz: “Deixem que a vida de vocês seja guiada pelo Espírito de Deus e orientem-na de acordo com ele.” Portanto, não precisamos recair nos velhos padrões. Deus nos liberta.

Desejo a vocês um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) João 8,11b(Nova Tradução de Genebra)

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Sábado, 01.08.2026

Versetto biblico
Non desiderare la casa del tuo prossimo, né alcuna cosa che gli appartenga.
Deuteronomio 5,21

Testo dottrinale
Lasciate che la vostra vita sia guidata dallo Spirito di Dio e orientatela secondo i suoi dettami. Allora non cederete ai vostri desideri egoistici.
Galati 5,16

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

La via verso la libertà

In realtà, il messaggio del versetto biblico di oggi è chiaro. Chi vorrebbe mai che un’altra persona cercasse di sottrargli ciò che gli appartiene? Ciononostante, questo comandamento è stato e continua ad essere violato ripetutamente. Una disputa ereditaria, ad esempio, può creare profonde fratture all’interno di una famiglia – e tutto questo a causa di un bene che in origine non apparteneva a nessuno dei coinvolti. Oppure quando qualcuno corteggia una moglie o un marito senza rispettare il matrimonio esistente. Anche questo è una violazione di questo comandamento. Sebbene un coniuge non sia proprietà dell’altro, esiste comunque un voto di fedeltà tra i due, nel quale una terza persona si intromette.

Nel testo dottrinale si parla di desideri egoistici. Essi sono la vera causa per cui vengono infranti comandamenti che, in fondo, tutti ritengono giusti. A volte mi viene da pensare che il giudizio di Dio sia giustificato già solo perché gli uomini violano ciò che essi stessi considerano giusto. In qualche modo esiste una forza che ci spinge a fare il contrario di ciò che noi stessi riteniamo giusto. Questa forza nella Bibbia viene chiamata peccato. Evidentemente non ci si libera da essa né con l’illuminazione né con i buoni propositi. Anche se chiamiamo «sbagliato» ciò che è giusto e «giusto» ciò che è sbagliato, prima o poi finiamo comunque per violare nuovamente la nostra stessa etica.

Sono convinto che il Vangelo di Gesù Cristo sia l’unica via d’uscita. Il motivo è molto semplice: in Cristo troviamo il perdono davanti a Dio. Il vecchio è quindi passato. Ma affinché possa nascere il nuovo, abbiamo bisogno di una seconda cosa. Dopo aver perdonato l’adultera, Gesù le disse: «Non peccare più!»⁽¹⁾ Per questo nel testo dottrinale si legge: «Lasciate che la vostra vita sia guidata dallo Spirito di Dio e orientatela secondo esso». Non dobbiamo quindi ricadere nei vecchi schemi. Dio ci rende liberi.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Giovanni 8,11b(Nuova Traduzione di Ginevra)

Размышления о моравских ежедневных текстах на Суббота, 01.08.2026

Слово из Библии
Не желай дома ближнего твоего, ни всего, что у него есть.
Второзаконие 5:21

Учебный текст
Пусть ваша жизнь определяется Духом Божьим и руководствуется Им. Тогда вы не будете поддаваться своим эгоистическим желаниям.
Галатам 5:16

Ежедневные тексты Моравской церкви

Путь к свободе

На самом деле смысл сегодняшнего библейского отрывка ясен. Кто же хочет, чтобы другой человек пытался отнять то, что принадлежит ему? Тем не менее, эта заповедь нарушалась и нарушается снова и снова. Так, спор о наследстве может вызвать глубокий раскол в семье – и все из-за имущества, которое изначально не принадлежало никому из участников спора. Или когда кто-то пристает к супруге или супругу, не уважая существующего брака. Это тоже является нарушением этой заповеди. Хотя один из супругов не является собственностью другого, между ними существует клятва верности, в которую вторгается третье лицо.

В тексте урока говорится об эгоистических желаниях. Именно они являются истинной причиной нарушения заповедей, которые, по сути, каждый считает правильными. Иногда мне приходит в голову мысль, что Божий суд оправдан уже одним лишь тем, что люди нарушают то, что сами считают правильным. Существует какая-то сила, которая толкает нас на то, чтобы поступать противоположно тому, что мы сами считаем правильным. Эта сила в Библии называется грехом. Очевидно, избавиться от него невозможно ни с помощью просвещения, ни с помощью благих намерений. Даже если мы называем правильное неправильным, а неправильное — правильным, рано или поздно мы всё равно снова нарушаем собственные этические принципы.

Я убежден, что Евангелие Иисуса Христа — единственный выход. Причина очень проста: во Христе мы обретаем прощение перед Богом. Тогда старое проходит. Но чтобы появилось новое, нам нужно еще кое-что. Простив женщину, пойманную в прелюбодеянии, Иисус сказал ей: «Отныне не греши!»⁽¹⁾ Поэтому в тексте для изучения говорится: «Пусть ваша жизнь определяется Духом Божьим и направляется им». Таким образом, нам не нужно вновь впадать в старые привычки. Бог освобождает нас.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Иоанна 8:11b(Новый Женевский перевод)

Думки про моравські щоденні тексти за Субота, 01.08.2026

Слово з Біблії
Не жадай дому ближнього свого, ані всього, що належить йому.
Повторення Закону 5:21

Текст для роздумів
Нехай ваше життя керується Духом Божим, і направляйте його відповідно до цього. Тоді ви не піддастеся своїм егоїстичним бажанням.
Галатів 5:16

Щоденні тексти Моравської церкви

Шлях до свободи

Насправді послання сьогоднішнього біблійного уривка є зрозумілим. Хто ж хоче, щоб інша людина намагалася відібрати те, що належить йому? Проте ця заповідь порушувалася і порушується знову й знову. Так, суперечка щодо спадщини може спричинити глибокі розколи в родині — і все це через майно, яке спочатку не належало жодному з учасників конфлікту. Або коли хтось заграє до дружини чи чоловіка, не поважаючи існуючого шлюбу. Це також є порушенням цієї заповіді. Хоча один із подружжя не є власністю іншого, між ними існує обітниця вірності, в яку втручається третя особа.

У навчальному тексті йдеться про егоїстичні бажання. Саме вони є справжньою причиною порушення заповідей, які, по суті, кожен вважає правильними. Іноді мені спадає на думку, що Божий суд є виправданим хоча б тому, що люди порушують те, що самі вважають правильним. Якось існує сила, яка штовхає нас робити протилежне тому, що ми самі вважаємо добрим. Ця сила в Біблії називається гріхом. Очевидно, що позбутися її не вдається ані просвітництвом, ані добрими намірами. Навіть якщо ми називаємо правильне неправильним, а неправильне — правильним, рано чи пізно ми все одно знову порушуємо власні етичні принципи.

Я переконаний, що Євангеліє Ісуса Христа — єдиний вихід. Причина дуже проста: у Христі ми знаходимо прощення перед Богом. Тоді старе минуло. Але щоб могло з’явитися нове, нам потрібно ще дещо. Пробачивши жінці, що зрадила чоловіка, Ісус сказав їй: «Відтепер не гріши більше!»⁽¹⁾ Тому в навчальному тексті сказано: «Нехай ваше життя визначається Духом Божим і спрямовується ним». Отже, нам не треба знову повертатися до старих зразків поведінки. Бог робить нас вільними.

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Івана 8:11б(Новий женевський переклад)

01.08.2026 ,يوم السبت خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

لا تشتهي بيت قريبك ولا أي شيء من ممتلكاته.
تثنية 5:21

نص تعليمي:

دعوا روح الله يوجه حياتكم ووجهوها وفقًا لذلك. عندئذٍ لن تستسلموا لرغباتكم الأنانية.
غلاطية 5:16

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

الطريق إلى الحرية

في الواقع، رسالة الآية الكتابية اليوم واضحة. فمن منا يرغب في أن يحاول شخص آخر انتزاع ما يملكه؟ ومع ذلك، فقد تم انتهاك هذه الوصية مرارًا وتكرارًا، ولا يزال يتم انتهاكها. فقد تؤدي الخلافات حول الميراث إلى إحداث شرخ عميق في الأسرة — وذلك بسبب ممتلكات لم تكن في الأصل ملكًا لأي من الأطراف المعنية. أو عندما يحاول شخص ما التودد إلى زوجة أو زوج دون احترام الزواج القائم. وهذا أيضًا يعد خرقًا لهذه الوصية. صحيح أن أحد الزوجين ليس ملكًا للآخر، لكن هناك عهد إخلاص بينهما، يتدخل فيه شخص ثالث.

يتحدث النص التعليمي عن الرغبات الأنانية. فهي السبب الحقيقي وراء انتهاك الوصايا التي يرى الجميع في الأساس أنها صحيحة. أحيانًا يخطر ببالي أن دينونة الله مبررة لمجرد أن الناس ينتهكون ما يعتبرونه هم أنفسهم صوابًا. هناك قوة ما تدفعنا بطريقة ما إلى فعل عكس ما نراه نحن أنفسنا خيرًا. تُسمى هذه القوة في الكتاب المقدس «الخطيئة». من الواضح أنه لا يمكن التخلص منها لا بالتنوير ولا بالنوايا الحسنة. حتى لو وصفنا الصواب بالخطأ والخطأ بالصواب، فإننا سنخالف أخلاقياتنا الخاصة عاجلاً أم آجلاً.

أنا مقتنع بأن إنجيل يسوع المسيح هو المخرج الوحيد. والسبب بسيط جدًّا: في المسيح نجد الغفران أمام الله. عندئذٍ يزول القديم. ولكن لكي يصبح الجديد ممكنًا، نحتاج إلى شيء ثانٍ. بعد أن غفر يسوع للمرأة الزانية، قال لها: «لا تخطئي بعد الآن!»^[1] ولهذا السبب يقول النص التعليمي: «دعوا روح الله يحدد مسار حياتكم ووجهوها وفقًا لذلك». لذا، لا يجب أن نعود مرة أخرى إلى الأنماط القديمة. فالله يحررنا.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] يوحنا 8:11ب [ترجمة جنيف الجديدة]

Gedanken zur Losung für Freitag, den 31.07.2026

Losungswort
Siehe, ich will mein Volk schmelzen und prüfen.
Jeremia 9,6

Lehrtext
Betet, dass ihr nicht in Anfechtung fallt!
Lukas 22,40

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Auf dem Weg bleiben

Welche Gedanken kommen uns bei den heutigen Losungsversen? Nun, der vollständige Losungsvers lautet: „Darum spricht der HERR Zebaoth: Siehe, ich will sie schmelzen und prüfen; denn was soll ich sonst tun, wenn ich ansehe die Tochter meines Volks?“ Das klingt schon fast ratlos. Gott verzweifelte gewissermaßen über sein Volk, weil dort so viel Unrecht geschah. Doch was hat das alles mit uns zu tun?

Zunächst möchte ich einmal sagen, wie ich mit Bibelversen wie diesen grundsätzlich umgehe: Ich gehe davon aus, dass Gott es gut mit uns meint. In diesem Licht betrachte ich die gesamte Bibel. Gott ist nicht gegen, sondern für uns. Er ist aber gegen alles, was uns von ihm und voneinander trennt. Zudem muss er mir nicht beweisen, dass er es gut mit uns meint. Das Leben und Opfer sowie die Auferstehung Jesu Christi, seine Zugewandtheit und sein Geist in mir genügen. In diesem Sinne versuche ich in allem, was ich in der Bibel lese, Gottes guten Plan mit uns zu entdecken.

So auch im heutigen Losungswort. „Schmelzen“ und „prüfen“ deuten auf ein Reinigungsverfahren von Gold hin. Gott will quasi das in uns freilegen, was echt ist und seinem Bild entspricht. Das kann manchmal auch schmerzlich sein, führt aber immer zu ihm hin. Wichtig dabei ist allerdings, dass auch wir ein Ja zu diesem Weg Gottes mit uns finden. Wir sind keine Marionetten – Gott will unsere Mitarbeit.

Das macht auch der Lehrtext deutlich. Nach meinem Verständnis ist eine Anfechtung das, was uns von Jesus Christus und seinem Weg mit uns lösen will. Das kann Verführung sein, aber auch Angst, Stolz oder Bitterkeit. Von solchen Dingen sollen wir uns fernhalten – ja, wir sollen dafür beten, dass Gott uns davon fernhält. Jesus sagte diese Worte zu seinen Jüngern, als er selbst kurz davor war, den Weg Gottes zu verlassen. Er bat den Vater, den Kelch der Kreuzigung von ihm zu nehmen. Doch am Ende betete er: „Aber nicht wie ich will, sondern wie du willst.“⁽¹⁾ Darin zeigt er uns, wie auch wir Anfechtungen widerstehen können.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Matt. 26,39c (Neue Genfer Übersetzung)

Gebet:
Vater im Himmel, ich danke dir, dass du ein unbeschreiblich herrliches Ziel mit meinem Leben hast. Bitte leite mich auf diesem Weg und greife ein, wenn ich in Gefahr bin, diesen Weg zu verlassen. Das bitte ich dich im Namen meines Erlösers, Jesus Christus. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Friday, 31.07.2026

Bible Verse
Behold, I will refine and test my people.
Jeremiah 9:6

Teaching Text
Pray that you may not fall into temptation!
Luke 22:40

Moravian Daily Texts

Staying on the Path

What thoughts come to mind when we read today’s Bible verses? Well, the complete Bible verse reads:“Therefore thus says the LORD of Hosts: ‘Behold, I will refine and test them; for what else can I do when I look upon the daughter of my people?’” That sounds almost like a cry of helplessness. God was, in a sense, despairing over His people because so much injustice was taking place among them. But what does all this have to do with us?

First, I’d like to explain how I generally approach Bible verses like these: I assume that God has our best interests at heart. I view the entire Bible in this light. God is not against us, but for us. However, He is against everything that separates us from Him and from one another. Furthermore, He doesn’t need to prove to me that He has good intentions toward us. The life, sacrifice, and resurrection of Jesus Christ, His closeness to me, and His Spirit within me are enough. With this in mind, I try to discover God’s good plan for us in everything I read in the Bible.

This is also true of today’s Bible passage. “Melting” and “testing” refer to the process of purifying gold. God wants, so to speak, to reveal what is genuine within us and corresponds to His image. This can sometimes be painful, but it always leads back to Him. What’s important, however, is that we, too, say “yes” to this path God has set for us. We are not puppets—God wants our cooperation.

The lesson text also makes this clear. As I understand it, a trial is anything that seeks to separate us from Jesus Christ and His path with us. This can be temptation, but also fear, pride, or bitterness. We should keep ourselves far from such things—indeed, we should pray that God will keep us from them. Jesus spoke these words to his disciples when he himself was on the verge of straying from God’s path. He asked the Father to take the cup of crucifixion away from him. But in the end, he prayed: “Yet not as I will, but as you will.”⁽¹⁾ In this, he shows us how we, too, can resist trials.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Matthew 26:39c(New Geneva Translation)

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Vendredi, 31.07.2026

Verset biblique
Voici, je vais fondre et éprouver mon peuple.
Jérémie 9,6

Texte d'enseignement
Priez pour ne pas succomber à la tentation !
Luc 22,40

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Rester sur le chemin

Quelles réflexions nous viennent à l’esprit à la lecture des versets bibliques d’aujourd’hui ? Eh bien, le verset biblique complet dit : «C’est pourquoi ainsi parle l’Éternel des armées : Voici, je vais les fondre et les éprouver ; car que ferai-je d’autre, quand je regarde la fille de mon peuple ? » Cela sonne presque comme un désarroi. Dieu était en quelque sorte désespéré face à son peuple, car tant d’injustices y étaient commises. Mais quel rapport tout cela a-t-il avec nous ?

Tout d’abord, je voudrais expliquer comment j’aborde généralement des versets bibliques comme ceux-ci : je pars du principe que Dieu nous veut du bien. C’est sous cet angle que je considère l’ensemble de la Bible. Dieu n’est pas contre nous, mais pour nous. Il est toutefois contre tout ce qui nous sépare de lui et les uns des autres. De plus, il n’a pas besoin de me prouver qu’il nous veut du bien. La vie, le sacrifice et la résurrection de Jésus-Christ, son amour et son Esprit en moi suffisent. C’est dans cet esprit que j’essaie, dans tout ce que je lis dans la Bible, de découvrir le bon dessein de Dieu à notre égard.

Il en va de même dans le passage biblique d’aujourd’hui. Les termes « fondre » et « éprouver » font référence à un processus de purification de l’or. Dieu veut en quelque sorte mettre au jour ce qui est authentique en nous et qui correspond à son image. Cela peut parfois être douloureux, mais cela nous conduit toujours vers lui. Il est toutefois important que nous acceptions nous aussi ce chemin que Dieu trace avec nous. Nous ne sommes pas des marionnettes : Dieu souhaite notre collaboration.

C’est ce que met également en évidence le texte d’enseignement. Selon ma compréhension, une épreuve est ce qui cherche à nous détacher de Jésus-Christ et du chemin qu’il trace avec nous. Cela peut être la tentation, mais aussi la peur, l’orgueil ou l’amertume. Nous devons nous tenir à l’écart de telles choses – oui, nous devons prier pour que Dieu nous en préserve. Jésus a prononcé ces paroles à ses disciples alors qu’il était lui-même sur le point de s’écarter du chemin de Dieu. Il a demandé au Père de lui épargner le calice de la crucifixion. Mais finalement, il a prié : « Toutefois, non pas comme je veux, mais comme tu veux. »⁽¹⁾ Il nous montre ainsi comment nous pouvons, nous aussi, résister aux tentations.

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Matthieu 26,39c(Nouvelle Traduction de Genève)

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Venerdì, 31.07.2026

Versículo bíblico
«He aquí que voy a fundir y poner a prueba a mi pueblo».
Jeremías 9,6

Texto de reflexión
¡Orad para que no caigáis en tentación!
Lucas 22,40

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Permanecer en el camino

¿Qué pensamientos nos suscitan los versículos bíblicos de hoy? Pues bien, el versículo bíblico completo dice así:«Por eso dice el Señor de los ejércitos: “He aquí que los fundiré y los pondré a prueba; pues ¿qué otra cosa puedo hacer cuando contemplo a la hija de mi pueblo?”». Esto suena casi a desamparo. Dios, en cierto modo, se desesperaba por su pueblo, porque allí se cometían tantas injusticias. Pero, ¿qué tiene que ver todo esto con nosotros?

En primer lugar, me gustaría explicar cómo abordo, en general, versículos bíblicos como estos: parto de la base de que Dios tiene buenas intenciones para con nosotros. Contemplo toda la Biblia desde esta perspectiva. Dios no está en contra nuestra, sino a nuestro favor. Sin embargo, está en contra de todo lo que nos separa de Él y de los demás. Además, no tiene por qué demostrarme que tiene buenas intenciones para con nosotros. La vida, el sacrificio y la resurrección de Jesucristo, su cercanía y su Espíritu en mí son suficientes. En este sentido, intento descubrir el buen plan de Dios para con nosotros en todo lo que leo en la Biblia.

Así ocurre también en el pasaje bíblico de hoy. «Fundir» y «probar» aluden a un proceso de purificación del oro. Dios quiere, por así decirlo, sacar a la luz lo que hay de auténtico en nosotros y lo que se corresponde con su imagen. A veces esto puede resultar doloroso, pero siempre nos conduce hacia Él. Sin embargo, es importante que también nosotros digamos «sí» a este camino que Dios traza con nosotros. No somos marionetas: Dios quiere nuestra colaboración.

Esto también lo deja claro el texto de la enseñanza. Según mi entender, una tentación es aquello que quiere separarnos de Jesucristo y de su camino con nosotros. Puede ser una seducción, pero también el miedo, el orgullo o la amargura. Debemos mantenernos alejados de esas cosas; es más, debemos rezar para que Dios nos mantenga alejados de ellas. Jesús dirigió estas palabras a sus discípulos cuando él mismo estaba a punto de apartarse del camino de Dios. Le pidió al Padre que le quitara el cáliz de la crucifixión. Pero al final oró: «No sea como yo quiero, sino como tú quieres»⁽¹⁾. Con ello nos muestra cómo también nosotros podemos resistir las tentaciones.

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Mateo 26,39c(Nueva Traducción de Ginebra)

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Viernes, 31.07.2026

Versículo bíblico
Eis que vou fundir e provar o meu povo.
Jeremias 9,6

Texto de reflexão
Orem para que não caiam em tentação!
Lucas 22,40

Textos diários da Igreja da Morávia

Permanecer no caminho

Que pensamentos nos vêm à mente ao ler os versículos bíblicos de hoje? Bem, o versículo bíblico completo diz:“Por isso diz o SENHOR dos Exércitos: Eis que eu os fundirei e os provarei; pois o que mais poderia eu fazer, ao olhar para a filha do meu povo?” Isso soa quase como um desamparo. De certa forma, Deus estava desesperado com seu povo, porque havia tanta injustiça ali. Mas o que tudo isso tem a ver conosco?

Em primeiro lugar, gostaria de dizer como, em princípio, lido com versículos bíblicos como esses: parto do princípio de que Deus tem boas intenções para conosco. É sob essa perspectiva que encaro toda a Bíblia. Deus não está contra, mas a nosso favor. Ele, porém, está contra tudo o que nos separa Dele e uns dos outros. Além disso, Ele não precisa me provar que tem boas intenções para conosco. A vida, o sacrifício e a ressurreição de Jesus Cristo, Sua proximidade e Seu Espírito em mim são suficientes. Nesse sentido, procuro descobrir, em tudo o que leio na Bíblia, o bom plano de Deus para nós.

Assim também na passagem bíblica de hoje. “Fundir” e “provar” remetem a um processo de purificação do ouro. Deus quer, por assim dizer, revelar em nós o que é autêntico e corresponde à Sua imagem. Isso às vezes pode ser doloroso, mas sempre nos leva a Ele. O importante, porém, é que nós também digamos “sim” a esse caminho que Deus traça conosco. Não somos marionetes – Deus quer nossa colaboração.

Isso também fica claro no texto de ensino. Na minha compreensão, uma provação é aquilo que quer nos afastar de Jesus Cristo e do caminho que Ele traçou para nós. Isso pode ser uma tentação, mas também medo, orgulho ou amargura. Devemos nos manter afastados dessas coisas – sim, devemos orar para que Deus nos mantenha longe delas. Jesus disse essas palavras aos seus discípulos quando ele próprio estava prestes a se desviar do caminho de Deus. Ele pediu ao Pai que tirasse dele o cálice da crucificação. No entanto, no final, Ele orou: “Mas não seja como eu quero, e sim como Tu queres.”⁽¹⁾ Com isso, Ele nos mostra como também nós podemos resistir às tentações.

Desejo-lhes um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Mateus 26,39c(Nova Tradução de Genebra)

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Sexta-feira, 31.07.2026

Versetto biblico
Ecco, io rifonderò e metterò alla prova il mio popolo.
Geremia 9,6

Testo dottrinale
Pregate affinché non cadiate in tentazione!
Luca 22,40

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Rimanete sulla retta via

Quali pensieri ci vengono in mente leggendo i versetti biblici di oggi? Ebbene, il versetto biblico completo recita:«Perciò così dice il Signore degli eserciti: “Ecco, io li fondrò e li metterò alla prova; perché cos’altro potrei fare, quando vedo la figlia del mio popolo?”». Sembra quasi un’espressione di smarrimento. Dio era in un certo senso disperato per il suo popolo, perché lì si commettevano tante ingiustizie. Ma cosa c’entra tutto questo con noi?

Innanzitutto vorrei spiegare come mi rapporta in linea di principio a versetti biblici come questi: parto dal presupposto che Dio abbia a cuore il nostro bene. È in questa luce che considero l’intera Bibbia. Dio non è contro di noi, ma a nostro favore. È però contro tutto ciò che ci separa da Lui e gli uni dagli altri. Inoltre, non ha bisogno di dimostrarmi che ha buone intenzioni nei nostri confronti. La vita, il sacrificio e la risurrezione di Gesù Cristo, la sua vicinanza e il suo Spirito in me sono sufficienti. In questo senso, cerco di scoprire il buon disegno di Dio per noi in tutto ciò che leggo nella Bibbia.

Così anche nel versetto biblico di oggi. «Fondere» e «mettere alla prova» alludono a un processo di purificazione dell’oro. Dio vuole, per così dire, portare alla luce ciò che in noi è autentico e corrisponde alla sua immagine. A volte questo può essere doloroso, ma conduce sempre a Lui. È importante, tuttavia, che anche noi diciamo «sì» a questo cammino che Dio percorre con noi. Non siamo marionette: Dio vuole la nostra collaborazione.

Lo chiarisce anche il testo dottrinale. A mio avviso, una tentazione è ciò che vuole allontanarci da Gesù Cristo e dal suo cammino con noi. Può trattarsi di seduzione, ma anche di paura, orgoglio o amarezza. Dobbiamo stare lontani da queste cose – anzi, dobbiamo pregare affinché Dio ci tenga lontani da esse. Gesù rivolse queste parole ai suoi discepoli quando lui stesso stava per allontanarsi dal cammino di Dio. Chiese al Padre di allontanare da lui il calice della crocifissione. Ma alla fine pregò: «Non come voglio io, ma come vuoi tu.»⁽¹⁾ In questo ci mostra come anche noi possiamo resistere alle tentazioni.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Matteo 26,39c(Nuova Traduzione di Ginevra)

Размышления о моравских ежедневных текстах на Пятница, 31.07.2026

Слово из Библии
Вот, Я буду переплавлять и испытывать народ Мой.
Иеремия 9:6

Учебный текст
Молитесь, чтобы не впасть в искушение!
Луки 22:40

Ежедневные тексты Моравской церкви

Оставайтесь на пути

Какие мысли приходят нам в голову при чтении сегодняшних библейских стихов? Полный текст стиха звучит так:«Посему так говорит Господь Саваоф: вот, Я растоплю их и испытаю их; ибо что Мне еще делать, когда Я смотрю на дочь народа Моего?» Это звучит почти как безысходность. Бог, в некотором смысле, отчаялся в отношении Своего народа, потому что там творилось столько несправедливости. Но какое отношение всё это имеет к нам?

Прежде всего я хотел бы сказать, как я в принципе отношусь к таким библейским стихам: я исхожу из того, что Бог желает нам добра. Именно в этом свете я рассматриваю всю Библию. Бог не против нас, а за нас. Но Он против всего, что отделяет нас от Него и друг от друга. Кроме того, Ему не нужно доказывать мне, что Он желает нам добра. Жизнь, жертва и воскресение Иисуса Христа, Его близость ко мне и Его Дух во мне — этого достаточно. В этом смысле я стараюсь во всём, что читаю в Библии, обнаруживать Божий благий план в отношении нас.

Так же и в сегодняшнем отрывке из Библии. Слова «плавить» и «испытывать» указывают на процесс очищения золота. Бог, так сказать, хочет обнажить в нас то, что подлинно и соответствует Его образу. Иногда это может быть болезненно, но всегда ведёт к Нему. Однако важно, чтобы и мы сказали «да» этому пути, который Бог прокладывает с нами. Мы не марионетки — Бог хочет нашего содействия.

Об этом же ясно говорит и текст для размышления. На мой взгляд, искушение — это то, что хочет отдалить нас от Иисуса Христа и Его пути с нами. Это может быть соблазн, но также и страх, гордость или горечь. От таких вещей мы должны держаться подальше — да, мы должны молиться о том, чтобы Бог удерживал нас от них. Иисус сказал эти слова своим ученикам, когда сам был на грани того, чтобы покинуть путь Божий. Он просил Отца отнять от Него чашу распятия. Но в конце Он помолился: «Однако не как Я хочу, но как Ты хочешь»⁽¹⁾. Этим Он показывает нам, как и мы можем противостоять искушениям.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Матфея 26:39c(Новый Женевский перевод)

Думки про моравські щоденні тексти за Пятница, 31.07.2026

Слово з Біблії
Ось, я випробую й переплавлю свій народ.
Єремія 9:6

Текст для роздумів
Моліться, щоб не впасти в спокусу!
Лука 22:40

Щоденні тексти Моравської церкви

Залишайтеся на шляху

Які думки виникають у нас, коли читаємо сьогоднішні біблійні вірші? Отже, повний біблійний вірш звучить так:«Тому так говорить Господь Саваот: Ось, Я випробую їх і переплавлю їх; бо що ж інакше Мені робити, коли Я дивлюся на дочку Мого народу?» Це звучить майже як розпач. Бог, так би мовити, зневірився у своєму народі, бо там відбувалося стільки несправедливості. Але яке це все має відношення до нас?

Насамперед я хотів би сказати, як я в принципі ставлюся до таких біблійних уривків: я виходжу з того, що Бог бажає нам добра. У цьому світлі я розглядаю всю Біблію. Бог не проти нас, а за нас. Але Він проти всього, що віддаляє нас від Нього та один від одного. Крім того, Він не мусить мені доводити, що має до нас добрі наміри. Життя, жертва та воскресіння Ісуса Христа, Його близькість до мене та Його Дух у мені — цього достатньо. У цьому сенсі я намагаюся у всьому, що читаю в Біблії, відкривати Божий добрий план щодо нас.

Так само і в сьогоднішньому уривку з Біблії. Слова «плавити» та «випробовувати» вказують на процес очищення золота. Бог, так би мовити, хоче виявити в нас те, що є справжнім і відповідає Його образу. Іноді це може бути болісним, але завжди веде до Нього. Однак важливо, щоб і ми сказали «так» цьому Божому шляху з нами. Ми не маріонетки — Бог хоче нашої співпраці.

Це також чітко випливає з навчального тексту. На мою думку, випробування — це те, що прагне відірвати нас від Ісуса Христа та Його шляху з нами. Це може бути спокуса, а також страх, гордість чи гіркота. Ми повинні триматися подалі від таких речей — так, ми повинні молитися, щоб Бог уберіг нас від них. Ісус сказав ці слова своїм учням, коли сам був на межі того, щоб відійти від Божого шляху. Він просив Отця забрати від нього чашу розп’яття. Та врешті-решт Він помолився: «Але не як я хочу, а як Ти хочеш»⁽¹⁾. Цим Він показує нам, як і ми можемо протистояти спокусам.

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Матвія 26:39c(Новий Женевський переклад)

31.07.2026 ,الجمعة خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

انظروا، سأصهر شعبي وأختبرهم.
إرميا 9:6

نص تعليمي:

صلوا ألا تقعوا في تجربة!
لوقا 22:40

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

الاستمرار في المسار

ما هي الأفكار التي تخطر ببالنا عند قراءة آيات الكتاب المقدس اليوم؟ حسنًا، نص الآية الكاملة هو: «لذلك يقول الرب جبار الجيوش: ها أنا سأصهرهم وأمتحنهم؛ فماذا أفعل غير ذلك عندما أنظر إلى ابنة شعبي؟» يبدو هذا وكأنه يعبر عن حيرة شبه تامة. لقد يأس الله، إلى حد ما، من شعبه، لأن الكثير من الظلم كان يحدث هناك. لكن ما علاقة كل هذا بنا؟

أود أولاً أن أقول كيف أتعامل بشكل أساسي مع آيات الكتاب المقدس مثل هذه: أنا أفترض أن الله يريد الخير لنا. وأنا أنظر إلى الكتاب المقدس بأكمله من هذا المنظور. الله ليس ضدنا، بل معنا. لكنه ضد كل ما يفصلنا عنه وعن بعضنا البعض. علاوة على ذلك، ليس عليه أن يثبت لي أنه يريد الخير لنا. فحياة يسوع المسيح وتضحيته وقيامته، وتوجهه نحوي وروحه في داخلي، كل ذلك يكفي. وبهذا المعنى، أحاول في كل ما أقرأه في الكتاب المقدس أن أكتشف خطة الله الحسنة لنا.

وكذلك الحال في الآية الكتابية اليوم. تشير كلمتا «صهر» و«امتحان» إلى عملية تنقية الذهب. إن الله يريد، إذا جاز التعبير، أن يكشف عما هو حقيقي فينا وما يتوافق مع صورته. قد يكون هذا مؤلمًا أحيانًا، لكنه يقودنا دائمًا إليه. لكن المهم في هذا الصدد هو أن نجد نحن أيضًا «نعم» لهذا الطريق الذي يسلكه الله معنا. نحن لسنا دمى متحركة — فالله يريد تعاوننا.

وهذا ما يوضحه النص التعليمي أيضًا. حسب فهمي، فإن «التجربة» هي ما يسعى إلى فصلنا عن يسوع المسيح وعن طريقه معنا. قد تكون هذه التجربة إغواءً، ولكنها قد تكون أيضًا خوفًا أو كبرياءً أو مرارةً. علينا أن نبتعد عن مثل هذه الأمور — بل علينا أن نصلي كي يبعدنا الله عنها. قال يسوع هذه الكلمات لتلاميذه، عندما كان هو نفسه على وشك أن يبتعد عن طريق الله. فطلب من الآب أن يرفع عنه كأس الصلب. لكنه في النهاية صلى قائلاً: «ليس كما أريد أنا، بل كما تريد أنت.»^[1] وبهذا يُظهر لنا كيف يمكننا نحن أيضًا أن نقاوم التجارب.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] متى 26:39ج [ترجمة جنيف الجديدة]

Gedanken zur Losung für Donnerstag, den 30.07.2026

Losungswort
Die vom Volk, die ihren Gott kennen, werden stark sein und danach handeln.
Daniel 11,32

Lehrtext
Das sagt der Heilige, der Wahrhaftige: Weil du mein Wort von der Geduld bewahrt hast, will auch ich dich bewahren vor der Stunde der Versuchung.
Offenbarung 3,7.10

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Die ihren Gott kennen

Das heutige Losungswort stammt aus einem Kapitel des Buches Daniel, das sich liest wie eine mehrteilige Saga über Könige, Herrscher und deren Machtbestrebungen. Doch bei allem Greifen nach der Macht wird eines immer wieder klar: Es ist Gott, der die Fäden in der Hand hält. Alle Versuche, die Regentschaft zu erhalten, funktionieren nur im Rahmen dessen, was er plant. Er hat die Zeit für das Ende festgelegt.⁽¹⁾

Nun ist dieses Kapitel allerdings nicht die Vorlage für einen Mehrteiler: Es war ein Blick in die Zukunft, den Gott Daniel gewährte und den dieser dem König der Meder, Darius, mitteilte.⁽²⁾ Diese Vorausschau geht weit über Daniel und Darius hinaus bis in die letzte Zeit dieser Erde. In dieser Zeit wird ein König seine Wut über einen missglückten Feldzug am Volk Gottes auslassen. Dabei setzt er ganz bewusst auf Verführung und zieht diejenigen auf seine Seite, die bereit sind, den Bund mit Gott zu brechen. Wem Gottes Bund mit Israel schon immer gleichgültig war, wird mit schönen Worten dazu verführt, sich endgültig von Gott abzuwenden. Es wird aber auch solche geben, „die ihren Gott kennen“, wie es im Losungswort heißt. Sie „werden stark sein“ und an ihm festhalten.

Hier geht es nicht um Lippenbekenntnisse. Es geht um das Vertrauen auf Gott in schweren Zeiten voller Unrecht. Ein Festhalten an seinen Worten zeigt sich dann daran, ob wir Gleiches mit Gleichem vergelten: Gewalt mit Gewalt, Unrecht mit Unrecht.

Im Lehrtext lesen wir, was der Herr am Ende der Zeit zur Gemeinde in Philadelphia sagt: „Weil du mein Wort von der Geduld bewahrt hast, will auch ich dich bewahren vor der Stunde der Versuchung.“ Jesus Christus nennt zwei Dinge, an denen sich unsere Standhaftigkeit zeigt: an der Treue zu seinem Wort und am Bekenntnis zu ihm.⁽³⁾ Wenn das die Leitlinie für uns ist, hilft es uns, auch in schwierigen Zeiten in Gottes Willen zu bleiben.

Einen gesegneten Tag wünscht
Angela Mumssen

(1) Dan. 11,27 (2) Dan. 11,1-2 (3) Offb. 3,8b

Gebet:
Herr Jesus Christus, danke, dass du uns niemals alleine lässt, denn du hast uns versprochen, bei uns zu sein bis ans Ende der Welt. So will ich darauf vertrauen, dass du in Herausforderungen immer einen Weg für uns hast. Danke, dass du uns niemals überfordern wirst, sondern uns die nötige Kraft geben wirst, zu überwinden. Gelobt sei dein Name, Herr. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Thursday, 30.07.2026

Bible Verse
Those among the people who know their God will be strong and act accordingly.
Daniel 11:32

Scripture
This is what the Holy One, the True One, says: Because you have kept my word of patience, I will also keep you from the hour of temptation.
Revelation 3:7, 10

Moravian Daily Texts

Those Who Know Their God

Today’s Bible verse comes from a chapter in the Book of Daniel that reads like a multi-part saga about kings, rulers, and their quest for power. Yet amid all this striving for power, one thing becomes clear time and again: it is God who holds the reins. All attempts to maintain the reign work only within the framework of what He plans. He has set the time for the end.⁽¹⁾

However, this chapter is not the blueprint for a miniseries: it was a glimpse into the future that God granted to Daniel, which he then conveyed to Darius, the king of the Medes.^{(2) This} vision extends far beyond Daniel and Darius, reaching into the last days of this earth. In those days, a king will take out his anger over a failed military campaign on God’s people. In doing so, he will deliberately rely on deception and draw to his side those who are willing to break their covenant with God. Those who have always been indifferent to God’s covenant with Israel will be seduced by fine words into turning away from God once and for all. But there will also be those “who know their God,” as the Bible verse says. They “will be strong” and hold fast to Him.

This is not a matter of lip service. It is about trusting in God during difficult times filled with injustice. Our commitment to His words is demonstrated by whether we repay like with like: violence with violence, injustice with injustice.

In the lesson text, we read what the Lord says to the church in Philadelphia at the end of time: “Because you have kept my word of patience, I will also keep you from the hour of trial.” Jesus Christ names two things that demonstrate our steadfastness: faithfulness to His Word and our confession of Him.⁽³⁾ If this is our guiding principle, it will help us to remain in God’s will even in difficult times.

Wishing you a blessed day,
Angela Mumssen

(1) Daniel 11:27 (2) Daniel 11:1–2 (3) Revelation 3:8b

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Jeudi, 30.07.2026

Citation biblique
Le peuple qui connaît son Dieu sera fort et agira en conséquence.
Daniel 11,32

Texte d’enseignement
Voici ce que dit le Saint, le Véritable : « Parce que tu as gardé ma parole de patience, moi aussi je te préserverai de l'heure de la tentation. »
Apocalypse 3,7.10

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Ceux qui connaissent leur Dieu

Le verset biblique d’aujourd’hui est tiré d’un chapitre du livre de Daniel qui se lit comme une saga en plusieurs parties sur les rois, les souverains et leurs aspirations au pouvoir. Mais malgré toutes ces tentatives pour s’emparer du pouvoir, une chose apparaît clairement à maintes reprises : c’est Dieu qui tient les rênes. Toutes les tentatives pour conserver le pouvoir ne fonctionnent que dans le cadre de ce qu’Il a prévu. C’est Lui qui a fixé le moment de la fin.⁽¹⁾

Or, ce chapitre n’est pas le scénario d’une série télévisée : il s’agit d’un aperçu de l’avenir que Dieu a accordé à Daniel et que celui-ci a transmis au roi des Mèdes, Darius.^{(2) Cette} vision dépasse largement Daniel et Darius pour s’étendre jusqu’aux derniers temps de cette terre. À cette époque, un roi déversera sa colère sur le peuple de Dieu à la suite d’une campagne militaire ratée. Ce faisant, il misera délibérément sur la séduction et ralliera à sa cause ceux qui sont prêts à rompre l’alliance avec Dieu. Ceux qui ont toujours été indifférents à l’alliance de Dieu avec Israël seront séduits par de belles paroles et se détourneront définitivement de Dieu. Mais il y aura aussi ceux « qui connaissent leur Dieu », comme le dit le verset biblique. Ils « seront forts » et s’attacheront à lui.

Il ne s’agit pas ici de paroles en l’air. Il s’agit de faire confiance à Dieu dans les moments difficiles, marqués par l’injustice. Notre fidélité à ses paroles se mesure alors à notre capacité à ne pas rendre le mal pour le mal : la violence par la violence, l’injustice par l’injustice.

Dans le texte d’enseignement, nous lisons ce que le Seigneur dit à l’Église de Philadelphie à la fin des temps : « Parce que tu as gardé ma parole de patience, moi aussi je te garderai de l’heure de l’épreuve. » Jésus-Christ cite deux éléments qui témoignent de notre fermeté : la fidélité à sa Parole et la profession de foi en lui.⁽³⁾ Si nous en faisons notre ligne directrice, cela nous aidera à rester dans la volonté de Dieu, même dans les moments difficiles.

Je vous souhaite une journée bénie,
Angela Mumssen

(1) Daniel 11,27 (2) Daniel 11,1-2 (3) Apocalypse 3,8b

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Giovedì, 30.07.2026

Versículo bíblico
El pueblo que conoce a su Dios se fortalecerá y actuará en consecuencia.
Daniel 11,32

Texto de enseñanza
Así dice el Santo, el Verdadero: «Puesto que has guardado mi palabra sobre la paciencia, yo también te guardaré de la hora de la tentación».
Apocalipsis 3,7.10

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Los que conocen a su Dios

El pasaje bíblico de hoy procede de un capítulo del libro de Daniel que se lee como una saga en varias partes sobre reyes, gobernantes y sus aspiraciones de poder. Sin embargo, a pesar de todas las luchas por el poder, hay algo que queda claro una y otra vez: es Dios quien lleva las riendas. Todos los intentos por conservar el reinado solo funcionan dentro del marco de lo que Él tiene previsto. Él ha fijado el momento del fin.⁽¹⁾

Sin embargo, este capítulo no es el guion de una miniserie: fue una visión del futuro que Dios concedió a Daniel y que este comunicó al rey de los medos, Darío.^{(2) Esta} visión va mucho más allá de Daniel y Darío, hasta los últimos tiempos de esta tierra. En esa época, un rey descargará su ira contra el pueblo de Dios a causa de una campaña militar fallida. Para ello, recurrirá deliberadamente a la seducción y atraerá a su lado a aquellos que estén dispuestos a romper el pacto con Dios. Quienes siempre han sido indiferentes al pacto de Dios con Israel serán seducidos con palabras bonitas para que se alejen definitivamente de Dios. Pero también habrá quienes «conocen a su Dios», como dice el pasaje bíblico. Estos «serán fuertes» y se mantendrán firmes en él.

No se trata aquí de declaraciones de boquilla. Se trata de la confianza en Dios en tiempos difíciles llenos de injusticia. La fidelidad a sus palabras se manifiesta entonces en si devolvemos lo mismo con lo mismo: violencia con violencia, injusticia con injusticia.

En el texto de estudio leemos lo que el Señor dice a la iglesia de Filadelfia al final de los tiempos: «Porque has guardado mi palabra de la paciencia, yo también te guardaré de la hora de la tentación». Jesucristo menciona dos aspectos en los que se manifiesta nuestra firmeza: la fidelidad a su palabra y la confesión de fe en él.⁽³⁾ Si esta es nuestra guía, nos ayudará a permanecer en la voluntad de Dios incluso en tiempos difíciles.

Os deseo un día bendecido
Angela Mumssen

(1) Daniel 11,27 (2) Daniel 11,1-2 (3) Apocalipsis 3,8b

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Jueves, 30.07.2026

Versículo bíblico
O povo que conhece o seu Deus será forte e agirá de acordo com isso.
Daniel 11,32

Texto de reflexão
Assim diz o Santo, o Verdadeiro: “Porque guardaste a minha palavra sobre a paciência, também eu te guardarei da hora da tentação.”
Apocalipse 3,7.10

Textos diários da Igreja da Morávia

Aqueles que conhecem seu Deus

A passagem bíblica de hoje vem de um capítulo do livro de Daniel, que se lê como uma saga em várias partes sobre reis, governantes e suas ambições de poder. No entanto, em meio a toda essa busca pelo poder, uma coisa fica sempre clara: é Deus quem está no controle. Todas as tentativas de manter o reinado só funcionam dentro dos limites do que Ele planeja. Ele determinou o tempo do fim.⁽¹⁾

No entanto, este capítulo não é o enredo de uma série: foi uma visão do futuro que Deus concedeu a Daniel e que este transmitiu ao rei dos medos, Dario.^{(2) Essa} previsão vai muito além de Daniel e Dario, estendendo-se até os últimos tempos desta Terra. Nessa época, um rei descarregará sua ira contra o povo de Deus por causa de uma campanha militar fracassada. Para isso, ele recorrerá deliberadamente à sedução e atrairá para o seu lado aqueles que estiverem dispostos a romper a aliança com Deus. Aqueles que sempre foram indiferentes à aliança de Deus com Israel serão seduzidos por belas palavras a se afastar definitivamente de Deus. Haverá, porém, também aqueles “que conhecem o seu Deus”, como diz a passagem bíblica. Eles “serão fortes” e permanecerão firmes nele.

Não se trata aqui de confissões de boca para fora. Trata-se da confiança em Deus em tempos difíceis, repletos de injustiça. A fidelidade às Suas palavras se manifesta, então, pelo fato de retribuirmos o mal com o mal: violência com violência, injustiça com injustiça.

No texto de estudo, lemos o que o Senhor diz à igreja de Filadélfia no fim dos tempos: “Porque guardaste a minha palavra da paciência, também eu te guardarei da hora da tentação.” Jesus Cristo menciona duas coisas que demonstram nossa firmeza: a fidelidade à Sua Palavra e a confissão de fé Nele.⁽³⁾ Se essa for a nossa diretriz, ela nos ajudará a permanecer na vontade de Deus, mesmo em tempos difíceis.

Desejo-lhe um dia abençoado,
Angela Mumssen

(1) Daniel 11,27 (2) Daniel 11,1-2 (3) Apocalipse 3,8b

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Quinta-feira, 30.07.2026

Versetto biblico
Il popolo che conosce il proprio Dio sarà forte e agirà di conseguenza.
Daniele 11,32

Testo dottrinale
Così dice il Santo, il Verace: poiché hai custodito la mia parola sulla pazienza, anch’io ti custodirò dall’ora della tentazione.
Apocalisse 3,7.10

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Coloro che conoscono il loro Dio

Il versetto biblico di oggi è tratto da un capitolo del libro di Daniele, che si legge come una saga in più parti su re, sovrani e le loro aspirazioni al potere. Ma nonostante tutte le lotte per il potere, una cosa risulta sempre chiara: è Dio che tiene in mano le redini. Tutti i tentativi di mantenere il regno funzionano solo nell’ambito di ciò che Egli ha pianificato. Egli ha stabilito il tempo della fine.⁽¹⁾

Tuttavia, questo capitolo non è il copione di una miniserie: si trattava di uno sguardo al futuro che Dio concesse a Daniele e che questi comunicò al re dei Medi, Dario.^{(2) Questa} visione va ben oltre Daniele e Dario, fino agli ultimi tempi di questa terra. In quel periodo un re sfogherà la sua ira per una campagna militare fallita sul popolo di Dio. Nel farlo, ricorrerà consapevolmente alla seduzione e attirerà dalla sua parte coloro che sono disposti a rompere l’alleanza con Dio. Chi è sempre stato indifferente all’alleanza di Dio con Israele sarà indotto, con belle parole, ad allontanarsi definitivamente da Dio. Ma ci saranno anche coloro «che conoscono il loro Dio», come recita il versetto biblico. Essi «saranno forti» e rimarranno saldi in Lui.

Qui non si tratta di professioni di fede a parole. Si tratta della fiducia in Dio nei momenti difficili, pieni di ingiustizia. L’adesione alle sue parole si manifesta allora nel fatto che non rendiamo pan per focaccia: violenza con violenza, ingiustizia con ingiustizia.

Nel testo dottrinale leggiamo ciò che il Signore dice alla chiesa di Filadelfia alla fine dei tempi: «Poiché hai custodito la mia parola sulla pazienza, anch’io ti custodirò dall’ora della tentazione». Gesù Cristo indica due aspetti che dimostrano la nostra fermezza: la fedeltà alla sua Parola e la professione di fede in Lui.⁽³⁾ Se questa è la nostra linea guida, ci aiuterà a rimanere nella volontà di Dio anche nei momenti difficili.

Vi auguro una giornata benedetta
Angela Mumssen

(1) Daniele 11,27 (2) Daniele 11,1-2 (3) Apocalisse 3,8b

Размышления о моравских ежедневных текстах на Четверг, 30.07.2026

Слово из Библии
Те из народа, кто знает своего Бога, будут сильны и будут поступать в соответствии с этим.
Даниил 11:32

Учебный текст
Так говорит Святой, Истинный: поскольку ты сохранил Моё слово о терпении, Я тоже сохраню тебя от часа искушения.
Откровение 3:7, 10

Ежедневные тексты Моравской церкви

Те, кто знают своего Бога

Сегодняшний отрывок из Библии взят из одной из глав книги Даниила, которая читается как многочастная сага о царях, правителях и их стремлении к власти. Но при всех этих попытках захватить власть одно становится ясно снова и снова: именно Бог держит нити в своих руках. Все попытки удержать власть имеют смысл только в рамках того, что Он задумал. Он определил время конца.⁽¹⁾

Однако эта глава — не сценарий для многосерийного фильма: это был взгляд в будущее, который Бог даровал Даниилу, а тот передал его царю мидийцев Дарию.^{(2) Это} предвидение выходит далеко за пределы Даниила и Дария и простирается до последних дней этой земли. В то время один царь выместит свой гнев из-за неудачного похода на народ Божий. При этом он сознательно пойдет на обман и привлечет на свою сторону тех, кто готов нарушить завет с Богом. Те, кому завет Бога с Израилем всегда был безразличен, будут соблазнены красивыми словами, чтобы окончательно отвернуться от Бога. Но будут и такие, «кто знает своего Бога», как говорится в библейском отрывке. Они «будут сильны» и будут держаться за Него.

Речь здесь идет не о пустых словах. Речь идет о доверии к Богу в тяжёлые времена, полные несправедливости. Верность Его словам проявляется в том, не отвечаем ли мы тем же: насилием на насилие, несправедливостью на несправедливость.

В тексте для размышления мы читаем, что Господь говорит общине в Филадельфии в конце времен: «Поскольку ты сохранил Моё слово о терпении, Я тоже сохраню тебя от часа искушения». Иисус Христос называет две вещи, в которых проявляется наша стойкость: в верности Его Слову и в исповедании Его.⁽³⁾ Если это станет для нас ориентиром, то поможет нам оставаться в воле Божьей даже в трудные времена.

Желаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Даниил 11:27 (2) Даниил 11:1-2 (3) Откровение 3:8b

Думки про моравські щоденні тексти за Четвер, 30.07.2026

Слово з Біблії
Ті з народу, хто знає свого Бога, будуть сильними і діятимуть відповідно.
Даниїл 11:32

Навчальний текст
Так говорить Святий, Істинний: «Оскільки ти зберіг Моє слово про терпіння, то й Я збережу тебе від години спокуси».
Об’явлення 3:7, 10

Щоденні тексти Моравської церкви

Ті, хто знають свого Бога

Сьогоднішній біблійний уривок походить із розділу Книги Даниїла, який читається як багатосерійна сага про царів, правителів та їхні прагнення до влади. Однак попри всі спроби захопити владу одне стає очевидним знову і знову: саме Бог тримає нитки в своїх руках. Усі спроби зберегти владу мають сенс лише в межах того, що Він запланував. Він визначив час кінця.⁽¹⁾

Однак ця глава не є сценарієм для багатосерійного фільму: це був погляд у майбутнє, який Бог дав Даниїлу, а той передав його цареві мідян Дарію.^{(2) Це} пророцтво виходить далеко за межі Даніеля та Дарія й сягає останніх часів цього світу. У той час один цар виллє свій гнів через невдалий військовий похід на народ Божий. При цьому він цілком свідомо покладається на спокусу й привертає на свій бік тих, хто готовий порушити завіт з Богом. Тих, кому Божий завіт з Ізраїлем завжди був байдужий, красивими словами спокусять остаточно відвернутися від Бога. Але будуть і такі, «які знають свого Бога», як сказано у біблійному уривку. Вони «будуть сильними» і триматимуться Його.

Тут йдеться не про порожні слова. Йдеться про довіру до Бога у важкі часи, сповнені несправедливості. Вірність Його словам проявляється в тому, чи відплачуємо ми тим самим: насильством за насильство, несправедливістю за несправедливість.

У навчальному тексті ми читаємо, що Господь каже до церкви у Філадельфії наприкінці часів: «Оскільки ти зберіг Моє слово про терпіння, то й Я збережу тебе від години спокуси». Ісус Христос називає дві речі, у яких виявляється наша стійкість: у вірності Його Слову та у сповіданні про Нього.⁽³⁾ Якщо це є для нас орієнтиром, то це допоможе нам залишатися у Божій волі навіть у скрутні часи.

Бажаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Даниїл 11:27 (2) Даниїл 11:1-2 (3) Об’явлення 3:8б

30.07.2026 ,الخميس خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

الشعب الذي يعرف إلهه سيكون قوياً وسيتصرف وفقاً لذلك.
دانيال 11:32

نص تعليمي:

هذا ما يقوله القديس الصادق: «لأنك حفظت كلمتي المتعلقة بالصبر، فسأحفظك أنا أيضًا من ساعة التجربة».
رؤيا 3:7، 10

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

الذين يعرفون إلههم

يستمد نص الكتاب المقدس اليوم من فصل في سفر دانيال، الذي يقرأ كأنه ملحمة متعددة الأجزاء عن الملوك والحكام وسعيهم وراء السلطة. لكن رغم كل هذا السعي وراء السلطة، هناك أمر واحد يتضح مرارًا وتكرارًا: إن الله هو الذي يمسك بزمام الأمور. فكل المحاولات الرامية إلى الحفاظ على الحكم لا تنجح إلا في إطار ما يخطط له. وقد حدد هو الوقت المحدد للنهاية.^[1]

إلا أن هذا الفصل ليس نموذجًا لمسلسل من عدة أجزاء: فقد كانت نظرة إلى المستقبل منحها الله لدانيال، فقام دانيال بإبلاغها إلى ملك الميديين، داريوس.^[2] وتمتد هذه النبوءة إلى ما هو أبعد من دانيال وداريوس لتصل إلى الأيام الأخيرة لهذه الأرض. في ذلك الوقت، سيصب ملك غضبه على شعب الله بسبب حملة عسكرية فاشلة. وسيعتمد في ذلك عن وعي تام على الإغواء، ويجذب إلى جانبه أولئك المستعدين لخرق العهد مع الله. أما من لم يكترث قط بعهد الله مع إسرائيل، فسيُغوى بكلمات جميلة ليبتعد عن الله نهائياً. ولكن سيكون هناك أيضًا من «يعرفون إلههم»، كما ورد في الآية الكتابية. هؤلاء «سيكونون أقوياء» وسيتمسكون به.

لا يتعلق الأمر هنا بالاعتراف الشفهي فقط. بل يتعلق الأمر بالثقة بالله في الأوقات العصيبة المليئة بالظلم. ويتجلى التمسك بكلماته في ما إذا كنا نرد بالمثل: العنف بالعنف، والظلم بالظلم.

نقرأ في النص التعليمي ما يقوله الرب في نهاية الزمان إلى كنيسة فيلادلفيا: «لأنك حفظت كلمتي المتعلقة بالصبر، سأحفظك أنا أيضًا من ساعة التجربة». يذكر يسوع المسيح أمرين يتجلى فيهما ثباتنا: الإخلاص لكلمته والاعتراف به.^[3] إذا كان هذا هو المبدأ التوجيهي لنا، فسيُساعدنا ذلك على البقاء في مشيئة الله حتى في الأوقات الصعبة.

أتمنى لكم يوماً مباركاً
Angela Mumssen

[1] دانيال 11:27 [2] دانيال 11:1-2 [3] رؤيا 3:8ب

Gedanken zur Losung für Mittwoch, den 29.07.2026

Losungswort
Meine Tränen sind meine Speise Tag und Nacht, weil man täglich zu mir sagt: Wo ist nun dein Gott?
Psalm 42,4

Lehrtext
Paulus schreibt: Dass ich meine Fesseln für Christus trage, das ist im ganzen Prätorium und bei allen andern offenbar geworden, und die meisten Brüder in dem Herrn haben durch meine Gefangenschaft Zuversicht gewonnen und sind umso kühner geworden, das Wort zu reden ohne Scheu.
Philipper 1,13-14

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Zuversicht gewinnen

Heute gehe ich einmal vom Lehrtext aus. Paulus berichtet dort, dass überall bekannt war, weshalb er gefangen genommen wurde: Es war sein klares Bekenntnis zu Jesus Christus. Obwohl die Römer ihn gefangen hielten, waren sie nicht seine Ankläger. Das war eine bestimmte jüdische Gruppe, die schon Jesus und später auch Paulus für gefährliche Irrlehrer hielten. Nun löste die Gefangenschaft des Paulus bei den meisten Christen keine Angst oder Panik aus. Auch entstand bei ihnen keine Kontroverse, ob er sich vielleicht zu Recht in Gefangenschaft befand, weil er etwas Unrechtes getan hatte. Im Gegenteil, bei vielen wuchsen Zuversicht und Mut, das Wort von der Erlösung durch Christus zu verkündigen. Woran lag das?

Ich glaube, es liegt daran, weil wir als Christen etwas haben, das uns niemand nehmen kann. Paulus beschrieb es einmal so: „Christus in euch – die Hoffnung auf Gottes Herrlichkeit!“⁽¹⁾ Gerade Widerstand und vielleicht auch Leid rücken diese Tatsache neu in unseren Lebensmittelpunkt. Wie ergeht es uns damit?

Gemessen an dem, was Christen in anderen Ländern erleiden, geht es uns hier sehr gut. Gegenwind gibt es häufig im privaten Umfeld: in den Familien, am Arbeitsplatz, in der Ausbildung oder im Freundeskreis. Viele Menschen fragen ähnlich wie im Losungswort: „Wo ist denn nun Gott?“ Wo war er beim jüngsten Anschlag in Berlin? Wo ist er, wenn Menschen in jungen Jahren schon sterben, Kinder leiden oder Menschen hungern? Vielleicht fragen wir auch gerade selbst, wo denn nun unser Gott ist. Was ist, wenn der Himmel schweigt und wir ihn gerade jetzt dringend brauchen? Nun, eines bleibt: Christus ist immer noch in uns. Er durchleidet alles mit uns zusammen. Er ist und bleibt unsere Zuversicht.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Kol. 1,27 (Neue Genfer Übersetzung)

Gebet:
Herr Jesus Christus, ich danke dir, dass du uns nicht allein zurückgelassen hast. Du bist zu uns gekommen – dein Geist wohnt in uns. Ich bitte dich, dass du meine Glaubensgeschwister und mich immer wieder daran erinnerst, dass du jeden Tag bei uns bist bis zum Ende der Welt. Danke, Jesus. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Wednesday, 29.07.2026

Bible Verse
My tears are my food day and night, for people say to me day after day, “Where is your God now?”
Psalm 42:4

Teaching Text
Paul writes: “It has become known throughout the praetorium and to everyone else that I am in chains for Christ, and most of the brothers in the Lord have gained confidence through my imprisonment and have become all the more bold to speak the Word without fear.”
Philippians 1:13–14

Moravian Daily Texts

Gaining Confidence

Today I’ll start with the lesson text. Paul reports there that it was known everywhere why he had been arrested: it was his clear confession of faith in Jesus Christ. Although the Romans were holding him captive, they were not his accusers. It was a certain Jewish group that had already regarded Jesus—and later Paul as well—as dangerous heretics. Now, Paul’s imprisonment did not trigger fear or panic among most Christians. Nor did any controversy arise among them as to whether he might have been rightfully imprisoned because he had done something wrong. On the contrary, many found growing confidence and courage to proclaim the message of salvation through Christ. Why was that?

I believe it is because, as Christians, we have something that no one can take away from us. Paul once described it this way: “Christ in you—the hope of God’s glory!”⁽¹⁾ It is precisely opposition—and perhaps also suffering—that brings this reality back to the center of our lives. How do we cope with this?

Compared to what Christians in other countries endure, we have it very good here. We often face headwinds in our personal lives: in our families, at work, in our education, or among our friends. Many people ask, much like in the Bible passage: “Where is God now?” Where was He during the recent attack in Berlin? Where is He when people die at a young age, when children suffer, or when people go hungry? Perhaps we, too, are asking ourselves right now where our God is. What if heaven is silent and we need Him most of all right now? Well, one thing remains: Christ is still within us. He endures everything together with us. He is and remains our hope.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Colossians 1:27 (New Geneva Translation)

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Mercredi, 29.07.2026

Citation biblique
Mes larmes sont ma nourriture, jour et nuit, car on me dit chaque jour : « Où est donc ton Dieu ? »
Psaume 42,4

Texte d’enseignement
Paul écrit : « Le fait que je porte mes chaînes pour le Christ est devenu évident dans tout le prétoire et auprès de tous les autres, et la plupart des frères dans le Seigneur ont pris confiance grâce à ma captivité et sont devenus d’autant plus audacieux pour proclamer la Parole sans crainte. »
Philippiens 1,13-14

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Prendre confiance

Aujourd’hui, je vais partir du texte d’étude. Paul y rapporte que tout le monde savait pourquoi il avait été emprisonné : c’était sa profession de foi claire en Jésus-Christ. Bien que les Romains le tiennent prisonnier, ils n’étaient pas ses accusateurs. C’était un certain groupe juif qui considérait déjà Jésus, puis plus tard Paul, comme de dangereux hérétiques. Or, la captivité de Paul n’a suscité ni crainte ni panique chez la plupart des chrétiens. Il n’y eut pas non plus de controverse parmi eux pour savoir s’il était peut-être à juste titre en captivité parce qu’il avait commis une faute. Au contraire, chez beaucoup, la confiance et le courage de proclamer la parole du salut par le Christ se sont renforcés. À quoi cela tenait-il ?

Je crois que c’est parce qu’en tant que chrétiens, nous possédons quelque chose que personne ne peut nous enlever. Paul l’a un jour décrit ainsi : « Le Christ en vous – l’espérance de la gloire de Dieu ! »⁽¹⁾ Ce sont précisément les épreuves, et peut-être aussi la souffrance, qui remettent cette réalité au centre de notre vie. Comment réagissons-nous face à cela ?

Comparé à ce que subissent les chrétiens dans d’autres pays, nous sommes très bien lotis ici. Les vents contraires soufflent souvent dans notre vie privée : au sein de nos familles, sur notre lieu de travail, dans nos études ou parmi nos amis. Beaucoup de gens se posent la même question que dans le verset biblique : « Mais où est donc Dieu ? » Où était-il lors du récent attentat à Berlin ? Où est-il quand des personnes meurent encore jeunes, quand des enfants souffrent ou quand des gens ont faim ? Peut-être nous demandons-nous nous aussi en ce moment même où est donc notre Dieu. Que faire lorsque le ciel se tait et que nous avons justement besoin de lui de toute urgence ? Eh bien, une chose reste certaine : le Christ est toujours en nous. Il souffre tout avec nous. Il est et reste notre confiance.

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Colossiens 1,27 (Nouvelle Traduction de Genève)

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Mercoledì, 29.07.2026

Versículo bíblico
Mis lágrimas son mi alimento día y noche, porque cada día me dicen: «¿Dónde está ahora tu Dios?»
Salmo 42,4

Texto de enseñanza
Pablo escribe: «Que llevo mis cadenas por Cristo se ha hecho evidente en todo el pretorio y ante todos los demás, y la mayoría de los hermanos en el Señor han cobrado ánimo gracias a mi cautiverio y se han vuelto aún más valientes para proclamar la Palabra sin temor».
Filipenses 1,13-14

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Adquirir confianza

Hoy voy a partir del texto de estudio. Pablo relata allí que todo el mundo sabía por qué había sido encarcelado: fue su clara confesión de fe en Jesucristo. Aunque los romanos lo mantenían preso, no eran ellos quienes lo acusaban. Se trataba de un grupo concreto de judíos que ya consideraban a Jesús, y más tarde también a Pablo, peligrosos herejes. Ahora bien, el encarcelamiento de Pablo no provocó miedo ni pánico entre la mayoría de los cristianos. Tampoco surgió entre ellos ninguna controversia sobre si tal vez se encontraba con razón en prisión por haber hecho algo malo. Al contrario, en muchos creció la confianza y el valor para anunciar la palabra de la salvación a través de Cristo. ¿A qué se debía esto?

Creo que se debe a que, como cristianos, tenemos algo que nadie nos puede quitar. Pablo lo describió una vez así: «Cristo en vosotros: ¡la esperanza de la gloria de Dios!»⁽¹⁾ Precisamente la adversidad y, tal vez, también el sufrimiento vuelven a situar este hecho en el centro de nuestras vidas. ¿Cómo lo afrontamos?

Si lo comparamos con lo que sufren los cristianos en otros países, aquí nos va muy bien. A menudo encontramos obstáculos en el ámbito privado: en las familias, en el trabajo, en los estudios o en el círculo de amigos. Muchas personas se preguntan, al igual que en el pasaje bíblico: «¿Dónde está Dios, pues?» ¿Dónde estaba en el último atentado de Berlín? ¿Dónde está cuando hay personas que mueren a una edad temprana, cuando los niños sufren o cuando hay gente que pasa hambre? Quizá nosotros mismos nos preguntemos ahora mismo dónde está nuestro Dios. ¿Qué pasa si el cielo guarda silencio y lo necesitamos urgentemente precisamente ahora? Pues bien, una cosa es segura: Cristo sigue estando en nosotros. Él sufre todo junto con nosotros. Él es y sigue siendo nuestra esperanza.

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Colosenses 1,27 (Nueva Traducción de Ginebra)

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Miércoles, 29.07.2026

Versículo bíblico
Minhas lágrimas são meu alimento dia e noite, pois todos os dias me perguntam: “Onde está, então, o seu Deus?”
Salmo 42,4

Texto de reflexão
Paulo escreve: “O fato de eu estar acorrentado por causa de Cristo tornou-se conhecido em todo o pretório e entre todos os demais; e a maioria dos irmãos no Senhor, ao verem minha prisão, ganhou confiança e tornou-se ainda mais ousada para proclamar a Palavra sem receio.”
Filipenses 1,13-14

Textos diários da Igreja da Morávia

Ganhar confiança

Hoje vou partir do texto de estudo. Paulo relata ali que era de conhecimento geral o motivo pelo qual ele havia sido preso: era sua clara confissão de fé em Jesus Cristo. Embora os romanos o mantivessem preso, eles não eram seus acusadores. Era um determinado grupo judeu que já considerava Jesus — e, mais tarde, também Paulo — como perigosos falsos mestres. Ora, a prisão de Paulo não provocou medo nem pânico na maioria dos cristãos. Também não surgiu entre eles nenhuma controvérsia sobre se ele estaria, talvez, preso com razão, por ter feito algo errado. Pelo contrário, em muitos cresceu a confiança e a coragem para anunciar a palavra da salvação por meio de Cristo. A que se devia isso?

Acredito que seja porque, como cristãos, temos algo que ninguém pode nos tirar. Paulo descreveu isso certa vez assim: “Cristo em vocês – a esperança da glória de Deus!”⁽¹⁾ Justamente a resistência e, talvez, também o sofrimento trazem esse fato de volta ao centro de nossas vidas. Como estamos lidando com isso?

Comparado ao que os cristãos sofrem em outros países, estamos muito bem aqui. Muitas vezes enfrentamos resistência no âmbito privado: nas famílias, no trabalho, nos estudos ou no círculo de amigos. Muitas pessoas se perguntam, assim como na passagem bíblica: “Onde está Deus, afinal?” Onde Ele estava durante o recente atentado em Berlim? Onde Ele está quando pessoas morrem ainda jovens, quando crianças sofrem ou quando pessoas passam fome? Talvez nós mesmos estejamos nos perguntando, neste momento, onde está o nosso Deus. E se o céu ficar em silêncio e precisarmos Dele urgentemente justamente agora? Bem, uma coisa permanece: Cristo ainda está em nós. Ele sofre tudo junto conosco. Ele é e continua sendo a nossa esperança.

Desejo a todos um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Colossenses 1,27 (Nova Tradução de Genebra)

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Quarta-feira, 29.07.2026

Versetto biblico
Le mie lacrime sono il mio cibo giorno e notte, perché ogni giorno mi si dice: «Dov’è dunque il tuo Dio?»
Salmo 42,4

Testo dottrinale
Paolo scrive: «Il fatto che io porti le catene per Cristo è diventato noto in tutto il pretorio e a tutti gli altri, e la maggior parte dei fratelli nel Signore, grazie alla mia prigionia, ha acquisito fiducia ed è diventata ancora più audace nel proclamare la Parola senza timore».
Filippesi 1,13-14

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Acquisire fiducia

Oggi parto proprio dal testo di studio. Paolo riferisce che era noto a tutti il motivo per cui era stato arrestato: era la sua chiara professione di fede in Gesù Cristo. Sebbene i Romani lo tenessero prigioniero, non erano loro ad accusarlo. Si trattava di un determinato gruppo ebraico che già considerava Gesù, e in seguito anche Paolo, pericolosi eretici. Ora, la prigionia di Paolo non suscitò paura né panico nella maggior parte dei cristiani. Né sorse tra loro alcuna controversia sul fatto che forse si trovasse giustamente in prigionia perché aveva commesso qualcosa di sbagliato. Al contrario, in molti crebbe la fiducia e il coraggio di annunciare la Parola della salvezza attraverso Cristo. A cosa era dovuto ciò?

Credo che ciò sia dovuto al fatto che noi, in quanto cristiani, possediamo qualcosa che nessuno può toglierci. Paolo una volta lo descrisse così: «Cristo in voi – la speranza della gloria di Dio!»⁽¹⁾ Proprio le avversità e forse anche la sofferenza riportano questo fatto al centro della nostra vita. Come lo affrontiamo?

Rispetto a ciò che subiscono i cristiani in altri paesi, qui stiamo molto bene. Spesso incontriamo ostacoli nella sfera privata: nelle famiglie, sul posto di lavoro, durante la formazione o nella cerchia di amici. Molte persone si chiedono, proprio come nel versetto biblico: «Ma dov’è Dio, allora?» Dov’era durante il recente attentato a Berlino? Dov’è quando persone muoiono in giovane età, i bambini soffrono o la gente muore di fame? Forse anche noi stessi ci stiamo chiedendo dove sia il nostro Dio. E se il cielo tacesse proprio ora che ne abbiamo un bisogno urgente? Ebbene, una cosa è certa: Cristo è ancora in noi. Egli soffre tutto insieme a noi. È e rimane la nostra speranza.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Colossesi 1,27 (Nuova Traduzione di Ginevra)

Размышления о моравских ежедневных текстах на Среда, 29.07.2026

Слово из Библии
Слёзы мои — пища моя днём и ночью, ибо каждый день мне говорят: «Где же твой Бог?»
Псалом 42:4

Учебный текст
Павел пишет: «То, что я ношу оковы за Христа, стало известно во всем претории и у всех остальных, и большинство братьев во Господе обрели уверенность благодаря моему заключению и стали тем смелее проповедовать Слово без страха».
Послание к Филиппийцам 1:13–14

Ежедневные тексты Моравской церкви

Обрести уверенность

Сегодня я отталкиваюсь от учебного текста. Павел сообщает там, что повсюду было известно, почему его взяли в плен: это было его ясное исповедание Иисуса Христа. Хотя римляне держали его в плену, они не были его обвинителями. Это была определённая группа иудеев, которые сначала считали Иисуса, а позже и Павла опасными еретиками. При этом заключение Павла не вызвало у большинства христиан ни страха, ни паники. Также среди них не возникало споров о том, не оказался ли он в заключении по праву, потому что совершил что-то неправедное. Напротив, у многих укреплялись уверенность и мужество проповедовать Слово о спасении через Христа. В чем же причина?

Я полагаю, это связано с тем, что у нас, христиан, есть нечто, чего никто не может у нас отнять. Павел однажды описал это так: «Христос в вас — надежда на Божью славу!»⁽¹⁾ Именно противостояние и, возможно, страдания заставляют нас вновь сосредоточиться на этом факте. Как мы к этому относимся?

По сравнению с тем, что переживают христиане в других странах, нам здесь живется очень хорошо. Противодействие часто возникает в личной среде: в семьях, на работе, в учебных заведениях или в кругу друзей. Многие люди задают вопрос, подобный тому, что звучит в библейском отрывке: «Где же тогда Бог?» Где Он был во время недавнего теракта в Берлине? Где Он, когда люди умирают в молодом возрасте, когда страдают дети или люди голодают? Возможно, мы сами сейчас задаёмся вопросом, где же наш Бог. Что делать, если небеса молчат, а нам Он нужен как никогда? Но одно остаётся неизменным: Христос по-прежнему в нас. Он переносит все страдания вместе с нами. Он есть и остаётся нашей надеждой.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Колоссянам 1:27 (Новый Женевский перевод)

Думки про моравські щоденні тексти за Середа, 29.07.2026

Слово з Біблії
Сльози мої — це моя їжа вдень і вночі, бо щодня мені кажуть: «Де ж твій Бог?»
Псалом 42,4

Текст для роздумів
Павло пише: «Те, що я ношу кайдани за Христа, стало відомим у всьому преторії та серед усіх інших, і більшість братів у Господі завдяки моєму ув’язненню набралися впевненості й стали ще сміливішими, щоб без страху проповідувати Слово».
Филип’ян 1:13–14

Щоденні тексти Моравської церкви

Набути впевненості

Сьогодні я виходжу саме з навчального тексту. Павло повідомляє там, що всім було відомо, чому його ув’язнили: це було його чітке визнання Ісуса Христа. Хоча римляни тримали його в ув’язненні, вони не були його обвинувачами. Це була певна група євреїв, які вже вважали Ісуса, а згодом і Павла небезпечними єретиками. Однак ув’язнення Павла не викликало у більшості християн страху чи паніки. Також серед них не виникло суперечок щодо того, чи, можливо, він справедливо перебував у полоні, бо вчинив щось неправедне. Навпаки, у багатьох зростали впевненість і мужність проповідувати Слово про спасіння через Христа. Чому так сталося?

Я вважаю, що це тому, що ми, як християни, маємо те, чого ніхто не може у нас відібрати. Павло колись описав це так: «Христос у вас — надія на Божу славу!»⁽¹⁾ Саме опір і, можливо, також страждання знову ставлять цей факт у центр нашого життя. Як ми з цим справляємося?

Порівняно з тим, що переживають християни в інших країнах, нам тут живеться дуже добре. Протидія часто виникає в особистому оточенні: у сім’ях, на роботі, під час навчання чи в колі друзів. Багато людей запитують, подібно до слів із Біблії: «Де ж тоді Бог?» Де Він був під час нещодавнього теракту в Берліні? Де Він, коли люди вмирають у молодому віці, діти страждають або люди голодують? Можливо, ми самі зараз також запитуємо, де ж тоді наш Бог. Що робити, коли небо мовчить, а ми саме зараз так гостро потребуємо Його? Що ж, одне залишається незмінним: Христос і досі в нас. Він переживає все разом з нами. Він є і залишається нашою надією.

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Колосян 1:27 (Новий женевський переклад)

29.07.2026 ,الأربعاء خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

دموعي هي طعامي ليلًا ونهارًا، لأنهم يقولون لي كل يوم: «أين هو إلهك الآن؟»
مزمور 42:4

نص تعليمي:

يكتب بولس: «إن حمل قيودي من أجل المسيح قد أصبح أمراً معروفاً في كل القصر العسكري ولدى الجميع، وقد اكتسب معظم الإخوة في الرب ثقةً من خلال سجني، وأصبحوا أكثر جرأةً في التكلم بالكلمة دون خوف».
رسالة فيلبي 1:13-14

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

اكتساب الثقة

سأستند اليوم إلى النص التعليمي. يروي بولس هناك أن السبب وراء اعتقاله كان معروفًا للجميع: وهو اعترافه الصريح بيسوع المسيح. ورغم أن الرومان كانوا يحتجزونه، إلا أنهم لم يكونوا هم من اتهموه. بل كانت هناك جماعة يهودية معينة اعتبرت يسوع، ولاحقًا بولس أيضًا، معلمين ضالين خطرين. والآن، لم يثر سجن بولس الخوف أو الذعر لدى معظم المسيحيين. كما لم تنشأ بينهم أي جدل حول ما إذا كان احتجازه مبررًا لأنه ارتكب خطأً ما. بل على العكس، ازدادت الثقة والشجاعة لدى الكثيرين لإعلان كلمة الخلاص بواسطة المسيح. ما السبب في ذلك؟

أعتقد أن السبب يكمن في أننا، كمسيحيين، نملك شيئًا لا يمكن لأحد أن يسلبنا إياه. وقد وصفه بولس ذات مرة على النحو التالي: «المسيح فيكم — رجاء مجد الله!»^[1] إن المقاومة، وربما المعاناة أيضًا، هما بالذات ما يعيدان هذه الحقيقة إلى صميم حياتنا. كيف نتعامل مع هذا الأمر؟

بالمقارنة مع ما يعانيه المسيحيون في بلدان أخرى، فإننا نعيش هنا حياة مريحة جدًّا. غالبًا ما نواجه معارضة في محيطنا الخاص: في العائلات، أو في مكان العمل، أو في الدراسة، أو بين الأصدقاء. يسأل الكثير من الناس، كما في الآية الكتابية: «أين هو الله الآن؟» أين كان عند الهجوم الأخير في برلين؟ أين هو عندما يموت الناس في سن مبكرة، أو يعاني الأطفال، أو يجوع الناس؟ ربما نسأل أنفسنا الآن أيضًا: أين هو إلهنا الآن؟ ماذا لو سكتت السماء ونحن في أمس الحاجة إليه الآن؟ حسنًا، هناك شيء واحد ثابت: المسيح لا يزال فينا. إنه يتألم معنا في كل شيء. إنه ثقتنا ويظل كذلك.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] كولوسي 1:27 [ترجمة جنيف الجديدة]

Gedanken zur Losung für Dienstag, den 28.07.2026

Losungswort
Täglich rühmen wir uns Gottes und preisen deinen Namen ewiglich.
Psalm 44,9

Lehrtext
Singt und musiziert dem Herrn aus vollem Herzen.
Epheser 5,19

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Dranbleiben

Heute möchte ich einmal Psalm 44 betrachten, aus dem das heutige Losungswort stammt. Zu Beginn erinnert der Verfasser an die großen Taten, die Gott in der Vergangenheit vollbracht hatte. Fast immer ging es dabei darum, dass Israel durch Gottes mächtige Hand allen Feinden standhalten – ja, sie sogar vertreiben konnte. Es wird berichtet, dass nicht Israels Kraft diese Siege erzeugte, sondern allein Gott. Deshalb kommt der Psalmist zu folgender Entscheidung: „Ich verlasse mich nicht auf meinen Bogen, mein Schwert garantiert mir nicht den Sieg. Du allein befreist uns aus der Gewalt unserer Feinde; du lässt alle scheitern, die uns mit ihrem Hass verfolgen.“⁽¹⁾ Alles mündet dann in die Worte des Losungswortes: „Täglich rühmen wir uns Gottes und preisen deinen Namen ewiglich.“

Doch dann wird plötzlich aus dem Jubel ein Klagen. Schon im nächsten Vers heißt es: „Nun aber hast du uns verstoßen und uns in Schmach und Schande gestürzt; du ziehst nicht mehr mit unseren Heeren in den Kampf.“⁽²⁾ Der Psalmist versteht Gott nicht mehr, denn Israel hatte sich weder gegen diesen versündigt noch waren sie anderen Göttern nachgelaufen. Warum hatte Gott sie nun verlassen? Diese Frage bleibt unbeantwortet. Trotzdem wendet sich der Psalmist nicht von Gott ab, sondern ruft: „Wach auf, Herr! Warum schläfst du? Wach endlich auf, verstoß uns nicht für immer!“⁽³⁾

Wie gehen wir damit um, wenn wir uns von Gott verlassen sehen, ohne zu wissen, weshalb? Viele neigen dann dazu, Erklärungen zu suchen. Der Psalmist tat es nicht. Er suchte einfach weiterhin Gott. Im Lehrtext werden wir sogar aufgefordert, dem Herrn aus vollem Herzen zu singen und zu musizieren. Geht das denn, wenn man sich von Gott verlassen fühlt? Ich meine, ja. Selbst wenn wir ihn nicht verstehen, können wir trotzdem überzeugt sein, dass er es gut mit uns meint. Hat er uns das nicht in Jesus Christus bewiesen? So denke ich: Was wir aus dem Psalm 44 und dem Lehrtext mitnehmen können, ist, an Gott dranzubleiben.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Ps. 44,7-8 (Hoffnung für alle) (2) Ps. 44,10 (Gute Nachricht) (3) Ps. 44,24 (Gute Nachricht)

Gebet:
Herr Jesus Christus, du bist der Anker meiner Seele und der Fels mitten in der Brandung. Vieles geschieht in dieser Welt, worunter auch diejenigen leiden, die dir vertrauen. Trotzdem bist du da und erfüllst mich und uns mit deinem Frieden. Dafür will ich dir in Worten und Liedern danken. Danke, Jesus, Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Tuesday, 28.07.2026

Bible Verse
Every day we boast in God and praise your name forever.
Psalm 44:9

Scripture
Sing and make music to the Lord with all your heart.
Ephesians 5:19

Moravian Daily Texts

Stay Focused

Today I’d like to take a look at Psalm 44, from which today’s Bible verse is taken. At the beginning, the author recalls the great deeds God had accomplished in the past. Almost always, these involved Israel being able to stand up to all its enemies—and even drive them away—through God’s mighty hand. It is reported that it was not Israel’s strength that brought about these victories, but God alone. That is why the psalmist comes to the following conclusion: “I do not rely on my bow; my sword does not guarantee me victory. You alone deliver us from the power of our enemies; you bring to ruin all who pursue us with their hatred.”⁽¹⁾ Everything then culminates in the words of the Bible passage: “Day by day we boast in God and praise your name forever.”

But then, suddenly, the jubilation turns to lament. Already in the very next verse it says: “But now you have rejected us and cast us into disgrace and shame; you no longer go out to battle with our armies.”⁽²⁾ The psalmist no longer understands God, for Israel had neither sinned against Him nor turned to other gods. Why, then, had God forsaken them? This question remains unanswered. Nevertheless, the psalmist does not turn away from God, but cries out: “Awake, O Lord! Why do you sleep? Awake at last; do not cast us off forever!”⁽³⁾

How do we deal with this when we feel abandoned by God without knowing why? Many then tend to seek explanations. The psalmist did not do that. He simply continued to seek God. In the lesson text, we are even called upon to sing and make music to the Lord with all our hearts. Is that even possible when we feel forsaken by God? I believe so. Even if we don’t understand Him, we can still be convinced that He has our best interests at heart. Hasn’t He proven that to us in Jesus Christ? This is what I think: What we can take away from Psalm 44 and today’s lesson is to keep holding on to God.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Psalm 44:7–8 (Hope for All) (2) Psalm 44:10 (Good News) (3) Psalm 44:24 (Good News)

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Mardi, 28.07.2026

Verset biblique
Chaque jour, nous nous glorifions en Dieu et nous louons ton nom à jamais.
Psaume 44,9

Texte d'enseignement
Chantez et jouez pour le Seigneur de tout votre cœur.
Éphésiens 5,19

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Persévérez

Aujourd’hui, j’aimerais m’attarder sur le Psaume 44, dont est tirée la parole biblique du jour. Au début, l’auteur rappelle les grands exploits que Dieu a accomplis dans le passé. Il s’agissait presque toujours du fait qu’Israël, grâce à la main puissante de Dieu, avait pu résister à tous ses ennemis – voire les chasser. Il est rapporté que ce n’est pas la force d’Israël qui a permis ces victoires, mais Dieu seul. C’est pourquoi le psalmiste en arrive à la conclusion suivante : « Je ne compte pas sur mon arc, mon épée ne me garantit pas la victoire. Toi seul, tu nous délivres de la main de nos ennemis ; tu fais échouer tous ceux qui nous poursuivent avec leur haine. »⁽¹⁾ Tout cela débouche ensuite sur les paroles de la parole biblique : « Chaque jour, nous nous glorifions en Dieu et nous louons ton nom à jamais. »

Mais soudain, la joie se transforme en lamentation. Dès le verset suivant, on lit : « Or maintenant, tu nous as rejetés et précipités dans l’opprobre et la honte ; tu ne marches plus au combat avec nos armées. »⁽²⁾ Le psalmiste ne comprend plus Dieu, car Israël n’avait pas péché contre lui et n’avait pas non plus couru après d’autres dieux. Pourquoi Dieu les avait-il donc abandonnés ? Cette question reste sans réponse. Malgré tout, le psalmiste ne se détourne pas de Dieu, mais s’écrie : « Réveille-toi, Seigneur ! Pourquoi dors-tu ? Réveille-toi enfin, ne nous rejette pas pour toujours ! »⁽³⁾

Comment réagissons-nous lorsque nous nous sentons abandonnés par Dieu, sans savoir pourquoi ? Beaucoup ont alors tendance à chercher des explications. Le psalmiste ne l’a pas fait. Il a simplement continué à chercher Dieu. Dans le texte d’étude, on nous invite même à chanter et à jouer de la musique pour le Seigneur de tout notre cœur. Est-ce possible quand on se sent abandonné par Dieu ? Je pense que oui. Même si nous ne le comprenons pas, nous pouvons néanmoins être convaincus qu’il veut notre bien. Ne nous l’a-t-il pas prouvé en Jésus-Christ ? Voici donc ce que j’en pense : ce que nous pouvons retenir du Psaume 44 et du texte d’étude, c’est de rester fidèles à Dieu.

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Psaumes 44,7-8 (Espérance pour tous) (2) Psaumes 44,10 (Bonne Nouvelle) (3) Psaumes 44,24 (Bonne Nouvelle)

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Martedì, 28.07.2026

Versículo bíblico
Cada día nos gloriamos en Dios y alabamos tu nombre por los siglos de los siglos.
Salmo 44,9

Texto de reflexión
Cantad y tocad al Señor con todo el corazón.
Efesios 5,19

Textos cotidianos de la Iglesia morava

No cejéis

Hoy me gustaría reflexionar sobre el Salmo 44, del que procede el versículo bíblico de hoy. Al principio, el autor recuerda las grandes hazañas que Dios había realizado en el pasado. Casi siempre se trataba de que Israel, gracias a la poderosa mano de Dios, pudiera hacer frente a todos sus enemigos, e incluso expulsarlos. Se relata que no fue la fuerza de Israel la que provocó estas victorias, sino únicamente Dios. Por eso, el salmista llega a la siguiente conclusión: «No confío en mi arco, mi espada no me garantiza la victoria. Solo Tú nos liberas del poder de nuestros enemigos; haces fracasar a todos los que nos persiguen con su odio^.»(1) Todo ello desemboca entonces en las palabras del pasaje bíblico: «Cada día nos gloriamos en Dios y alabamos tu nombre por los siglos».

Pero entonces, de repente, el júbilo se convierte en lamento. Ya en el versículo siguiente se dice: «Ahora, sin embargo, nos has rechazado y nos has sumido en la aflicción y la vergüenza; ya no marchas con nuestros ejércitos a la batalla.»⁽²⁾ El salmista ya no entiende a Dios, pues Israel no había pecado contra Él ni había seguido a otros dioses. ¿Por qué los había abandonado Dios ahora? Esta pregunta queda sin respuesta. A pesar de ello, el salmista no se aleja de Dios, sino que clama: «¡Despierta, Señor! ¿Por qué duermes? ¡Despierta de una vez, no nos rechaces para siempre!»⁽³⁾

¿Cómo afrontamos esto cuando nos sentimos abandonados por Dios sin saber por qué? Muchos tienden entonces a buscar explicaciones. El salmista no lo hizo. Simplemente siguió buscando a Dios. En el texto de la lectura incluso se nos exhorta a cantar y tocar música al Señor con todo el corazón. ¿Es eso posible cuando uno se siente abandonado por Dios? Yo creo que sí. Aunque no lo entendamos, podemos estar convencidos de que Él quiere lo mejor para nosotros. ¿No nos lo ha demostrado en Jesucristo? Así lo pienso: lo que podemos aprender del Salmo 44 y del texto de la lectura es que debemos seguir aferrándonos a Dios.

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Salmos 44,7-8 (Esperanza para todos) (2) Salmos 44,10 (Buena Nueva) (3) Salmos 44,24 (Buena Nueva)

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Martes, 28.07.2026

Versículo bíblico
Todos os dias nos gloriamos em Deus e louvamos o teu nome para sempre.
Salmo 44,9

Texto de ensinamento
Cantem e toquem para o Senhor com todo o coração.
Efésios 5,19

Textos diários da Igreja da Morávia

Perseverem

Hoje, gostaria de refletir sobre o Salmo 44, do qual é extraída a passagem bíblica de hoje. No início, o autor relembra os grandes feitos que Deus realizou no passado. Quase sempre, tratava-se de Israel, pela mão poderosa de Deus, ter conseguido resistir a todos os inimigos — sim, e até mesmo expulsá-los. É relatado que não foi a força de Israel que trouxe essas vitórias, mas somente Deus. Por isso, o salmista chega à seguinte conclusão: “Não confio no meu arco; minha espada não me garante a vitória. Só tu nos livras do domínio de nossos inimigos; fazes com que fracassem todos os que nos perseguem com seu ódio.”⁽¹⁾ Tudo isso culmina então nas palavras da passagem bíblica: “Diariamente nos gloriamos em Deus e louvamos o teu nome para sempre.”

Mas, de repente, o júbilo se transforma em lamento. Já no versículo seguinte, diz-se: “Agora, porém, tu nos rejeitaste e nos lançaste na humilhação e na vergonha; não marchas mais com nossos exércitos para a batalha.”⁽²⁾ O salmista não consegue mais compreender Deus, pois Israel não havia pecado contra Ele nem se voltado para outros deuses. Por que Deus os havia abandonado agora? Essa pergunta permanece sem resposta. Apesar disso, o salmista não se afasta de Deus, mas clama: “Desperta, Senhor! Por que dormes? Desperta, finalmente, não nos rejeites para sempre!”⁽³⁾

Como lidamos com isso quando nos sentimos abandonados por Deus, sem saber o motivo? Muitos tendem, então, a buscar explicações. O salmista não fez isso. Ele simplesmente continuou buscando a Deus. No texto de reflexão, somos até mesmo convidados a cantar e tocar para o Senhor de todo o coração. Será que isso é possível quando nos sentimos abandonados por Deus? Acho que sim. Mesmo que não O compreendamos, podemos, ainda assim, estar convencidos de que Ele tem boas intenções para conosco. Ele não nos provou isso em Jesus Cristo? É assim que penso: o que podemos aprender com o Salmo 44 e com o texto de ensino é que devemos permanecer fiéis a Deus.

Desejo a vocês um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Salmos 44,7-8 (Esperança para Todos) (2) Salmos 44,10 (Boa Nova) (3) Salmos 44,24 (Boa Nova)

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Terça-feira, 28.07.2026

Versetto biblico
Ogni giorno ci vantiamo di Dio e lodiamo il tuo nome per sempre.
Salmo 44,9

Testo dottrinale
Cantate e suonate al Signore con tutto il cuore.
Efesini 5,19

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Non mollate

Oggi vorrei soffermarmi sul Salmo 44, da cui è tratto il versetto biblico di oggi. All’inizio, l’autore ricorda le grandi opere che Dio aveva compiuto in passato. Quasi sempre si trattava del fatto che Israele, grazie alla potente mano di Dio, era riuscito a resistere a tutti i nemici – anzi, addirittura a scacciarli. Si racconta che non fu la forza di Israele a determinare queste vittorie, ma solo Dio. Per questo il salmista giunge alla seguente conclusione: «Non confido nel mio arco, la mia spada non mi garantisce la vittoria. Tu solo ci liberi dal potere dei nostri nemici; fai fallire tutti coloro che ci perseguitano con il loro odio.»⁽¹⁾ Tutto sfocia poi nelle parole del versetto biblico: «Ogni giorno ci vantiamo di Dio e lodiamo il tuo nome per sempre.»

Ma poi, improvvisamente, il giubilo si trasforma in lamento. Già nel versetto successivo si legge: «Ora però ci hai respinti e ci hai precipitati nell’umiliazione e nella vergogna; non marci più con i nostri eserciti in battaglia.»⁽²⁾ Il salmista non capisce più Dio, poiché Israele non aveva peccato contro di Lui né si era dato a seguire altri dei. Perché allora Dio li aveva abbandonati? Questa domanda rimane senza risposta. Ciononostante, il salmista non si allontana da Dio, ma grida: «Svegliati, Signore! Perché dormi? Svegliati finalmente, non respingerci per sempre!»⁽³⁾

Come affrontiamo questa situazione quando ci sentiamo abbandonati da Dio senza sapere il perché? Molti tendono allora a cercare delle spiegazioni. Il salmista non lo fece. Continuò semplicemente a cercare Dio. Nel testo di studio siamo addirittura esortati a cantare e a suonare per il Signore con tutto il cuore. È possibile farlo quando ci si sente abbandonati da Dio? Io credo di sì. Anche se non lo capiamo, possiamo comunque essere convinti che Lui abbia a cuore il nostro bene. Non ce lo ha forse dimostrato in Gesù Cristo? Ecco cosa penso: ciò che possiamo trarre dal Salmo 44 e dal testo di riflessione è di rimanere fedeli a Dio.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Salmi 44,7-8 (Speranza per tutti) (2) Salmi 44,10 (Buona Novella) (3) Salmi 44,24 (Buona Novella)

Размышления о моравских ежедневных текстах на Вторник, 28.07.2026

Слово из Библии
Каждый день мы славим Бога и вовеки прославляем Твое имя.
Псалом 44:9

Учебный текст
Пойте и играйте Господу от всего сердца.
Ефесянам 5:19

Ежедневные тексты Моравской церкви

Продолжайте

Сегодня я хотел бы рассмотреть Псалом 44, из которого взято сегодняшнее библейское слово. В начале автор напоминает о великих деяниях, которые Бог совершил в прошлом. Почти всегда речь шла о том, что Израиль благодаря могущественной руке Бога мог противостоять всем врагам – да, даже изгнать их. Сообщается, что эти победы были одержаны не силой Израиля, а исключительно Богом. Поэтому псалмопевец приходит к следующему выводу: «Я не полагаюсь на свой лук, мой меч не гарантирует мне победу. Только Ты один избавляешь нас от власти наших врагов; Ты обрекаешь на поражение всех, кто преследует нас со своей ненавистью»⁽¹⁾ . Всё это в конечном итоге сводится к словам библейского отрывка: «Каждый день мы хвалимся Богом и вовеки прославляем Твоё имя».

Но затем ликование внезапно сменяется плачем. Уже в следующем стихе говорится: «Но теперь Ты отверг нас и поверг нас в позор и бесчестье; Ты больше не выходишь с нашими войсками на битву»⁽²⁾ Псалмопевец больше не понимает Бога, ведь Израиль не согрешил против Него и не пошёл вслед за другими богами. Почему же тогда Бог оставил их? Этот вопрос остаётся без ответа. Тем не менее псалмопевец не отворачивается от Бога, а взывает: «Пробудись, Господи! Почему Ты спишь? Пробудись же наконец, не отвергай нас навсегда!»⁽³⁾

Как нам поступать, когда мы чувствуем, что Бог оставил нас, не зная, почему? Многие в таком случае склонны искать объяснения. Псалмопевец так не поступал. Он просто продолжал искать Бога. В тексте для размышления нас даже призывают петь и играть на музыкальных инструментах Господу от всего сердца. Возможно ли это, когда чувствуешь, что Бог тебя покинул? Я думаю, да. Даже если мы Его не понимаем, мы всё равно можем быть уверены, что Он желает нам добра. Разве Он не доказал нам это в Иисусе Христе? Вот что я думаю: из Псалма 44 и текста для размышления мы можем извлечь урок — не отступать от Бога.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Псалтирь 44:7–8 (Надежда для всех) (2) Псалтирь 44:10 (Благая весть) (3) Псалтирь 44:24 (Благая весть)

Думки про моравські щоденні тексти за Вівторок, 28.07.2026

Слово з Біблії
Щодня ми славимо Бога і вічно прославляємо Твоє ім'я.
Псалом 44,9

Текст для роздумів
Співайте і грайте Господу від щирого серця.
Ефесян 5:19

Щоденні тексти Моравської церкви

Не відступайте

Сьогодні я хотів би розглянути Псалом 44, з якого походить сьогоднішній біблійний уривок. На початку автор нагадує про великі діяння, які Бог звершив у минулому. Майже завжди йшлося про те, що завдяки Божій могутній руці Ізраїль міг протистояти всім ворогам – ба навіть прогнати їх. Повідомляється, що ці перемоги були здобуті не силою Ізраїлю, а виключно Богом. Тому псалмист приходить до такого висновку: «Я не покладаюся на свій лук, мій меч не гарантує мені перемоги. Лише Ти визволяєш нас з-під влади наших ворогів; Ти змушуєш зазнати поразки всіх, хто переслідує нас своєю ненавистю»⁽¹⁾ . Усе це зрештою виливається у слова біблійного уривка: «Щодня ми хвалимося Богом і славимо Твоє ім’я навіки».

Та раптом радість перетворюється на скаргу. Уже в наступному вірші сказано: «Тепер же Ти відкинув нас і кинув у ганьбу та сором; Ти більше не виходиш з нашими військами на битву»⁽²⁾ Псалмист більше не розуміє Бога, адже Ізраїль не згрішив проти Нього і не побіг за іншими богами. Чому ж тоді Бог покинув їх? Це питання залишається без відповіді. Проте псалмист не відвертається від Бога, а волає: «Прокинься, Господи! Чому Ти спиш? Прокинься нарешті, не відкидай нас назавжди!»⁽³⁾

Як нам поводитися, коли ми відчуваємо, що Бог нас покинув, не знаючи, чому? Багато хто в такій ситуації схильний шукати пояснень. Псалмист цього не робив. Він просто продовжував шукати Бога. У навчальному тексті нас навіть закликають співати й грати Господу від щирого серця. Чи можливо це, коли відчуваєш, що Бог тебе покинув? Я вважаю, що так. Навіть якщо ми Його не розуміємо, ми все одно можемо бути переконані, що Він бажає нам добра. Хіба Він не довів це нам у Ісусі Христі? Ось що я думаю: головне, що ми можемо винести з Псалма 44 та навчального тексту, — це не відступати від Бога.

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Псалми 44,7-8 (Надія для всіх) (2) Псалми 44,10 (Добра Новина) (3) Псалми 44,24 (Добра Новина)

28.07.2026 ,الثلاثاء خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

نسبح الله كل يوم ونمجد اسمك إلى الأبد.
مزمور 44:9

نص تعليمي:

غنوا وعزفوا للرب من كل قلوبكم.
رسالة أفسس 5:19

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

استمروا في المتابعة

اليوم أود أن أتأمل في المزمور 44، الذي استُمد منه نص الكتاب المقدس لهذا اليوم. في البداية، يذكر الكاتب الأعمال العظيمة التي أنجزها الله في الماضي. وكادت هذه الأعمال دائمًا تتمحور حول قدرة إسرائيل، بفضل يد الله القوية، على الصمود في وجه جميع أعدائها — بل وحتى طردهم. يُذكر أن قوة إسرائيل لم تكن هي التي حققت هذه الانتصارات، بل الله وحده. ولذلك توصل المزمور إلى القرار التالي: «لا أعتمد على قوسي، وسيفي لا يضمن لي النصر. أنت وحدك تنقذنا من قبضة أعدائنا؛ وتُهلك كل من يلاحقوننا بكراهيتهم."^[1] ثم يتوج كل ذلك بكلمات الآية التوراتية: «كل يوم نتباهى بالله ونسبح اسمك إلى الأبد.»

لكن فجأة يتحول الفرح إلى نحيب. ففي الآية التالية مباشرة نقرأ: «أما الآن فقد نبذتنا وألقيتنا في الذل والعار؛ ولم تعد تسير مع جيوشنا إلى المعركة.»^[2] لم يعد المرنم يفهم الله، لأن إسرائيل لم تخطئ في حقه ولم تتبع آلهة أخرى. فلماذا تركهم الله الآن؟ يبقى هذا السؤال دون إجابة. ومع ذلك، لا يبتعد المرنم عن الله، بل يصرخ: «استيقظ يا رب! لماذا تنام؟ استيقظ أخيرًا، لا تطردنا إلى الأبد!"^[3]

كيف نتعامل مع الأمر عندما نشعر أن الله قد تركنا، دون أن نعرف السبب؟ يميل الكثيرون عندئذٍ إلى البحث عن تفسيرات. لكن كاتب المزمور لم يفعل ذلك. بل واصل ببساطة البحث عن الله. بل إن النص التعليمي يدعونا إلى الترنيم للرب والعزف له من كل قلبنا. فهل هذا ممكن عندما نشعر بأن الله قد تخلى عنا؟ أعتقد أن الإجابة هي نعم. فحتى لو لم نفهمه، يمكننا مع ذلك أن نكون مقتنعين بأنه يريد الخير لنا. ألم يثبت لنا ذلك في يسوع المسيح؟ هكذا أعتقد: ما يمكننا أن نستخلصه من المزمور 44 والنص التعليمي هو أن نتمسك بالله.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] مزمور 44:7-8 [الأمل للجميع] [2] مزمور 44:10 [البشارة] [3] مزمور 44:24 [البشارة]

Gedanken zur Losung für Montag, den 27.07.2026

Losungswort
Die Augen des HERRN merken auf die Gerechten und seine Ohren auf ihr Schreien.
Psalm 34,16

Lehrtext
Als Pilatus auf dem Richterstuhl saß, schickte seine Frau zu ihm und ließ ihm sagen: Habe du nichts zu schaffen mit diesem Gerechten; denn ich habe heute viel erlitten im Traum um seinetwillen.
Matthäus 27,19

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Gott merkt auf

Der Psalm, aus dem das heutige Losungswort stammt, wurde von David verfasst, als ihm der eigene Schwiegervater nach dem Leben trachtete. Deshalb war David immer wieder auf der Flucht. In alldem vertraute er jedoch darauf, dass Gott ihn hindurchbringen würde. So sagt er: „Der Engel des HERRN lagert sich um die her, die ihn fürchten, und hilft ihnen heraus.“⁽¹⁾ Am Ende des Psalms finden wir sogar prophetische Worte. So heißt es unter anderem: „Der HERR erlöst das Leben seiner Knechte, und alle, die auf ihn trauen, werden frei von Schuld.“⁽²⁾

Offensichtlich hing Davids Vertrauen nicht von den aktuellen Umständen ab. Was machte ihn aber so sicher, dass Gott sein Schreien hört, wenn er immer wieder aufs Neue fliehen musste? Für manchen wäre dies ja ein klares Zeichen, dass Gott entweder nicht hört, womöglich nur Einbildung ist oder dass man ihm egal ist. Ich glaube, David hatte schon zu oft erlebt, dass Gott ihm in der Not geholfen hatte. Er glaubte nicht an irgendein fernes höheres Wesen, sondern an den Gott, der für ihn sorgt wie ein Hirte für sein Schaf. Der ihm „einen Tisch im Angesicht“ seiner Feinde bereitet.⁽³⁾

Im Lehrtext wird davon berichtet, wie Pilatus auf dem Richterstuhl von seiner Frau gewarnt wurde, Hände an den angeklagten Jesus zu legen. Sie habe seinetwegen schlecht geträumt. Es war eine klare Botschaft, dass Jesus unschuldig war – und Pilatus glaubte das auch. Doch anstatt dafür geradezustehen, überließ er Jesus schließlich dessen Verfolgern. Bedeutet das nun, dass Gott nicht auf seinen eigenen Sohn geachtet hat?

Im prophetischen Teil des Psalms redete David von einem Gerechten, der viel leiden muss, dessen Gebeine aber nicht gebrochen werden.⁽⁴⁾ Dies erfüllte sich, als Jesus, der Gerechte, am Kreuz für unsere Gerechtigkeit unsere Schuld auf sich nahm. Gott sah ihn – und er sah auch uns.

Einen gesegneten Tag wünscht
Angela Mumssen

(1) Ps. 34,8 [Luther 2017] (2) Ps. 34,23 [Luther 2017] (3) Ps. 23,5 [Luther 2017] (4) Ps. 34,20-21

Als Gebet Psalm 23:
Ein Psalm Davids. Der HERR ist mein Hirte, mir wird nichts mangeln.
Er weidet mich auf einer grünen Aue und führet mich zum frischen Wasser.
Er erquicket meine Seele. Er führet mich auf rechter Straße um seines Namens willen.
Und ob ich schon wanderte im finstern Tal, fürchte ich kein Unglück; denn du bist bei mir, dein Stecken und Stab trösten mich.
Du bereitest vor mir einen Tisch im Angesicht meiner Feinde. Du salbest mein Haupt mit Öl und schenkest mir voll ein.
Gutes und Barmherzigkeit werden mir folgen mein Leben lang, und ich werde bleiben im Hause des HERRN immerdar.
Amen.
Ps. 23,1-6 [Luther 2017]

Thoughts on Moravian Daily Texts for Monday, 27.07.2026

Bible Verse
The eyes of the LORD are on the righteous, and His ears are open to their cry.
Psalm 34:16

Scripture
While Pilate was sitting on the judgment seat, his wife sent word to him, saying, “Have nothing to do with that righteous man, for I have suffered greatly today in a dream because of him.”
Matthew 27:19

Moravian Daily Texts

God Takes Notice

The psalm from which today’s Bible verse is taken was written by David when his own father-in-law was seeking to take his life. That is why David was constantly on the run. Throughout it all, however, he trusted that God would bring him through. Thus he says: “The angel of the LORD encamps around those who fear Him and delivers them.”⁽¹⁾ At the end of the Psalm, we even find prophetic words. Among other things, it says: “The LORD redeems the lives of His servants, and all who trust in Him are justified.”⁽²⁾

Clearly, David’s trust did not depend on his current circumstances. But what made him so certain that God would hear his cries when he had to flee time and again? For some, this would be a clear sign that God either isn’t listening, might just be a figment of the imagination, or simply doesn’t care. I believe David had already experienced too many times how God had helped him in his time of need. He did not believe in some distant, higher being, but in the God who cares for him as a shepherd cares for his sheep—the One who prepares “a table before him” in the presence of his enemies.⁽³⁾

The lesson text recounts how Pilate, while sitting on the judge’s bench, was warned by his wife not to lay a hand on the accused Jesus. She had had a bad dream because of him. It was a clear message that Jesus was innocent—and Pilate believed it, too. Yet instead of standing up for him, he ultimately handed Jesus over to his persecutors. Does this mean, then, that God did not spare His own Son?

In the prophetic section of the psalm, David spoke of a righteous one who must suffer greatly, yet whose bones will not be broken.^{(4) This} was fulfilled when Jesus, the Righteous One, took our guilt upon Himself on the cross for our righteousness. God saw Him—and He saw us, too.

Wishing you a blessed day,
Angela Mumssen

(1) Psalm 34:8 [Luther 2017] (2) Psalm 34:23 [Luther 2017] (3) Psalm 23:5 [Luther 2017] (4) Psalm 34:20–21

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Lundi, 27.07.2026

Verset biblique
Les yeux du Seigneur sont tournés vers les justes, et ses oreilles sont attentives à leurs cris.
Psaume 34,16

Texte d’étude
Tandis que Pilate siégeait au tribunal, sa femme lui fit dire : « Ne te mêle pas de cette affaire, car j’ai beaucoup souffert aujourd’hui dans un rêve à cause de cet homme. »
Matthieu 27,19

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Dieu veille

Le psaume dont est tirée la parole biblique d’aujourd’hui a été composé par David alors que son propre beau-père en voulait à sa vie. C’est pourquoi David était sans cesse en fuite. Malgré tout cela, il avait confiance que Dieu le ferait sortir de cette épreuve. C’est ainsi qu’il dit : « L’ange de l’Éternel campe autour de ceux qui le craignent, et il les délivre. »⁽¹⁾ À la fin du psaume, on trouve même des paroles prophétiques. On y lit notamment : « L’Éternel sauve la vie de ses serviteurs, et tous ceux qui se confient en lui sont acquittés de leur faute. »⁽²⁾

De toute évidence, la confiance de David ne dépendait pas des circonstances du moment. Mais qu’est-ce qui le rendait si sûr que Dieu entendait ses cris, alors qu’il devait sans cesse fuir ? Pour certains, cela aurait été un signe clair que Dieu n’entendait pas, qu’il n’était peut-être qu’une illusion, ou qu’il se moquait bien d’eux. Je crois que David avait déjà trop souvent fait l’expérience que Dieu l’avait aidé dans la détresse. Il ne croyait pas en un être supérieur lointain, mais en ce Dieu qui prend soin de lui comme un berger prend soin de ses brebis. Celui qui lui « dresse une table en présence » de ses ennemis.⁽³⁾

Le texte d’étude raconte comment Pilate, assis sur son siège de juge, fut averti par sa femme de ne pas porter atteinte à Jésus, l’accusé. Elle avait fait un cauchemar à son sujet. C’était un message clair indiquant que Jésus était innocent – et Pilate le croyait lui aussi. Mais au lieu d’assumer ses responsabilités, il finit par livrer Jésus à ses persécuteurs. Cela signifie-t-il pour autant que Dieu n’a pas pris soin de son propre Fils ?

Dans la partie prophétique du psaume, David parlait d’un juste qui devait beaucoup souffrir, mais dont les os ne seraient pas brisés^{(4). Cela} s’est accompli lorsque Jésus, le Juste, a pris sur lui nos fautes sur la croix pour notre justification. Dieu l’a vu – et il nous a vus aussi.

Je vous souhaite une journée bénie
Angela Mumssen

(1) Psaumes 34,8 [Luther 2017] (2) Psaumes 34,23 [Luther 2017] (3) Psaumes 23,5 [Luther 2017] (4) Psaumes 34,20-21

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Lunedì, 27.07.2026

Versículo bíblico
Los ojos del Señor están puestos en los justos, y sus oídos atentos a su clamor.
Salmo 34,16

Texto de estudio
Mientras Pilato estaba sentado en el tribunal, su mujer le mandó decir: «No te metas con ese justo, porque hoy he sufrido mucho en un sueño por su causa».
Mateo 27,19

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Dios se fija en ello

El salmo del que procede el pasaje bíblico de hoy fue escrito por David cuando su propio suegro intentaba quitarle la vida. Por eso, David se veía obligado a huir una y otra vez. Sin embargo, en medio de todo ello, confiaba en que Dios le sacaría adelante. Así dice: «El ángel del Señor acampa alrededor de los que le temen y los libra de sus angustias.»⁽¹⁾ Al final del salmo encontramos incluso palabras proféticas. Entre otras cosas, dice : «El Señor rescata la vida de sus siervos, y todos los que confían en él quedan libres de culpa»⁽²⁾.

Evidentemente, la confianza de David no dependía de las circunstancias del momento. Pero, ¿qué le hacía estar tan seguro de que Dios oía sus gritos cuando tenía que huir una y otra vez? Para algunos, esto sería una clara señal de que Dios o bien no oye, o bien es solo una ilusión, o bien no le importamos. Creo que David ya había experimentado demasiadas veces que Dios le había ayudado en la adversidad. No creía en un ser superior lejano cualquiera, sino en el Dios que cuida de él como un pastor cuida de su oveja. El que le prepara «una mesa delante» de sus enemigos.⁽³⁾

En el texto de estudio se relata cómo Pilato, sentado en el tribunal, fue advertido por su mujer de que no se metiera con Jesús, el acusado. Ella había tenido una pesadilla por su culpa. Era un mensaje claro de que Jesús era inocente, y Pilato también lo creía. Sin embargo, en lugar de dar la cara por ello, acabó entregando a Jesús a sus perseguidores. ¿Significa esto entonces que Dios no tuvo en cuenta a su propio Hijo?

En la parte profética del salmo, David hablaba de un justo que tiene que sufrir mucho, pero cuyos huesos no serán quebrantados^{(4). Esto} se cumplió cuando Jesús, el Justo, cargó con nuestra culpa en la cruz por nuestra justicia. Dios lo vio —y también nos vio a nosotros.

Os deseo un día bendito
Angela Mumssen

(1) Salmos 34,8 [Lutero 2017] (2) Salmos 34,23 [Lutero 2017] (3) Salmos 23,5 [Lutero 2017] (4) Salmos 34,20-21

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Lunes, 27.07.2026

Versículo bíblico
Os olhos do Senhor estão voltados para os justos, e seus ouvidos atentos ao seu clamor.
Salmo 34,16

Texto de reflexão
Enquanto Pilatos estava sentado no tribunal, sua esposa mandou chamá-lo e disse-lhe: “Não te envolvas com esse justo, pois hoje sofri muito em um sonho por causa dele.”
Mateus 27,19

Textos diários da Igreja da Morávia

Deus está atento

O Salmo do qual é tirada a passagem bíblica de hoje foi escrito por Davi quando seu próprio sogro tentava tirar-lhe a vida. Por isso, Davi vivia fugindo. Em meio a tudo isso, porém, ele confiava de que Deus o ajudaria a superar as dificuldades. Assim, ele diz: “O anjo do SENHOR acampa ao redor daqueles que o temem e os livra.”⁽¹⁾ No final do Salmo, encontramos até mesmo palavras proféticas. Entre outras coisas, diz: “O SENHOR resgata a vida de seus servos, e todos os que confiam nele ficam livres de culpa.”⁽²⁾

Obviamente, a confiança de Davi não dependia das circunstâncias do momento. Mas o que o deixava tão certo de que Deus ouvia seu clamor, mesmo quando ele precisava fugir repetidamente? Para alguns, isso seria um sinal claro de que Deus ou não ouve, ou talvez seja apenas imaginação, ou que Ele não se importa com a pessoa. Acredito que Davi já havia vivenciado muitas vezes que Deus o ajudara em momentos de necessidade. Ele não acreditava em qualquer ser superior distante, mas no Deus que cuida dele como um pastor cuida de sua ovelha. Aquele que lhe prepara “uma mesa na presença” de seus inimigos.⁽³⁾

No texto de estudo, é relatado como Pilatos, no tribunal, foi advertido por sua esposa a não colocar as mãos no acusado Jesus. Ela havia tido um pesadelo por causa dele. Era uma mensagem clara de que Jesus era inocente – e Pilatos também acreditava nisso. No entanto, em vez de assumir essa responsabilidade, ele acabou entregando Jesus aos seus perseguidores. Isso significa, então, que Deus não se importou com seu próprio Filho?

Na parte profética do Salmo, Davi falou de um justo que teria de sofrer muito, mas cujos ossos não seriam quebrados.^{(4) Isso} se cumpriu quando Jesus, o Justo, na cruz, assumiu nossa culpa em nome da nossa justiça. Deus o viu – e também nos viu.

Desejo-lhes um dia abençoado
Angela Mumssen

(1) Salmos 34,8 [Lutero 2017] (2) Salmos 34,23 [Lutero 2017] (3) Salmos 23,5 [Lutero 2017] (4) Salmos 34,20-21

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Segunda-feira, 27.07.2026

Versetto biblico
Gli occhi del Signore sono rivolti ai giusti e le sue orecchie sono attente al loro grido.
Salmo 34,16

Testo dottrinale
Mentre Pilato sedeva sul seggio del giudice, sua moglie gli mandò a dire: «Non avere nulla a che fare con quel giusto, perché oggi ho sofferto molto in sogno a causa sua».
Matteo 27,19

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Dio presta attenzione

Il Salmo da cui è tratto il versetto biblico di oggi fu scritto da Davide quando suo suocero cercava di togliergli la vita. Per questo Davide era costretto a fuggire continuamente. In tutto ciò, tuttavia, confidava che Dio lo avrebbe aiutato a superare le difficoltà. Così dice: «L’angelo del Signore si accampa intorno a coloro che lo temono e li libera.»⁽¹⁾ Alla fine del Salmo troviamo persino parole profetiche. Tra le altre cose si legge: «Il Signore salva la vita dei suoi servi, e tutti coloro che confidano in lui saranno liberati dal peccato.»⁽²⁾

Evidentemente la fiducia di Davide non dipendeva dalle circostanze del momento. Ma cosa lo rendeva così sicuro che Dio ascoltasse il suo grido, quando doveva fuggire ancora e ancora? Per alcuni questo sarebbe stato un chiaro segno che Dio o non ascolta, o forse è solo frutto dell’immaginazione, o che non gli importa nulla di noi. Credo che Davide avesse già sperimentato troppe volte che Dio lo aveva aiutato nel momento del bisogno. Egli non credeva in un qualsiasi essere superiore e lontano, ma nel Dio che si prende cura di lui come un pastore della sua pecora. Colui che gli prepara «una mensa davanti agli occhi» dei suoi nemici.⁽³⁾

Nel testo didattico si racconta di come Pilato, seduto sul seggio del giudice, fosse stato avvertito da sua moglie di non mettere le mani su Gesù, l’imputato. Lei aveva fatto un brutto sogno a causa sua. Era un messaggio chiaro: Gesù era innocente – e anche Pilato lo credeva. Tuttavia, invece di assumersi la responsabilità di questa convinzione, alla fine consegnò Gesù ai suoi persecutori. Questo significa forse che Dio non ha avuto riguardo per il proprio Figlio?

Nella parte profetica del Salmo, Davide parlava di un giusto che avrebbe dovuto soffrire molto, ma le cui ossa non sarebbero state spezzate.^{(4) Ciò} si è adempiuto quando Gesù, il Giusto, sulla croce ha preso su di sé la nostra colpa per la nostra giustizia. Dio lo ha visto – e ha visto anche noi.

Vi auguro una giornata benedetta
Angela Mumssen

(1) Salmi 34,8 [Lutero 2017] (2) Salmi 34,23 [Lutero 2017] (3) Salmi 23,5 [Lutero 2017] (4) Salmi 34,20-21

Размышления о моравских ежедневных текстах на Понедельник, 27.07.2026

Слово из Библии
Глаза Господни обращены к праведникам, и уши Его — к их воплю.
Псалом 34:16

Учебный текст
Когда Пилат сидел на судейском кресле, к нему прислала свою жену и велела сказать ему: «Не имей ничего общего с этим праведником, ибо сегодня я много страдала во сне из-за него».
Евангелие от Матфея 27:19

Ежедневные тексты Моравской церкви

Бог обращает внимание

Псалом, из которого взято сегодняшнее библейское место, был написан Давидом, когда его собственный тесть покушался на его жизнь. Поэтому Давид постоянно вынужден был бежать. Однако во всех этих испытаниях он уповал на то, что Бог поможет ему преодолеть их. Так он говорит: «Ангел Господень ограждает тех, кто боится Его, и избавляет их»^(1). В конце псалма мы даже находим пророческие слова. Среди прочего там говорится: «Господь избавляет жизнь Своих рабов, и все, кто уповает на Него, будут оправданы»⁽²⁾.

Очевидно, доверие Давида не зависело от текущих обстоятельств. Но что давало ему такую уверенность, что Бог слышит его вопли, когда ему снова и снова приходилось бежать? Для некоторых это было бы явным знаком того, что Бог либо не слышит, либо, возможно, существует только в воображении, либо что Он к ним равнодушен. Я полагаю, что Давид уже слишком часто испытывал, как Бог помогал ему в беде. Он верил не в какое-то отдаленное высшее существо, а в Бога, который заботится о нем, как пастырь о своей овце. Который «накрывает ему стол перед глазами» его врагов.⁽³⁾

В учебном тексте рассказывается о том, как Пилат, сидя на судейском кресле, получил от своей жены предупреждение не прикасаться к обвиняемому Иисусу. Она, по её словам, видела о нём кошмарный сон. Это было ясное послание о том, что Иисус был невиновен — и Пилат тоже в это верил. Однако вместо того, чтобы отстаивать Его, он в конце концов предал Иисуса Его преследователям. Означает ли это, что Бог не позаботился о Своём собственном Сыне?

В пророческой части Псалма Давид говорил о праведнике, которому предстоит много страданий, но кости которого не будут сокрушены^{(4). Это} сбылось, когда Иисус, Праведник, на кресте взял на Себя нашу вину ради нашей праведности. Бог видел Его — и Он видел и нас.

Желаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Псалтирь 34:8 [Лютер 2017] (2) Псалтирь 34:23 [Лютер 2017] (3) Псалтирь 23:5 [Лютер 2017] (4) Псалтирь 34:20–21

Думки про моравські щоденні тексти за Понеділок, 27.07.2026

Слово з Біблії
Очі Господні дивляться на праведних, а Його вуха — на їхній крик.
Псалом 34,16

Текст для роздумів
Коли Пілат сидів на суді, до нього прийшла його дружина і сказала: «Не втручайся в справу цього праведника, бо сьогодні я багато страждала уві сні через нього».
Матвія 27:19

Щоденні тексти Моравської церкви

Бог звертає увагу

Псалом, з якого взято сьогоднішній біблійний уривок, був написаний Давидом, коли його власний тесть прагнув позбавити його життя. Тому Давид постійно перебував у втечі. Однак у всьому цьому він покладався на те, що Бог допоможе йому вийти з цього. Так він каже: «Ангел Господній таборує навколо тих, хто боїться Його, і допомагає їм вийти з біди.»⁽¹⁾ Наприкінці псалма ми навіть знаходимо пророчі слова. Зокрема, там сказано: «Господь визволяє життя Своїх рабів, і всі, хто на Нього покладається, будуть очищені від провини»⁽²⁾.

Очевидно, що довіра Давида не залежала від поточних обставин. Але що давало йому таку впевненість, що Бог чує його крик, коли йому раз по раз доводилося тікати? Для декого це було б явною ознакою того, що Бог або не чує, або, можливо, є лише уявною істотою, або що Він байдужий до людини. Я вірю, що Давид уже надто часто переконувався в тому, що Бог допомагав йому в скруті. Він вірив не в якусь далеку вищу істоту, а в Бога, який піклується про нього, як пастух про свою вівцю. Який накриває для нього «стіл перед очима» його ворогів.⁽³⁾

У навчальному тексті розповідається, як Пілат, сидячи на судовому кріслі, отримав від своєї дружини попередження не піднімати руку на обвинуваченого Ісуса. Вона, мовляв, мала про нього поганий сон. Це було чітке послання про те, що Ісус був невинним — і Пілат також у це вірив. Однак замість того, щоб відстояти свою позицію, він зрештою віддав Ісуса на милість його переслідувачам. Чи означає це, що Бог не зважав на свого власного Сина?

У пророчій частині псалма Давид говорив про праведника, який мусить багато страждати, але кістки якого не будуть зламані^{(4). Це} збулося, коли Ісус, праведник, на хресті взяв на себе нашу провину заради нашої праведності. Бог бачив Його — і Він бачив також нас.

Бажаю благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Псалми 34,8 [Лютер 2017] (2) Псалми 34,23 [Лютер 2017] (3) Псалми 23,5 [Лютер 2017] (4) Псалми 34,20-21

27.07.2026 ,الإثنين خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

عيون الرب تراقب الأبرار، وآذانه تصغي إلى صرخاتهم.
مزمور 34:16

نص تعليمي:

وعندما كان بيلاطس جالسًا على كرسي القضاء، أرسلت إليه زوجته وأمرت أن يُقال له: «لا تتدخل في أمر هذا البار؛ فقد عانيتُ اليوم كثيرًا في حلمي بسببه».
متى 27:19

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

الله يلاحظ

المزمور الذي استُقيت منه آية الكتاب المقدس اليوم، كتبه داود عندما كان والد زوجته يسعى إلى قتله. ولهذا السبب، كان داود يضطر إلى الفرار مرارًا وتكرارًا. ومع ذلك، كان يثق في أن الله سينقذه من كل ذلك. فيقول: «ملاك الرب يحوط الذين يتقونه وينقذهم.»^[1] ونجد في نهاية المزمور كلمات نبوية أيضًا. فيقول، من بين أمور أخرى: «الرب يخلص حياة عبيده، وكل من يتوكل عليه يُبرر.»^[2]

من الواضح أن ثقة داود لم تكن تعتمد على الظروف الراهنة. ولكن ما الذي جعله واثقًا إلى هذا الحد من أن الله يسمع صراخه، وهو يضطر إلى الفرار مرارًا وتكرارًا؟ بالنسبة للبعض، قد يكون هذا علامة واضحة على أن الله إما لا يسمع، أو أنه مجرد خيال، أو أنه لا يهتم بهم. أعتقد أن داود قد اختبر مرارًا وتكرارًا أن الله ساعده في الشدة. لم يكن يؤمن بكيان أعلى بعيد، بل بالله الذي يرعاه كراعي يرعى خرافه. الذي «يُعد له مائدة أمام» أعدائه.^[3]

يُذكر في النص التعليمي كيف حذرت زوجة بيلاطس، وهو جالس على كرسي القضاء، من أن يمد يده على يسوع المتهم. فقد رأت في المنام كابوسًا بسببه. كانت تلك رسالة واضحة بأن يسوع بريء — وبيلاطس صدق ذلك أيضًا. لكن بدلاً من أن يقف إلى جانبه، سلّم يسوع في النهاية إلى مضطهديه. فهل يعني هذا أن الله لم يقدّر ابنه؟

في الجزء النبوي من المزمور، تحدث داود عن بار يتعين عليه أن يتألم كثيراً، لكن عظامُه لن تُكسر.^[4] وقد تحقق هذا عندما حمل يسوع، البار، خطايانا على الصليب من أجل برنا. نظر الله إليه — ونظر إلينا أيضًا.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Angela Mumssen

[1] مزمور 34:8 [ترجمة لوثر 2017] [2] مزمور 34:23 [ترجمة لوثر 2017] [3] مزمور 23:5 [ترجمة لوثر 2017] [4] مزمور 34:20-21

Gedanken zur Losung für Sonntag, den 26.07.2026

Losungswort
Josef sprach zu seinen Brüdern: Zankt nicht auf dem Wege!
1. Mose 45,24

Lehrtext
Selig sind, die Frieden stiften; denn sie werden Gottes Kinder heißen.
Matthäus 5,9

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Frieden stiften

Nachdem Josef sich seinen Brüdern zu erkennen gegeben hatte, schickte er sie zurück, um seinen Vater und alle, die dazugehörten, nach Ägypten zu holen. Der, den die älteren Brüder als Sklaven verkauft hatten, war nun zum zweiten Mann in Ägypten geworden. Doch anstatt sich an seinen Brüdern zu rächen, freute er sich, seine Familie wiederzusehen. Alles, was geschehen war, konnte Josef aus Gottes Hand nehmen. Allerdings kannte er seine Brüder, ihr Temperament und ihre Streitlust. Deshalb gab er ihnen wohl den Rat mit, auf dem Rückweg nicht zu zanken – so lesen wir es im heutigen Losungswort.

Wie kommt es eigentlich, dass einige Leute sich schnell in Zankereien verstricken? Ich kenne Menschen, die es lieben, andere Personen mit irgendwelchen Aussagen oder Behauptungen zu provozieren. Was es auch sei: Ein Grund für Zank ist oft, die eigene Meinung durchdrücken zu wollen. In solchen Gesprächen geht es nicht mehr darum, eine gute Antwort oder Lösung zu finden, sondern wer am Ende gewinnt. Was klein beginnt, kann manchmal große Folgen haben. Mit einigen Leuten mag man dann gar nicht mehr reden.

Nun heißt es ja im Lehrtext: „Selig sind, die Frieden stiften; denn sie werden Gottes Kinder heißen.“ Diese Worte Jesu beziehen sich natürlich nicht nur auf ein paar Zankereien. Und doch muss man meiner Ansicht nach schon im Kleinen darauf achten, was dem Frieden dient. Immer wieder erlebe ich Ehepaare, die den Verlust des Friedens in ihrer Beziehung zu lange nicht ernst genommen haben. Der Aufschrei kam meistens viel zu spät.

Ich persönlich halte es für gut, empfindsam zu sein, wenn rote Linien überschritten werden – nicht um andere anzuklagen, sondern um einen Weg zum Frieden zu suchen. In der Bibel gibt es dazu einen guten Ratschlag. Dieser lautet: „Wenn ihr zornig seid, dann ladet nicht Schuld auf euch, indem ihr unversöhnlich bleibt. Lasst die Sonne nicht untergehen, ohne dass ihr einander vergeben habt.“⁽¹⁾ Es lohnt sich, danach zu streben.

Einen gesegneten Sonntag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Eph. 4,26 (Hoffnung für alle)

Gebet:
Herr Jesus Christus, ich danke dir, dass dein Frieden uns verändern kann. Ich muss nicht recht behalten und muss auch nicht einen Meinungsstreit gewinnen. Ich komme auch nicht zu kurz, denn in dir finde ich die ganze Fülle Gottes. Ich bitte dich, Herr: Schenke mir immer wieder deinen Frieden und erhalte ihn mir. Dafür danke ich dir. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Sunday, 26.07.2026

Bible Verse
Joseph said to his brothers, “Do not quarrel along the way!”
Genesis 45:24

Scripture
Blessed are the peacemakers, for they will be called children of God.
Matthew 5:9

Moravian Daily Texts

Making Peace

After Joseph revealed his identity to his brothers, he sent them back to bring his father and all his household to Egypt. The man whom his older brothers had sold into slavery had now become the second-in-command in Egypt. But instead of taking revenge on his brothers, he rejoiced at seeing his family again. Joseph was able to see everything that had happened as coming from God’s hand. However, he knew his brothers, their temperaments, and their quarrelsome nature. That is likely why he advised them not to quarrel on the way back—as we read in today’s Bible verse.

Why is it, actually, that some people quickly get caught up in arguments? I know people who love to provoke others with all sorts of statements or claims. Whatever the case may be, one reason for arguing is often the desire to impose one’s own opinion. In such conversations, the focus is no longer on finding a good answer or solution, but on who wins in the end. What starts small can sometimes have major consequences. You may end up not wanting to talk to some people at all anymore.

Now, the passage says: “Blessed are the peacemakers, for they will be called children of God.” Of course, these words of Jesus don’t refer only to a few petty squabbles. And yet, in my view, we must pay attention to what promotes peace even in small matters. Time and again, I encounter married couples who didn’t take the loss of peace in their relationship seriously for too long. The outcry usually came far too late.

Personally, I think it’s good to be sensitive when red lines are crossed—not to accuse others, but to seek a path to peace. The Bible offers some good advice on this : “If you are angry, do not let the sun go down while you are still at odds with one another.”⁽¹⁾ It’s worth striving for.

Wishing you a blessed Sunday,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Ephesians 4:26 (Hope for All)

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Dimanche, 26.07.2026

Passage biblique
Joseph dit à ses frères : « Ne vous disputez pas en chemin ! »
Genèse 45,24

Texte d'enseignement
Heureux ceux qui font œuvre de paix ; car ils seront appelés enfants de Dieu.
Matthieu 5,9

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Faire la paix

Après s’être fait reconnaître par ses frères, Joseph les renvoya chercher son père et tous les siens en Égypte. Celui que ses frères aînés avaient vendu comme esclave était désormais devenu le deuxième homme en importance en Égypte. Mais au lieu de se venger de ses frères, il se réjouit de revoir sa famille. Joseph pouvait attribuer tout ce qui s’était passé à la main de Dieu. Cependant, il connaissait ses frères, leur tempérament et leur propension à la querelle. C’est sans doute pour cela qu’il leur a conseillé de ne pas se disputer pendant le voyage de retour – comme nous le lisons dans le passage biblique d’aujourd’hui.

Comment se fait-il, au juste, que certaines personnes s’enlisent si vite dans des querelles ? Je connais des gens qui adorent provoquer les autres par des propos ou des affirmations de toutes sortes. Quoi qu’il en soit, l’une des raisons de la querelle est souvent le désir d’imposer son opinion. Dans ce genre de discussions, il ne s’agit plus de trouver une bonne réponse ou une solution, mais de savoir qui l’emportera au final. Ce qui commence modestement peut parfois avoir de graves conséquences. On en arrive alors à ne plus vouloir parler à certaines personnes.

Or, le texte de l’Évangile dit : « Heureux ceux qui font œuvre de paix ; car ils seront appelés enfants de Dieu. » Ces paroles de Jésus ne se réfèrent bien sûr pas seulement à quelques querelles. Et pourtant, à mon avis, il faut veiller, même à petite échelle, à ce qui sert la paix. Je rencontre sans cesse des couples qui n’ont pas pris au sérieux, pendant trop longtemps, la perte de la paix dans leur relation. Le cri d’alarme est généralement venu bien trop tard.

Personnellement, je pense qu’il est bon d’être sensible lorsque des limites sont franchies – non pas pour accuser les autres, mais pour chercher un chemin vers la paix. La Bible donne un bon conseil à ce sujet. Il dit : « Si vous êtes en colère, ne vous rendez pas coupables en restant intransigeants. Ne laissez pas le soleil se coucher sans vous être pardonnés les uns les autres. »⁽¹⁾ Cela vaut la peine d’y aspirer.

Je vous souhaite un dimanche béni,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Éphésiens 4,26 (Hoffnung für alle)

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Domenica, 26.07.2026

Versículo bíblico
José dijo a sus hermanos: «¡No discutáis por el camino!».
Génesis 45,24

Texto de reflexión
Bienaventurados los que promueven la paz, porque ellos serán llamados hijos de Dios.
Mateo 5,9

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Ser pacificadores

Después de que José se diera a conocer a sus hermanos, los envió de vuelta para que trajeran a su padre y a todos los suyos a Egipto. Aquel a quien sus hermanos mayores habían vendido como esclavo se había convertido ahora en el segundo hombre más importante de Egipto. Sin embargo, en lugar de vengarse de sus hermanos, se alegró de volver a ver a su familia. José podía atribuir todo lo que había sucedido a la mano de Dios. Sin embargo, conocía a sus hermanos, su temperamento y su tendencia a la discordia. Por eso, probablemente les aconsejó que no se pelearan durante el viaje de vuelta, tal y como leemos en el pasaje bíblico de hoy.

¿Cómo es que algunas personas se enredan tan fácilmente en discusiones? Conozco a gente a la que le encanta provocar a los demás con cualquier tipo de comentario o afirmación. Sea lo que sea: a menudo, una de las razones para discutir es querer imponer la propia opinión. En ese tipo de conversaciones ya no se trata de encontrar una buena respuesta o solución, sino de quién gana al final. Lo que empieza siendo algo pequeño a veces puede tener grandes consecuencias. Llega un momento en que ya no te apetece hablar con ciertas personas.

Ahora bien, en el texto de la lectura se dice: «Bienaventurados los que traen la paz, porque ellos serán llamados hijos de Dios». Estas palabras de Jesús, por supuesto, no se refieren solo a unas cuantas discusiones. Y, sin embargo, en mi opinión, hay que prestar atención, incluso en lo pequeño, a lo que contribuye a la paz. Una y otra vez me encuentro con parejas que durante demasiado tiempo no se han tomado en serio la pérdida de la paz en su relación. La reacción, por lo general, llegaba demasiado tarde.

Personalmente, considero que es bueno ser sensible cuando se traspasan los límites, no para acusar a los demás, sino para buscar un camino hacia la paz. En la Biblia hay un buen consejo al respecto. Dice así: «Si estáis enojados, no os hagáis culpables de permanecer irreconciliables. No dejéis que se ponga el sol sin que os hayáis perdonado unos a otros»⁽¹⁾. Vale la pena esforzarse por ello.

Os deseo un domingo bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Efesios 4,26 (Esperanza para todos)

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Domingo, 26.07.2026

Versículo bíblico
José disse aos seus irmãos: “Não discutam pelo caminho!”
Gênesis 45,24

Texto de reflexão
Bem-aventurados os pacificadores, pois serão chamados filhos de Deus.
Mateus 5,9

Textos diários da Igreja da Morávia

Promover a paz

Depois que José se revelou aos seus irmãos, ele os mandou de volta para trazer seu pai e todos os seus familiares para o Egito. Aquele que os irmãos mais velhos haviam vendido como escravo havia se tornado o segundo homem mais poderoso do Egito. Mas, em vez de se vingar de seus irmãos, ele se alegrou ao rever sua família. José conseguia ver tudo o que havia acontecido como vindo das mãos de Deus. No entanto, ele conhecia seus irmãos, seu temperamento e sua tendência à briga. Por isso, provavelmente lhes deu o conselho de não brigarem no caminho de volta – é o que lemos na passagem bíblica de hoje.

Por que será que algumas pessoas se envolvem rapidamente em discussões? Conheço pessoas que adoram provocar os outros com declarações ou afirmações de qualquer tipo. Seja o que for: muitas vezes, um motivo para a discussão é a vontade de impor a própria opinião. Nessas conversas, o que importa não é mais encontrar uma boa resposta ou solução, mas sim quem sai vencedor no final. O que começa pequeno pode, às vezes, ter grandes consequências. Chega um ponto em que a gente nem quer mais falar com certas pessoas.

Ora, o texto da lição diz: “Bem-aventurados os pacificadores, pois serão chamados filhos de Deus.” Essas palavras de Jesus, é claro, não se referem apenas a algumas brigas. E, no entanto, na minha opinião, já nas pequenas coisas é preciso estar atento ao que contribui para a paz. Repetidamente vejo casais que não levaram a sério, por muito tempo, a perda da paz em seu relacionamento. O clamor geralmente veio tarde demais.

Pessoalmente, considero bom ser sensível quando limites são ultrapassados – não para acusar os outros, mas para buscar um caminho para a paz. Na Bíblia há um bom conselho a esse respeito. Ele diz: “Se estiverem com raiva, não se tornem culpados por permanecerem irreconciliáveis. Não deixem o sol se pôr sem que tenham se perdoado mutuamente.”⁽¹⁾ Vale a pena buscar isso.

Desejo a todos um domingo abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Efésios 4,26 (Esperança para Todos)

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Domingo, 26.07.2026

Versetto biblico
Giuseppe disse ai suoi fratelli: «Non litigate lungo la strada!»
Genesi 45,24

Testo dottrinale
Beati gli operatori di pace, perché saranno chiamati figli di Dio.
Matteo 5,9

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Operare per la pace

Dopo essersi rivelato ai suoi fratelli, Giuseppe li rimandò indietro per portare in Egitto suo padre e tutti i suoi familiari. Colui che i fratelli maggiori avevano venduto come schiavo era ora diventato il secondo in comando in Egitto. Ma invece di vendicarsi dei suoi fratelli, si rallegrò di rivedere la sua famiglia. Giuseppe riuscì a vedere tutto ciò che era accaduto come opera di Dio. Tuttavia, conosceva bene i suoi fratelli, il loro temperamento e la loro propensione al litigio. Per questo probabilmente diede loro il consiglio di non litigare durante il viaggio di ritorno – così leggiamo nel versetto biblico di oggi.

Come mai, in realtà, alcune persone si lasciano coinvolgere facilmente in litigi? Conosco persone che amano provocare gli altri con affermazioni o asserzioni di ogni tipo. Qualunque sia il motivo, spesso la causa di un litigio è il desiderio di imporre la propria opinione. In tali conversazioni non si tratta più di trovare una buona risposta o una soluzione, ma di chi alla fine avrà la meglio. Ciò che inizia in piccolo può talvolta avere grandi conseguenze. Con alcune persone poi non si ha più voglia di parlare.

Ora, nel testo dottrinale si legge: «Beati gli operatori di pace, perché saranno chiamati figli di Dio». Queste parole di Gesù, naturalmente, non si riferiscono solo a qualche litigio. Eppure, a mio avviso, bisogna prestare attenzione, anche nelle piccole cose, a ciò che favorisce la pace. Mi capita spesso di incontrare coppie che per troppo tempo non hanno preso sul serio la perdita della pace nel loro rapporto. La presa di coscienza, nella maggior parte dei casi, è arrivata con troppo ritardo.

Personalmente ritengo positivo essere sensibili quando vengono superati i limiti – non per accusare gli altri, ma per cercare una via verso la pace. Nella Bibbia c’è un buon consiglio al riguardo. Recita: «Se siete adirati, non accumulate colpa rimanendo irriducibili. Non lasciate che il sole tramonti senza che vi siate perdonati a vicenda.»⁽¹⁾ Vale la pena impegnarsi in questo senso.

Vi auguro una domenica benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Efesini 4,26 (Hoffnung für alle)

Размышления о моравских ежедневных текстах на Воскресенье, 26.07.2026

Слово из Библии
Иосиф сказал своим братьям: «Не ссорьтесь по дороге!»
Бытие 45:24

Учебный текст
Блаженны миротворцы, ибо они будут наречены сынами Божиими.
Евангелие от Матфея 5:9

Ежедневные тексты Моравской церкви

Умиротворители

После того как Иосиф открыл себя своим братьям, он отправил их обратно, чтобы привести в Египет своего отца и всех своих родственников. Тот, кого старшие братья продали в рабство, теперь стал вторым человеком в Египте. Но вместо того, чтобы отомстить своим братьям, он обрадовался встрече со своей семьёй. Иосиф мог принять всё, что произошло, как волю Божью. Однако он знал своих братьев, их характер и склонность к ссорам. Поэтому, вероятно, он дал им совет не ссориться по дороге обратно — так мы читаем в сегодняшнем отрывке из Библии.

Почему же некоторые люди так легко ввязываются в ссоры? Я знаю людей, которые любят провоцировать других своими высказываниями или утверждениями. Что бы это ни было: часто причиной ссоры является желание навязать свое мнение. В таких разговорах речь уже идет не о том, чтобы найти хороший ответ или решение, а о том, кто в итоге победит. То, что начинается с мелочи, иногда может иметь серьезные последствия. С некоторыми людьми потом вообще не хочется больше разговаривать.

А ведь в отрывке из Евангелия сказано: «Блаженны миротворцы, ибо они будут наречены сынами Божиими». Эти слова Иисуса, конечно, относятся не только к нескольким ссорам. И все же, на мой взгляд, уже в мелочах нужно обращать внимание на то, что служит миру. Я снова и снова сталкиваюсь с супружескими парами, которые слишком долго не принимали всерьёз утрату мира в своих отношениях. Осознание этого, как правило, приходило слишком поздно.

Лично я считаю правильным проявлять чуткость, когда пересекаются «красные линии» — не для того, чтобы обвинять других, а для того, чтобы искать путь к миру. В Библии есть хороший совет по этому поводу. Он гласит: «Если вы гневаетесь, не набирайте на себя вину, оставаясь непримиримыми. Не давайте солнцу зайти, не простив друг друга»⁽¹⁾. Стоит стремиться к этому.

Желаю вам благословенного воскресенья
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Ефесянам 4:26 (Перевод «Надежда для всех»)

Думки про моравські щоденні тексти за Неділя, 26.07.2026

Слово з Біблії
Йосип сказав своїм братам: «Не сваріться по дорозі!»
Буття 45:24

Навчальний текст
Блаженні миротворці, бо вони будуть названі дітьми Божими.
Матвія 5:9

Щоденні тексти Моравської церкви

Творити мир

Після того як Йосип відкрив себе своїм братам, він відправив їх назад, щоб привести до Єгипту свого батька та всіх, хто належав до їхньої родини. Той, кого старші брати продали в рабство, тепер став другою особою в Єгипті. Але замість того, щоб помститися своїм братам, він радісно зустрів свою родину. Йосип міг сприймати все, що сталося, як Божу волю. Однак він знав своїх братів, їхній характер та схильність до суперечок. Тому, мабуть, він порадив їм не сваритися на зворотному шляху — про це ми читаємо в сьогоднішньому уривку з Біблії.

Чому ж, власне, деякі люди так швидко вплутуються у суперечки? Я знаю людей, які люблять провокувати інших своїми висловлюваннями чи твердженнями. Що б там не було: часто причиною суперечки є бажання нав’язати свою думку. У таких розмовах вже не йдеться про те, щоб знайти правильну відповідь чи рішення, а про те, хто в кінці переможе. Те, що починається з дрібниць, іноді може мати серйозні наслідки. З деякими людьми потім взагалі не хочеться більше розмовляти.

А в навчальному тексті сказано: «Блаженні миротворці, бо вони будуть названі дітьми Божими». Звісно, ці слова Ісуса стосуються не лише кількох суперечок. І все ж, на мою думку, вже в дрібницях треба звертати увагу на те, що служить миру. Я раз у раз зустрічаю подружні пари, які занадто довго не сприймали серйозно втрату миру у своїх стосунках. Зазвичай крик про допомогу лунав занадто пізно.

Особисто я вважаю за добре бути чутливим, коли перетинаються «червоні лінії» — не для того, щоб звинувачувати інших, а щоб шукати шлях до миру. У Біблії є хороша порада з цього приводу. Вона звучить так: «Якщо ви гніваєтеся, не набирайте на себе провини, залишаючись непримиренними. Не дайте сонцю зайти, не пробачивши один одному»⁽¹⁾. Варто прагнути до цього.

Бажаю благословенної неділі
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Ефесянам 4:26 (Надія для всіх)

26.07.2026 ,يوم الأحد خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

قال يوسف لإخوته: «لا تتشاجروا في الطريق!»
تكوين 45:24

نص تعليمي:

طوبى لصانعي السلام؛ لأنهم سيُدعون أبناء الله.
متى 5:9

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

صنع السلام

وبعد أن كشف يوسف عن هويته لأخوته، أرسلهم ليعودوا ويحضروا والده وجميع أفراد أسرته إلى مصر. فالشخص الذي باعه إخوته الأكبر سناً كعبد أصبح الآن الرجل الثاني في مصر. لكنه بدلاً من أن ينتقم من إخوته، فرح برؤية عائلته مرة أخرى. فقد استطاع يوسف أن يرى كل ما حدث على أنه من يد الله. ومع ذلك، كان يعرف إخوته، ومزاجهم، ونزعتهم إلى الشجار. ولذلك، ربما نصحهم ألا يتشاجروا في طريق العودة — هكذا نقرأ في الآية الكتابية اليوم.

كيف يحدث في الواقع أن ينزلق بعض الناس بسرعة إلى الشجار؟ أعرف أشخاصًا يحبون استفزاز الآخرين بأي تصريحات أو ادعاءات. مهما كان الأمر: غالبًا ما يكون السبب وراء الشجار هو الرغبة في فرض الرأي الشخصي. في مثل هذه المحادثات، لم يعد الأمر يتعلق بإيجاد إجابة أو حل جيد، بل بمن سيفوز في النهاية. ما يبدأ صغيرًا قد يكون له أحيانًا عواقب كبيرة. وقد يصل الأمر إلى درجة أنك لا ترغب في التحدث مع بعض الأشخاص بعد ذلك.

والآن، يقول النص التعليمي: «طوبى لصانعي السلام، لأنهم سيُدعون أبناء الله». وبطبيعة الحال، لا تشير كلمات يسوع هذه فقط إلى بضع مشاحنات. ومع ذلك، أرى أنه يجب الانتباه، حتى في الأمور الصغيرة، إلى ما يخدم السلام. فأنا أرى مرارًا وتكرارًا أزواجًا لم يأخذوا فقدان السلام في علاقتهم على محمل الجد لفترة طويلة جدًّا. وغالبًا ما تأتي الصرخة متأخرة جدًّا.

أنا شخصياً أرى أنه من الجيد أن نكون حساسين عندما يتم تجاوز الحدود الحمراء — ليس لاتهام الآخرين، بل للبحث عن طريق إلى السلام. وهناك نصيحة جيدة في الكتاب المقدس بهذا الشأن. وهي تقول: ««إذا غضبتم، فلا تحملوا ذنبًا بالبقاء على عدم المصالحة. ولا تدعوا الشمس تغرب وأنتم لم تغفروا لبعضكم البعض.»^[1] الأمر يستحق أن نسعى إليه.

أتمنى لكم يوم أحد مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

[1] رسالة أفسس 4:26 [ترجمة «الأمل للجميع»]

Gedanken zur Losung für Samstag, den 25.07.2026

Losungswort
Ein Vater der Waisen und ein Helfer der Witwen ist Gott in seiner heiligen Wohnung, ein Gott, der die Einsamen nach Hause bringt, der die Gefangenen herausführt, dass es ihnen wohlgehe.
Psalm 68,6-7

Lehrtext
Gelobt sei Gott, der Vater unseres Herrn Jesus Christus, der Vater der Barmherzigkeit und Gott allen Trostes.
2. Korinther 1,3

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Das Wesen Gottes

Wie kommt es eigentlich, dass Gott ein Gott der Schwachen ist – derjenigen, die Barmherzigkeit benötigen, Trost brauchen, einsam, gefangen, verwitwet oder verwaist sind? Funktioniert diese Welt nicht genau umgekehrt? Das Erfolgreiche setzt sich durch. Die Starken bestimmen, was in dieser Welt geschieht. „Wenn jemand dich haut, dann hau zurück!“, bringen einige Eltern ihren Kindern bei. „Man muss sich durchbeißen“, heißt es, „geschenkt wird einem nichts.“ Hat Gott diese Welt nicht so gemacht? Wieso ist er dann eher auf der Seite der Verlierer?

Ich glaube, die Welt ist erst seit dem Sündenfall so geworden. Gott ist allmächtig, bei ihm wohnen Stärke und Macht. Doch noch wichtiger ist, dass er gerecht ist. Gerechtigkeit hat nichts mit Durchsetzungsvermögen zu tun, sondern mit dem Wohl des anderen. Genau davon handeln das heutige Losungswort und der Lehrtext. Viele Menschen schreien auf, wenn andere bevorzugt, sie aber benachteiligt werden. Doch nur wenige schreien auf, wenn sie selbst bevorzugt, andere aber benachteiligt werden. Wer verzichtet schon auf einen Teil seines Gehaltes, weil andere zu wenig verdienen? Ich denke, der Grund ist unsere gefallene Natur.

Doch bei Gott ist alles anders. Er sandte seinen Sohn und führte uns durch ihn vor Augen, wie Gott der Vater wirklich ist. Obwohl Jesus in göttlicher Autorität auftrat, hat er diese nie benutzt, um seine Ziele damit durchzusetzen. Er kam, um uns zu dienen, ja sogar, um selbst schwach zu werden; um uns die Gerechtigkeit zu schenken, die bei Gott ist.

Das Ziel Gottes ist nun, dass wir als Nachfolger Jesu Christi ebenso handeln. Auch wenn uns das nicht immer gelingt, richten wir mit seiner Hilfe Gottes Reich in dieser Welt auf – quasi wie eine Insel in einem tosenden Meer. Möge der Geist Christi uns dazu befähigen.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

Gebet:
Herr Jesus Christus, in dir finden wir die Barmherzigkeit Gottes. Erfülle mich bitte mit deinem Geist, dass deine Barmherzigkeit auch durch mein Leben andere Menschen erreicht. Das bitte ich in deinem Namen, Jesus. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Saturday, 25.07.2026

Bible Verse
God is a Father to the fatherless and a Helper to the widows in His holy dwelling, a God who brings the lonely home and leads the captives out so that they may prosper.
Psalm 68:6–7

Scripture
Blessed be God, the Father of our Lord Jesus Christ, the Father of mercies and the God of all comfort.
2 Corinthians 1:3

Moravian Daily Texts

The Nature of God

How is it, really, that God is a God of the weak—of those who need mercy, who need comfort, who are lonely, imprisoned, widowed, or cast out? Doesn’t this world work exactly the opposite way? The successful prevail. The strong determine what happens in this world. “If someone hits you, hit back!” some parents teach their children. “You have to fight your way through,” they say, “nothing is given to you for free.” Didn’t God make this world that way? Then why is He more on the side of the underdogs?

I believe the world has only been this way since the Fall. God is almighty; strength and power dwell with Him. But even more important is that He is just. Justice has nothing to do with assertiveness, but with the well-being of others. That is precisely what today’s Bible passage and the lesson text are about. Many people cry out when others are favored while they themselves are disadvantaged. Yet only a few cry out when they themselves are favored while others are disadvantaged. Who would give up part of their salary just because others earn too little? I think the reason is our fallen nature.

But with God, everything is different. He sent His Son and, through Him, revealed to us what God the Father is truly like. Although Jesus acted with divine authority, He never used it to impose His will. He came to serve us—even to become weak Himself—in order to grant us the righteousness that is found in God.

God’s goal now is for us, as followers of Jesus Christ, to act in the same way. Even if we do not always succeed, with His help we are establishing God’s kingdom in this world—much like an island in a raging sea. May the Spirit of Christ empower us to do so.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Samedi, 25.07.2026

Verset biblique
Dieu, dans sa demeure sainte, est le père des orphelins et le soutien des veuves ; c’est un Dieu qui ramène chez eux ceux qui sont seuls, qui fait sortir les captifs, afin qu’ils prospèrent.
Psaume 68,6-7

Texte d'étude
Béni soit Dieu, le Père de notre Seigneur Jésus-Christ, le Père de la miséricorde et le Dieu de toute consolation.
2 Corinthiens 1,3

Textes quotidiens de l'Eglise morave

La nature de Dieu

Comment se fait-il que Dieu soit un Dieu des faibles – de ceux qui ont besoin de miséricorde, de réconfort, qui sont seuls, emprisonnés, veufs ou rejetés ? Ce monde ne fonctionne-t-il pas exactement à l’inverse ? Ce sont les plus forts qui s’imposent. Ce sont les puissants qui déterminent ce qui se passe dans ce monde. « Si quelqu’un te frappe, rends-lui son coup ! », enseignent certains parents à leurs enfants. « Il faut s’accrocher », dit-on, « on ne reçoit rien pour rien ». Dieu n’a-t-il pas fait ce monde ainsi ? Pourquoi est-il alors plutôt du côté des perdants ?

Je crois que le monde n’est devenu ainsi que depuis la chute. Dieu est tout-puissant, la force et la puissance résident en lui. Mais ce qui est encore plus important, c’est qu’il est juste. La justice n’a rien à voir avec l’affirmation de soi, mais avec le bien de l’autre. C’est précisément de cela qu’il est question dans la parole biblique d’aujourd’hui et dans le texte d’enseignement. Beaucoup de gens s’indignent lorsque d’autres sont favorisés et qu’eux-mêmes sont défavorisés. Mais rares sont ceux qui s’indignent lorsqu’ils sont eux-mêmes favorisés et que d’autres sont défavorisés. Qui renoncerait à une partie de son salaire parce que d’autres gagnent trop peu ? Je pense que la raison en est notre nature déchue.

Mais chez Dieu, tout est différent. Il a envoyé son Fils et, à travers lui, nous a montré qui est vraiment Dieu le Père. Bien que Jésus ait agi avec une autorité divine, il ne s’en est jamais servi pour imposer ses objectifs. Il est venu pour nous servir, allant même jusqu’à se faire faible lui-même, afin de nous offrir la justice qui est en Dieu.

Le but de Dieu est désormais que nous agissions de la même manière en tant que disciples de Jésus-Christ. Même si nous n’y parvenons pas toujours, nous édifions, avec son aide, le Royaume de Dieu dans ce monde – un peu comme un îlot au milieu d’une mer déchaînée. Que l’Esprit du Christ nous en donne la force.

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Sabato, 25.07.2026

Versículo bíblico
Dios es, en su morada santa, padre de los huérfanos y defensor de las viudas, un Dios que lleva a casa a los desamparados y libera a los cautivos para que prosperen.
Salmo 68,6-7

Texto de estudio
Alabado sea Dios, el Padre de nuestro Señor Jesucristo, el Padre de la misericordia y Dios de todo consuelo.
2 Corintios 1,3

Textos cotidianos de la Iglesia morava

La naturaleza de Dios

¿Cómo es posible que Dios sea un Dios de los débiles, de aquellos que necesitan misericordia y consuelo, de los que se sienten solos, están presos, son viudos o se sienten rechazados? ¿No funciona este mundo exactamente al revés? Los que tienen éxito se imponen. Los fuertes determinan lo que ocurre en este mundo. «Si alguien te pega, ¡devuélvele el golpe!», enseñan algunos padres a sus hijos. «Hay que salir adelante a toda costa», se dice, «nada se te regala». ¿Acaso no ha creado Dios este mundo así? Entonces, ¿por qué se pone más bien del lado de los perdedores?

Creo que el mundo solo se ha vuelto así desde la caída. Dios es todopoderoso; en él residen la fuerza y el poder. Pero lo más importante es que es justo. La justicia no tiene nada que ver con la capacidad de imponerse, sino con el bien del prójimo. De eso precisamente tratan el pasaje bíblico de hoy y el texto didáctico. Muchas personas protestan cuando se favorece a otros y a ellas se las perjudica. Pero son pocas las que protestan cuando a ellas se las favorece y a otros se les perjudica. ¿Quién renuncia a una parte de su sueldo porque otros ganan muy poco? Creo que la razón es nuestra naturaleza caída.

Pero con Dios todo es diferente. Él envió a su Hijo y, a través de él, nos mostró cómo es realmente Dios Padre. Aunque Jesús actuaba con autoridad divina, nunca la utilizó para imponer sus objetivos. Vino a servirnos, incluso a hacerse débil; para concedernos la justicia que hay en Dios.

El objetivo de Dios es ahora que nosotros, como seguidores de Jesucristo, actuemos de la misma manera. Aunque no siempre lo consigamos, con su ayuda erigimos el Reino de Dios en este mundo, casi como una isla en un mar embravecido. Que el Espíritu de Cristo nos dé la fuerza para hacerlo.

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Sábado, 25.07.2026

Versículo bíblico
Deus, em sua morada sagrada, é pai dos órfãos e protetor das viúvas; é um Deus que traz de volta para casa os solitários e liberta os cativos, para que tenham bem-estar.
Salmo 68,6-7

Texto de reflexão
Bendito seja Deus, o Pai de nosso Senhor Jesus Cristo, o Pai da misericórdia e Deus de todo o consolo.
2 Coríntios 1,3

Textos diários da Igreja da Morávia

A essência de Deus

Como é que, afinal, Deus é um Deus dos fracos – daqueles que precisam de misericórdia, de consolo, que estão solitários, presos, viúvos ou abandonados? Este mundo não funciona exatamente ao contrário? Quem tem sucesso prevalece. Os fortes determinam o que acontece neste mundo. “Se alguém te bater, revide!”, ensinam alguns pais aos filhos. “É preciso lutar com unhas e dentes”, dizem, “nada vem de graça”. Deus não criou este mundo assim? Por que, então, Ele está mais do lado dos perdedores?

Acredito que o mundo só se tornou assim desde a Queda. Deus é onipotente; n’Ele residem a força e o poder. Mas o mais importante é que Ele é justo. A justiça não tem nada a ver com capacidade de impor-se, mas sim com o bem do outro. É exatamente disso que tratam a passagem bíblica de hoje e o texto de ensino. Muitas pessoas protestam quando outras são favorecidas, mas elas são prejudicadas. No entanto, poucas protestam quando elas mesmas são favorecidas, mas outras são prejudicadas. Quem é que abre mão de parte do próprio salário porque os outros ganham pouco? Acho que a razão é nossa natureza caída.

Mas, com Deus, tudo é diferente. Ele enviou seu Filho e, por meio dele, nos mostrou como Deus Pai realmente é. Embora Jesus agisse com autoridade divina, ele nunca a utilizou para impor seus objetivos. Ele veio para nos servir, sim, até mesmo para se tornar fraco; para nos conceder a justiça que há em Deus.

O objetivo de Deus agora é que nós, como seguidores de Jesus Cristo, ajamos da mesma forma. Mesmo que nem sempre consigamos, com a ajuda Dele, erguemos o Reino de Deus neste mundo – quase como uma ilha em um mar revolto. Que o Espírito de Cristo nos capacite para isso.

Desejo-lhes um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Sábado, 25.07.2026

Versetto biblico
Dio è un padre per gli orfani e un soccorritore per le vedove nella sua santa dimora, un Dio che riconduce a casa i solitari, che libera i prigionieri affinché possano vivere in pace.
Salmo 68,6-7

Testo dottrinale
Sia benedetto Dio, Padre del Signore nostro Gesù Cristo, Padre della misericordia e Dio di ogni consolazione.
2 Corinzi 1,3

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

La natura di Dio

Come mai, in realtà, Dio è un Dio dei deboli – di coloro che hanno bisogno di misericordia, di consolazione, che sono soli, imprigionati, vedovi o emarginati? Questo mondo non funziona forse esattamente al contrario? Chi ha successo prevale. Sono i forti a determinare ciò che accade in questo mondo. «Se qualcuno ti picchia, picchialo a tua volta!», insegnano alcuni genitori ai propri figli. «Bisogna stringere i denti», si dice, «non ti viene regalato nulla». Dio non ha forse creato il mondo così? Allora perché sta piuttosto dalla parte dei perdenti?

Credo che il mondo sia diventato così solo dopo la caduta nell’ peccato. Dio è onnipotente, in lui risiedono forza e potenza. Ma ancora più importante è che egli sia giusto. La giustizia non ha nulla a che vedere con l’assertività, bensì con il bene dell’altro. È proprio di questo che trattano il passo biblico di oggi e il testo dottrinale. Molte persone protestano quando altri vengono favoriti e loro svantaggiati. Ma solo pochi protestano quando sono loro stessi a essere favoriti, mentre altri vengono svantaggiati. Chi rinuncerebbe mai a una parte del proprio stipendio perché altri guadagnano troppo poco? Penso che il motivo sia la nostra natura decaduta.

Ma con Dio è tutto diverso. Egli ha mandato suo Figlio e, attraverso di lui, ci ha mostrato com’è veramente Dio Padre. Sebbene Gesù agisse con autorità divina, non l’ha mai usata per imporre i propri obiettivi. È venuto per servirci, sì, persino per diventare egli stesso debole; per donarci la giustizia che è in Dio.

L’obiettivo di Dio è ora che noi, come seguaci di Gesù Cristo, agiamo allo stesso modo. Anche se non sempre ci riusciamo, con il suo aiuto edifichiamo il Regno di Dio in questo mondo – quasi come un’isola in un mare in tempesta. Possa lo Spirito di Cristo renderci capaci di farlo.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

Размышления о моравских ежедневных текстах на Суббота, 25.07.2026

Слово из Библии
Бог в Своем святом жилище — Отец сирот и Помощник вдов, Бог, возвращающий домой одиноких, выводящий пленников, дабы им было благо.
Псалом 68:6-7

Учебный текст
Слава Богу, Отцу Господа нашего Иисуса Христа, Отцу милосердия и Богу всякого утешения.
2 Коринфянам 1:3

Ежедневные тексты Моравской церкви

Сущность Бога

Как же так получилось, что Бог является Богом слабых — тех, кто нуждается в милости, в утешении, кто одинок, находится в неволе, овдовел или отвержен? Разве в этом мире все не происходит с точностью до наоборот? Успешные одерживают верх. Сильные определяют, что происходит в этом мире. «Если кто-то ударит тебя, ударь в ответ!», — учат своих детей некоторые родители. «Надо пробиваться», — говорят они, «ничего не дается даром». Разве не так Бог сотворил этот мир? Почему же тогда Он скорее на стороне проигравших?

Я верю, что мир стал таким только после грехопадения. Бог всемогущ, в Нём обитают сила и мощь. Но ещё важнее то, что Он справедлив. Справедливость не имеет ничего общего с напористостью, а связана с благом другого человека. Именно об этом говорится в сегодняшнем отрывке из Библии и в учебном тексте. Многие люди возмущаются, когда других предпочитают, а их самих ставят в невыгодное положение. Но лишь немногие возмущаются, когда их самих предпочитают, а других ставят в невыгодное положение. Кто же откажется от части своей зарплаты из-за того, что другие зарабатывают слишком мало? Думаю, причина в нашей падшей природе.

Но у Бога всё по-другому. Он послал Своего Сына и через Него показал нам, каков на самом деле Бог Отец. Хотя Иисус обладал божественной властью, Он никогда не использовал её для того, чтобы добиться Своих целей. Он пришёл, чтобы служить нам, да даже чтобы Сам стать слабым; чтобы даровать нам праведность, которая есть у Бога.

Теперь цель Бога состоит в том, чтобы мы, как последователи Иисуса Христа, поступали точно так же. Даже если нам не всегда это удаётся, с Его помощью мы созидаем Царство Божье в этом мире – словно остров в бушующем море. Да дарует нам Дух Христов силу для этого.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

Думки про моравські щоденні тексти за Субота, 25.07.2026

Слово з Біблії
Бог у Своєму святому притулку є Батьком сиріт і Помічником вдів, Бог, що повертає додому самотніх, виводить полонених, щоб їм було добре.
Псалом 68,6-7

Текст для роздумів
Хвала Богу, Отцю Господа нашого Ісуса Христа, Отцю милосердя і Богу всякої втіхи.
2 Коринтян 1:3

Щоденні тексти Моравської церкви

Природа Бога

Як це взагалі так вийшло, що Бог є Богом слабких — тих, хто потребує милосердя, втіхи, хто самотній, ув’язнений, овдовілий чи знедолений? Хіба цей світ не функціонує саме навпаки? Успішні беруть гору. Сильні визначають, що відбувається в цьому світі. «Якщо хтось тебе вдарить, то відбий удар!», — вчать деякі батьки своїх дітей. «Треба пробиватися», — кажуть вони, «нічого не дається просто так». Хіба не так Бог створив цей світ? Чому ж тоді Він, скоріше, на боці тих, хто програє?

Я вірю, що світ став таким лише після гріхопадіння. Бог всемогутній, у Ньому мешкають сила й могутність. Але ще важливіше те, що Він справедливий. Справедливість не має нічого спільного з наполегливістю, а пов’язана з благом іншого. Саме про це йдеться в сьогоднішньому уривку з Біблії та навчальному тексті. Багато людей обурюються, коли інших ставлять у привілейоване становище, а їх самих — у нерівне. Але лише небагато хто обурюється, коли їх самих ставлять у привілейоване становище, а інших — у нерівне. Хто ж відмовиться від частини своєї зарплати, бо інші заробляють замало? Гадаю, причина в нашій грішній природі.

Але у Бога все інакше. Він послав Свого Сина і через Нього показав нам, яким насправді є Бог-Отець. Хоча Ісус виступав з божественною владою, Він ніколи не використовував її, щоб досягти своїх цілей. Він прийшов, щоб служити нам, ба навіть щоб сам стати слабким; щоб дарувати нам праведність, яка є в Бога.

Тепер Божа мета полягає в тому, щоб ми, як послідовники Ісуса Христа, діяли так само. Навіть якщо нам це не завжди вдається, з Його допомогою ми будуємо Царство Боже в цьому світі — немов острів у бурхливому морі. Нехай Дух Христа дасть нам на це силу.

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

25.07.2026 ,يوم السبت خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

الله هو أب للأيتام وناصراً للأرامل في مسكنه المقدس، وهو الإله الذي يعيد الوحيدين إلى ديارهم، ويحرر الأسرى ليعيشوا في سلام.
مزمور 68: 6-7

نص تعليمي:

سبحان الله، أب ربنا يسوع المسيح، أب الرحمة وإله كل تعزية.
2 كورنثوس 1:3

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

جوهر الله

كيف يمكن، في الواقع، أن يكون الله إله الضعفاء — أولئك الذين يحتاجون إلى الرحمة، ويحتاجون إلى العزاء، والذين يعانون من الوحدة، أو السجن، أو الترمل، أو النبذ؟ ألا تسير أمور هذا العالم على النقيض تمامًا؟ فالناجحون هم من يفرضون سيطرتهم. والأقوياء هم من يحددون ما يحدث في هذا العالم. «إذا ضربك أحد، فرد الضربة!» هكذا يعلم بعض الآباء أطفالهم. «عليك أن تصمد»، كما يُقال، «فلا شيء يُمنح مجانًا». ألم يخلق الله هذا العالم على هذا النحو؟ فلماذا إذن يقف في الغالب إلى جانب الخاسرين؟

أعتقد أن العالم لم يصبح هكذا إلا منذ سقوط الإنسان في الخطيئة. الله هو القدير، وفيه تسكن القوة والسلطان. لكن الأهم من ذلك أنه عادل. والعدل لا علاقة له بالقدرة على فرض الذات، بل برفاهية الآخرين. هذا بالضبط ما تتناوله آية الكتاب المقدس اليوم والنص التعليمي. كثير من الناس يصرخون عندما يُفضَّل الآخرون ويُحرمون هم. لكن قلة قليلة فقط هي التي تصرخ عندما يُفضَّلون هم ويُحرم الآخرون. من الذي يتنازل عن جزء من راتبه لأن الآخرين يكسبون أقل من اللازم؟ أعتقد أن السبب هو طبيعتنا الساقطة.

لكن الأمر مختلف تمامًا عند الله. فقد أرسل ابنه وأظهر لنا من خلاله كيف هو الله الآب حقًا. على الرغم من أن يسوع ظهر بسلطة إلهية، إلا أنه لم يستخدمها أبدًا لفرض أهدافه. لقد جاء ليخدمنا، بل حتى ليصبح هو نفسه ضعيفًا؛ لينعم علينا بالبر الذي عند الله.

والهدف الذي يسعى إليه الله الآن هو أن نتصرف نحن أيضًا، بصفتنا أتباع يسوع المسيح، على هذا النحو. وحتى لو لم ننجح في ذلك دائمًا، فإننا، بمساعدته، نبني ملكوت الله في هذا العالم — كأنه جزيرة في بحر هائج. فليمنحنا روح المسيح القوة على ذلك.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

Gedanken zur Losung für Freitag, den 24.07.2026

Losungswort
Gott tut große Dinge, die nicht zu erforschen, und Wunder, die nicht zu zählen sind.
Hiob 9,10

Lehrtext
Wir wissen, dass er, der Jesus, den Herrn, auferweckt hat, mit Jesus auch uns auferwecken und mit euch vor sich hinstellen wird.
2. Korinther 4,14

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Gott tut große Dinge

Heute möchte ich einmal vom Lehrtext ausgehen. In ihm bezeugt der Apostel Paulus seinen festen Glauben an mehrere Dinge. Erstens, dass Jesus Christus von den Toten auferweckt wurde. Zweitens, dass es Gott war, der das tat. Drittens, dass Gott es auch mit Paulus und all denen, die an Christus glauben, tun wird.

Hier sehen wir, dass der Glaube an Jesu Tod und Auferstehung nicht etwas ist, das man so oder so interpretieren könnte. Entweder stimmt es, dass Jesus lebt, oder es stimmt nicht. Wenn es aber nicht stimmt, warum sollte man dann daran glauben? Manche meinen, durch Glauben könne man Dinge erzeugen. Es war jedoch nicht der Glaube der Jünger, der Christus wieder lebendig machte, sondern es war Gott, „der Jesus, den Herrn, auferweckt hat“. Ist es nun egal, ob wir etwas glauben oder nicht, da wir selbst ja gar nichts bewirken können?

Sieht man in die Bibel, so erkennt man, dass die Wunder, die geschahen, immer im Zusammenhang mit Gott standen. Auch die größten Glaubenshelden konnten nichts aus sich heraus tun. Und Jesus sagte von sich selbst, dass er nur das tun konnte, was er den Vater tun sah.⁽¹⁾ Damit beschreibt er eine existenzielle Beziehung zu Gott, aus der heraus die Kraft fließt. Er kann alles – und schenkt uns nach seinem Willen Anteil daran. Was ist nun unser Part dabei?

Glaube ist quasi wie ein Segelboot, in das wir einsteigen. Wir können vielleicht die Segel hissen – doch ohne Wind wird nicht viel passieren. Die wahre Dynamik des Glaubens entfaltet sich dort, wo der Wind Gottes bläst. Dann erleben wir das, was Hiob im Losungswort sagt: „Gott tut große Dinge, die nicht zu erforschen, und Wunder, die nicht zu zählen sind.“ Mitunter macht uns jedoch Gottes Zeitplan zu schaffen. Das ging Hiob ebenso. Dennoch vertraute er darauf, dass Gott das letzte Wort spricht, und sagte: „Aber ich weiß: Mein Erlöser lebt!“⁽²⁾ Wissen wir das auch?

Einen gesegneten Tag wünscht
Angela Mumssen

(1) Joh. 5,19 (2) Hiob. 19,25 [Bruns]

Gebet:
Vater im Himmel, danke, dass du Geduld mit uns hast, wenn wir manchmal im Glauben schwerfällig sind. Schenke uns, dass wir deinen Willen für unser Leben erkennen, sodass wir mit dem Wind des Geistes das tun können, was du getan haben willst. Ich vertraue auf deinen Sohn, Jesus Christus, und sage mit Hiob: „Aber ich weiß: Mein Erlöser lebt! Ich habe einen Bürgen. Er wird als Letzter auf der Erde auftreten.“⁽³⁾ Gelobt sei dein Name, Herr. Amen.
(3) Hiob. 19,25 [Bruns]

Thoughts on Moravian Daily Texts for Friday, 24.07.2026

Bible Verse
God does great things that cannot be fathomed, and wonders that cannot be counted.
Job 9:10

Scripture Passage
We know that he who raised the Lord Jesus from the dead will also raise us with Jesus and present us with you before him.
2 Corinthians 4:14

Moravian Daily Texts

God Does Great Things

Today I’d like to begin with the lesson text. In it, the Apostle Paul testifies to his firm belief in several things. First, that Jesus Christ was raised from the dead. Second, that it was God who did this. Third, that God will do the same for Paul and all who believe in Christ.

Here we see that faith in Jesus’ death and resurrection is not something that can be interpreted one way or another. Either it is true that Jesus lives, or it is not. But if it is not true, why should anyone believe it? Some people think that faith can bring about things. However, it was not the disciples’ faith that brought Christ back to life; rather, it was God “who raised Jesus, the Lord.” Does it really matter whether we believe something or not, since we ourselves cannot bring about anything?

If you look at the Bible, you’ll see that the miracles that took place were always connected to God. Even the greatest heroes of faith could do nothing on their own. And Jesus said of himself that he could do only what he saw the Father doing.⁽¹⁾ In this way, he describes an existential relationship with God, from which power flows. He can do everything—and, according to his will, grants us a share in it. So what is our part in all this?

Faith is, so to speak, like a sailboat that we board. We may be able to hoist the sails—but without wind, not much will happen. The true dynamism of faith unfolds where the wind of God blows. Then we experience what Job says in the Bible verse: “God does great things that cannot be fathomed, and wonders that cannot be counted.” Sometimes , however, God’s timing troubles us. Job felt the same way. Nevertheless, he trusted that God would have the final say and declared: “But I know that my Redeemer lives!”⁽²⁾ Do we know that, too?

Wishing you a blessed day,
Angela Mumssen

(1) John 5:19 (2) Job 19:25 [Bruns]

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Vendredi, 24.07.2026

Citation biblique
Dieu accomplit de grandes choses que l'on ne peut sonder, et des merveilles que l'on ne peut compter.
Job 9,10

Texte d'étude
Nous savons que celui qui a ressuscité Jésus, le Seigneur, nous ressuscitera aussi avec Jésus et nous fera paraître devant lui avec vous.
2 Corinthiens 4,14

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Dieu accomplit de grandes choses

Aujourd’hui, j’aimerais partir de ce texte d’enseignement. Dans celui-ci, l’apôtre Paul témoigne de sa foi inébranlable en plusieurs choses. Premièrement, que Jésus-Christ a été ressuscité d’entre les morts. Deuxièmement, que c’est Dieu qui l’a fait. Troisièmement, que Dieu fera de même pour Paul et tous ceux qui croient en Christ.

Nous voyons ici que la foi en la mort et la résurrection de Jésus n’est pas quelque chose que l’on pourrait interpréter à sa guise. Soit il est vrai que Jésus vit, soit ce n’est pas vrai. Mais si ce n’est pas vrai, pourquoi y croire ? Certains pensent que la foi permet de faire advenir des choses. Or, ce n’est pas la foi des disciples qui a ramené le Christ à la vie, mais c’est Dieu « qui a ressuscité Jésus, le Seigneur ». Est-ce donc sans importance que nous croyions ou non, puisque nous ne pouvons de toute façon rien accomplir par nous-mêmes ?

Si l’on se penche sur la Bible, on constate que les miracles qui se sont produits étaient toujours liés à Dieu. Même les plus grands héros de la foi ne pouvaient rien faire par eux-mêmes. Et Jésus a dit de lui-même qu’il ne pouvait faire que ce qu’il voyait le Père faire.⁽¹⁾ Il décrit ainsi une relation existentielle avec Dieu, d’où jaillit la force. Il peut tout – et, selon sa volonté, il nous en fait partager une part. Quel est donc notre rôle dans tout cela ?

La foi, c’est un peu comme un voilier dans lequel nous montons. Nous pouvons peut-être hisser les voiles – mais sans vent, il ne se passera pas grand-chose. La véritable dynamique de la foi se déploie là où souffle le vent de Dieu. C’est alors que nous faisons l’expérience de ce que Job exprime dans le verset biblique : « Dieu accomplit des choses grandes, insondables, et des merveilles innombrables. » Il arrive cependant que le calendrier de Dieu nous pose problème. Il en allait de même pour Job. Pourtant, il avait confiance en Dieu pour avoir le dernier mot, et il a dit : « Mais je sais que mon Rédempteur est vivant ! »⁽²⁾ Le savons-nous, nous aussi ?

Je vous souhaite une journée bénie
Angela Mumssen

(1) Jean 5,19 (2) Job 19,25 [Bruns]

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Venerdì, 24.07.2026

Versículo bíblico
Dios hace cosas grandes que no se pueden comprender, y prodigios que no se pueden contar.
Job 9,10

Texto de reflexión
Sabemos que aquel que resucitó a Jesús, el Señor, también nos resucitará a nosotros con Jesús y nos presentará ante su presencia junto con vosotros.
2 Corintios 4,14

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Dios hace grandes cosas

Hoy me gustaría partir del texto de la lectura. En él, el apóstol Pablo da testimonio de su firme fe en varias cosas. En primer lugar, que Jesucristo resucitó de entre los muertos. En segundo lugar, que fue Dios quien lo hizo. En tercer lugar, que Dios hará lo mismo con Pablo y con todos los que creen en Cristo.

Aquí vemos que la fe en la muerte y resurrección de Jesús no es algo que se pueda interpretar de una forma u otra. O bien es cierto que Jesús vive, o bien no lo es. Pero si no es cierto, ¿por qué habría que creer en ello? Hay quien piensa que con la fe se pueden hacer cosas. Sin embargo, no fue la fe de los discípulos lo que devolvió la vida a Cristo, sino que fue Dios «quien resucitó a Jesús, el Señor». ¿Acaso da igual si creemos en algo o no, ya que nosotros mismos no podemos lograr nada?

Si nos fijamos en la Biblia, vemos que los milagros que ocurrieron siempre estuvieron relacionados con Dios. Ni siquiera los más grandes héroes de la fe podían hacer nada por sí mismos. Y Jesús dijo de sí mismo que solo podía hacer lo que veía hacer al Padre⁽¹⁾. Con ello describe una relación existencial con Dios, de la que brota el poder. Él puede todo —y, según su voluntad, nos permite participar de ello. ¿Cuál es, pues, nuestro papel en todo esto?

La fe es, por así decirlo, como un velero en el que nos subimos. Quizá podamos izar las velas, pero sin viento no pasará gran cosa. La verdadera dinámica de la fe se despliega allí donde sopla el viento de Dios. Entonces experimentamos lo que dice Job en el pasaje bíblico: «Dios hace cosas grandes que no se pueden escudriñar, y prodigios que no se pueden contar». Sin embargo, a veces nos cuesta aceptar los planes de Dios. A Job le pasó lo mismo. Sin embargo, confió en que Dios tendría la última palabra y dijo: «Pero yo sé que mi Redentor vive!»⁽²⁾ ¿Lo sabemos también nosotros?

Os deseo un día bendecido
Angela Mumssen

(1) Juan 5,19 (2) Job 19,25 [Bruns]

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Viernes, 24.07.2026

Versículo bíblico
Deus faz coisas grandiosas, que não se podem compreender, e maravilhas, que não se podem contar.
Jó 9,10

Texto de reflexão
Sabemos que aquele que ressuscitou Jesus, o Senhor, também nos ressuscitará com Jesus e nos colocará diante de si junto com vocês.
2 Coríntios 4,14

Textos diários da Igreja da Morávia

Deus faz grandes coisas

Hoje, gostaria de partir do texto de estudo. Nele, o apóstolo Paulo testemunha sua firme fé em várias coisas. Primeiro, que Jesus Cristo foi ressuscitado dentre os mortos. Em segundo lugar, que foi Deus quem fez isso. Em terceiro lugar, que Deus fará o mesmo com Paulo e com todos aqueles que crêem em Cristo.

Aqui vemos que a fé na morte e na ressurreição de Jesus não é algo que se possa interpretar de qualquer jeito. Ou é verdade que Jesus está vivo, ou não é. Mas, se não for verdade, por que acreditar nisso? Alguns acham que, pela fé, é possível fazer coisas acontecerem. No entanto, não foi a fé dos discípulos que trouxe Cristo de volta à vida, mas foi Deus “quem ressuscitou Jesus, o Senhor”. Será que, então , não importa se acreditamos em algo ou não, já que nós mesmos não podemos fazer nada?

Ao examinar a Bíblia, percebe-se que os milagres que aconteceram estavam sempre ligados a Deus. Mesmo os maiores heróis da fé não podiam fazer nada por si mesmos. E Jesus disse a respeito de si mesmo que só podia fazer o que via o Pai fazer.⁽¹⁾ Com isso, ele descreve uma relação existencial com Deus, da qual emana o poder. Ele pode tudo – e, segundo a sua vontade, nos permite participar disso. Qual é, então, o nosso papel nisso?

A fé é, por assim dizer, como um veleiro no qual embarcamos. Talvez possamos içar as velas – mas, sem vento, nada de significativo acontecerá. A verdadeira dinâmica da fé se revela onde sopra o vento de Deus. É então que vivenciamos o que Jó diz na passagem bíblica: “Deus faz coisas grandiosas, que não se podem compreender, e maravilhas que não se podem contar.” Às vezes , porém, o tempo de Deus nos causa apreensão. O mesmo aconteceu com Jó. Mesmo assim, ele confiou de que Deus teria a última palavra e disse: “Mas eu sei: meu Redentor vive!”⁽²⁾ Será que nós também sabemos disso?

Desejo a vocês um dia abençoado
Angela Mumssen

(1) João 5,19 (2) Jó 19,25 [Bruns]

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Sexta-feira, 24.07.2026

Versetto biblico
Dio compie grandi cose, impossibili da comprendere, e miracoli innumerevoli.
Giobbe 9,10

Testo dottrinale
Sappiamo che colui che ha risuscitato Gesù, il Signore, risusciterà anche noi con Gesù e ci presenterà davanti a sé insieme a voi.
2 Corinzi 4,14

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Dio compie grandi cose

Oggi vorrei partire proprio dal testo dottrinale. In esso l’apostolo Paolo testimonia la sua ferma fede in diverse cose. In primo luogo, che Gesù Cristo è stato risuscitato dai morti. In secondo luogo, che è stato Dio a farlo. In terzo luogo, che Dio lo farà anche con Paolo e con tutti coloro che credono in Cristo.

Qui vediamo che la fede nella morte e nella risurrezione di Gesù non è qualcosa che si possa interpretare in un modo o nell’altro. O è vero che Gesù vive, oppure non è vero. Ma se non è vero, perché allora crederci? Alcuni pensano che attraverso la fede si possano creare delle cose. Tuttavia, non è stata la fede dei discepoli a riportare in vita Cristo, ma è stato Dio «che ha risuscitato Gesù, il Signore». È quindi irrilevante se crediamo o meno in qualcosa, dato che noi stessi non possiamo fare nulla?

Se si guarda alla Bibbia, si riconosce che i miracoli che sono avvenuti erano sempre legati a Dio. Anche i più grandi eroi della fede non potevano fare nulla di propria iniziativa. E Gesù disse di sé stesso che poteva fare solo ciò che vedeva fare dal Padre.⁽¹⁾ In questo modo descrive un rapporto esistenziale con Dio, da cui scaturisce la forza. Egli può tutto – e, secondo la sua volontà, ci fa partecipe di tutto ciò. Qual è allora il nostro ruolo in tutto questo?

La fede è un po’ come una barca a vela su cui saliamo. Forse possiamo issare le vele, ma senza vento non succederà granché. La vera dinamica della fede si dispiega là dove soffia il vento di Dio. Allora sperimentiamo ciò che dice Giobbe nel versetto biblico: «Dio compie cose grandi, impossibili da comprendere, e prodigi che non si possono contare». A volte , però, i tempi di Dio ci mettono alla prova. Lo stesso è accaduto a Giobbe. Ciononostante, egli confidava nel fatto che Dio avrebbe avuto l’ultima parola e disse: «Ma io so che il mio Redentore vive!»⁽²⁾ Lo sappiamo anche noi?

Vi auguro una giornata benedetta
Angela Mumssen

(1) Giovanni 5,19 (2) Giobbe 19,25 [Bruns]

Размышления о моравских ежедневных текстах на Пятница, 24.07.2026

Слово из Библии
Бог творит великие дела, непостижимые для разума, и чудеса, которые невозможно сосчитать.
Иов 9:10

Учебный текст
Мы знаем, что Тот, Кто воскресил Господа Иисуса, воскресит и нас вместе с Иисусом и представит нас вместе с вами перед Собой.
2 Коринфянам 4:14

Ежедневные тексты Моравской церкви

Бог творит великие дела

Сегодня я хотел бы начать с текста для размышления. В нём апостол Павел свидетельствует о своей твёрдой вере в несколько вещей. Во-первых, в то, что Иисус Христос воскрес из мёртвых. Во-вторых, что это сделал Бог. В-третьих, что Бог сделает то же самое с Павлом и со всеми, кто верит во Христа.

Здесь мы видим, что вера в смерть и воскресение Иисуса — это не то, что можно интерпретировать как угодно. Либо Иисус жив — это правда, либо это неправда. Но если это неправда, зачем тогда в это верить? Некоторые полагают, что верой можно что-то сотворить. Однако не вера учеников воскресила Христа, а Бог, «воскресивший Иисуса, Господа». Неужели не имеет значения, верим мы в что-то или нет, раз мы сами ничего не можем изменить?

Если заглянуть в Библию, то становится ясно, что чудеса, которые происходили, всегда были связаны с Богом. Даже величайшие герои веры не могли ничего сделать из себя сами. А Иисус говорил о себе, что мог делать только то, что видел, как делает Отец.⁽¹⁾ Таким образом, Он описывает экзистенциальную связь с Богом, из которой и проистекает сила. Он может всё — и по Своей воле дарует нам причастность к этому. Какова же наша роль в этом?

Вера — это, так сказать, парусник, на который мы садимся. Мы, возможно, можем поднять паруса — но без ветра ничего особенного не произойдет. Истинная динамика веры раскрывается там, где дует ветер Божий. Тогда мы переживаем то, о чём говорит Иов в библейском отрывке: «Бог творит великие дела, непостижимые, и чудеса, неисчислимые». Иногда , однако, Божий план заставляет нас переживать. Так было и с Иовом. Тем не менее он верил, что последнее слово за Богом, и сказал: «Но я знаю: мой Искупитель жив!»⁽²⁾ Знаем ли мы это тоже?

Желаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Иоанна 5:19 (2) Иов 19:25 [Брунс]

Думки про моравські щоденні тексти за Пятница, 24.07.2026

Слово з Біблії
Бог творить великі речі, які неможливо осягнути, і чудеса, яких не можна перелічити.
Йов 9:10

Текст для роздумів
Ми знаємо, що Той, хто воскресив Господа Ісуса, воскресить і нас разом з Ісусом та поставить нас перед Собою разом з вами.
2 Коринтян 4:14

Щоденні тексти Моравської церкви

Бог творить великі речі

Сьогодні я хотів би вийти з цього навчального тексту. У ньому апостол Павло свідчить про свою тверду віру в кілька речей. По-перше, що Ісус Христос воскрес із мертвих. По-друге, що це зробив Бог. По-третє, що Бог зробить те саме з Павлом і всіма, хто вірить у Христа.

Тут ми бачимо, що віра у смерть та воскресіння Ісуса — це не те, що можна тлумачити як завгодно. Або Ісус живе — це правда, або це неправда. Але якщо це неправда, то навіщо в це вірити? Дехто вважає, що вірою можна щось створити. Однак не віра учнів воскресила Христа, а Бог, «який воскресив Ісуса, Господа». Чи має значення, віримо ми в щось чи ні, оскільки самі ми нічого не можемо зробити?

Якщо зазирнути в Біблію, то можна побачити, що чудеса, які відбувалися, завжди були пов’язані з Богом. Навіть найбільші герої віри не могли нічого зробити самотужки. А Ісус сказав про себе, що міг робити лише те, що бачив, як робить Отець.⁽¹⁾ Таким чином Він описує екзистенційний зв’язок із Богом, з якого випливає сила. Він може все — і за Своєю волею дарує нам частку в цьому. Яка ж тоді наша роль у цьому?

Віра — це ніби вітрильник, на який ми сідаємо. Ми, можливо, можемо підняти вітрила — але без вітру нічого особливого не відбудеться. Справжня динаміка віри розгортається там, де дме Божий вітер. Тоді ми переживаємо те, про що говорить Йов у біблійному уривку: «Бог творить великі речі, які не можна осягнути, і чудеса, яких не можна порахувати». Однак іноді Божий план викликає у нас занепокоєння. Так було й з Іовом. Проте він вірив, що останнє слово за Богом, і сказав: «Але я знаю: мій Спаситель живий!»⁽²⁾ Чи знаємо ми це також?

Бажаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Івана 5:19 (2) Йов 19:25 [Брунс]

24.07.2026 ,الجمعة خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

إن الله يفعل أموراً عظيمة لا يمكن استكشافها، ومعجزات لا حصر لها.
أيوب 9:10

نص تعليمي:

نحن نعلم أن الذي أقام يسوع، الرب، سيقيمنا نحن أيضًا مع يسوع ويجعلنا نقف أمامه معكم.
2 كورنثوس 4:14

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

الله يفعل أموراً عظيمة

اليوم أود أن أنطلق من النص التعليمي. ففيه يشهد الرسول بولس بإيمانه الراسخ بعدة أمور. أولاً، أن يسوع المسيح قد أُقيم من بين الأموات. ثانياً، أن الله هو الذي فعل ذلك. ثالثًا، أن الله سيفعل ذلك أيضًا مع بولس وجميع الذين يؤمنون بالمسيح.

هنا نرى أن الإيمان بموت يسوع وقيامته ليس أمرًا يمكن تفسيره بطريقة أو بأخرى. إما أن يكون صحيحًا أن يسوع حي، أو لا يكون صحيحًا. ولكن إذا لم يكن صحيحًا، فلماذا نؤمن به؟ يعتقد البعض أن الإيمان قادر على إحداث الأشياء. لكن لم يكن إيمان التلاميذ هو الذي أعاد المسيح إلى الحياة، بل كان الله «الذي أقام يسوع الرب». فهل يهم إذاً ما إذا كنا نؤمن بشيء أم لا، بما أننا لا نستطيع أن نفعل شيئاً بأنفسنا؟

إذا نظرنا إلى الكتاب المقدس، ندرك أن المعجزات التي حدثت كانت دائماً مرتبطة بالله. حتى أعظم أبطال الإيمان لم يستطيعوا أن يفعلوا شيئاً من تلقاء أنفسهم. وقال يسوع عن نفسه إنه لم يستطع أن يفعل إلا ما رآه الآب يفعله.^[1] وبذلك يصف علاقة وجودية مع الله، تنبع منها القوة. إنه قادر على كل شيء — ويمنحنا نصيبًا منها حسب مشيئته. فما هو دورنا في ذلك؟

الإيمان يشبه إلى حد ما قاربًا شراعيًّا نركبه. ربما نستطيع رفع الأشرعة — لكن بدون ريح لن يحدث الكثير. تتكشف الديناميكية الحقيقية للإيمان حيث تهب ريح الله. عندئذ نختبر ما قاله أيوب في الآية: «الله يصنع أمورًا عظيمة لا تُستقصى، وعجائب لا تُحصى». لكن في بعض الأحيان، يسبب لنا جدول الله الزمني بعض الصعوبات. وكان هذا هو حال أيوب أيضًا. ومع ذلك، فقد وثق في أن الله له الكلمة الأخيرة، وقال: «لكنني أعلم: أن مخلصي حي!»^[2] فهل نعلم ذلك نحن أيضًا؟

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Angela Mumssen

[1] يوحنا 5:19 [2] أيوب 19:25 [برونز]

Gedanken zur Losung für Donnerstag, den 23.07.2026

Losungswort
Ich liege gefangen und kann nicht heraus, mein Auge vergeht vor Elend. HERR, ich rufe zu dir täglich.
Psalm 88,9-10

Lehrtext
Es wurde ein Mann herbeigetragen, der war gelähmt von Mutterleibe an; den setzte man täglich vor das Tor des Tempels, das da heißt das Schöne, damit er um Almosen bettelte bei denen, die in den Tempel gingen.
Apostelgeschichte 3,2

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Ermutigung

Der Psalm, aus dem das heutige Losungswort stammt, ist ein einziges Klagelied. Die Not, in der sich der Psalmist befindet, scheint ausweglos zu sein. Ähnlich erging es dem gelähmten Mann, von dem der Lehrtext berichtet. Sein Schicksal erinnert mich an eine Begebenheit in Indien: In einer Einkaufsstraße sah ich einen Mann am Boden liegen, der mit einer kleinen Handtrommel auf sich aufmerksam machte. Zum einen wollte er verhindern, dass Leute auf ihn traten, zum anderen sammelte ein blinder Mann, der neben ihm saß, Geld für beide. „Was für einen Wert hat eigentlich solch ein Leben?“, fragte ich mich. Doch offensichtlich wollten beide leben. Das Leben an sich war für sie wertvoll.

Vereinzelt schreiben uns Menschen, dass ihnen die Andachten zu wenig positiv sind. Sie benötigten Auferbauung. Nun, wir alle benötigen Auferbauung. Was wir aber nicht benötigen, ist, Dinge schönzureden oder Not einfach zu ignorieren. Ein Klagelied ist auch ein Ventil, um der inneren Not, der Verzweiflung und der Traurigkeit einen Ausdruck zu geben. „Sometimes I feel like a motherless child …“ – „Manchmal fühle ich mich wie ein mutterloses Kind …“, dieses alte Spiritual gab vielen auf geheimnisvolle Weise Kraft in ausweglosen Lebenslagen. Das Lied endet mit der Zeile: „It‘s a long way from home.“ – „So weit weg von zu Hause.“ Ja, manch einer fühlt sich weit weg von zu Hause. Aber es gibt ein zu Hause. Und es ist näher als wir vielleicht denken.

So erging es dem gelähmten Mann. Minuten später sprang er im Tempel umher, denn Petrus und Johannes hatten ihn im Namen Jesu geheilt. Ich sehe den Schlüssel zu allem immer in Jesus Christus. Er ist bei uns im Leid, und er ist derjenige, der in einem Augenblick alles ändern kann. Er ist für mich die Quelle jeder Ermutigung.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

Gebet:
Herr Jesus Christus, du bist für mich die Quelle jeder Ermutigung. Du tust Wunder und rettest aus tiefer Not. Doch auch mitten in der Not bin ich geborgen in dir. Herr, ich danke dir. Halte mich fest in deiner Hand. Dein Name sei gelobt. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Thursday, 23.07.2026

Bible Verse
I am trapped and cannot escape; my eyes grow dim with misery. O LORD, I call out to you day after day.
Psalm 88:9–10

Scripture Passage
A man who had been paralyzed from birth was carried there; every day he was placed at the gate of the temple called Beautiful, so that he might beg for alms from those entering the temple.
Acts 3:2

Moravian Daily Texts

Encouragement

The psalm from which today’s Bible passage is taken is a single lament. The distress in which the psalmist finds himself seems hopeless. The paralyzed man described in the lesson text faced a similar fate. His fate reminds me of an incident in India: In a shopping street, I saw a man lying on the ground, drawing attention to himself with a small hand drum. On the one hand, he wanted to prevent people from stepping on him; on the other, a blind man sitting next to him was collecting money for both of them. “What value does a life like that actually have?” I asked myself. Yet clearly, both of them wanted to live. Life itself was precious to them.

Occasionally, people write to us saying that the devotionals aren’t positive enough for them. They need encouragement. Well, we all need encouragement. But what we don’t need is to sugarcoat things or simply ignore suffering. A lament is also an outlet for giving voice to inner distress, despair, and sadness. “Sometimes I feel like a motherless child …”—this old spiritual has, in a mysterious way, given many people strength in hopeless situations. The song ends with the line: “It’s a long way from home.” – “So far from home.” Yes, some people feel far from home. But there is a home. And it is closer than we might think.

That’s what happened to the paralyzed man. Minutes later, he was leaping about in the temple, for Peter and John had healed him in the name of Jesus. I always see the key to everything in Jesus Christ. He is with us in our suffering, and he is the one who can change everything in an instant. For me, he is the source of all encouragement.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Jeudi, 23.07.2026

Citation biblique
Je suis prisonnier et je ne peux m'en sortir, mes yeux s'éteignent de misère. Seigneur, je t'invoque chaque jour.
Psaume 88,9-10

Texte d’étude
On amenait un homme qui était paralysé depuis sa naissance ; on le plaçait chaque jour à la porte du temple appelée « la Belle », afin qu’il mendie auprès de ceux qui entraient dans le temple.
Actes des Apôtres 3,2

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Encouragement

Le psaume dont est tiré le verset biblique d’aujourd’hui est une véritable complainte. La détresse dans laquelle se trouve le psalmiste semble sans issue. Il en allait de même pour l’homme paralysé dont parle le texte d’étude. Son sort me rappelle un incident survenu en Inde : dans une rue commerçante, j’ai vu un homme allongé par terre qui attirait l’attention sur lui à l’aide d’un petit tambour à main. D’une part, il voulait empêcher les gens de lui marcher dessus ; d’autre part, un aveugle assis à côté de lui collectait de l’argent pour eux deux. « Quelle valeur a donc une telle vie ? », me suis-je demandé. Mais manifestement, tous deux voulaient vivre. La vie en soi avait de la valeur à leurs yeux.

De temps à autre, certaines personnes nous écrivent pour nous dire que les méditations ne sont pas assez positives à leur goût. Elles ont besoin d’être réconfortées. Eh bien, nous avons tous besoin d’être réconfortés. Mais ce dont nous n’avons pas besoin, c’est d’enjoliver les choses ou d’ignorer purement et simplement la détresse. Une complainte est aussi un exutoire permettant d’exprimer la détresse intérieure, le désespoir et la tristesse. « Sometimes I feel like a motherless child… » – « Parfois, je me sens comme un enfant sans mère… », ce vieux spiritual a, d’une manière mystérieuse, donné de la force à beaucoup dans des situations de vie sans issue. Le chant se termine par ces mots : « It’s a long way from home. » – « Si loin de chez soi. » Oui, certains se sentent loin de chez eux. Mais il existe un chez-soi. Et il est plus proche que nous ne le pensons peut-être.

C’est ce qui est arrivé à l’homme paralysé. Quelques minutes plus tard, il sautillait dans le temple, car Pierre et Jean l’avaient guéri au nom de Jésus. Je vois toujours en Jésus-Christ la clé de tout. Il est à nos côtés dans la souffrance, et c’est lui qui peut tout changer en un instant. Il est pour moi la source de tout encouragement.

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Giovedì, 23.07.2026

Versículo bíblico
Estoy atrapado y no puedo salir; mis ojos se consumen de tanta miseria. Señor, te invoco cada día.
Salmo 88,9-10

Texto de estudio
Traían a un hombre que era paralítico desde que nació; lo colocaban cada día a la puerta del templo llamada «la Hermosa», para que pidiera limosna a los que entraban en el templo.
Hechos de los Apóstoles 3,2

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Ánimo

El salmo del que procede el pasaje bíblico de hoy es un auténtico canto de lamento. La angustia en la que se encuentra el salmista parece no tener salida. Algo similar le sucedió al hombre paralítico del que habla el texto de estudio. Su destino me recuerda un suceso que viví en la India: en una calle comercial vi a un hombre tirado en el suelo que llamaba la atención con un pequeño tambor de mano. Por un lado, quería evitar que la gente le pisara; por otro, un hombre ciego que estaba sentado a su lado recaudaba dinero para ambos. «¿Qué valor tiene realmente una vida así?», me pregunté. Pero, evidentemente, ambos querían vivir. La vida en sí misma era valiosa para ellos.

De vez en cuando, algunas personas nos escriben diciendo que las reflexiones no son lo suficientemente positivas. Necesitan ánimo. Bueno, todos necesitamos ánimo. Pero lo que no necesitamos es edulcorar las cosas o simplemente ignorar la necesidad. Un lamento es también una válvula de escape para expresar la angustia interior, la desesperación y la tristeza. «Sometimes I feel like a motherless child…» —«A veces me siento como un niño sin madre…»—, este antiguo espiritual dio fuerzas de manera misteriosa a muchos en situaciones de vida sin salida. La canción termina con la frase: «It’s a long way from home.» —«Tan lejos de casa». Sí, hay quien se siente muy lejos de casa. Pero hay un hogar. Y está más cerca de lo que quizá pensemos.

Eso es lo que le pasó al hombre paralítico. Minutos después, saltaba por el templo, porque Pedro y Juan lo habían sanado en el nombre de Jesús. Siempre veo en Jesucristo la clave de todo. Él está con nosotros en el sufrimiento, y es quien puede cambiarlo todo en un instante. Para mí, Él es la fuente de todo ánimo.

Os deseo un día bendito
Pastor Hans-Peter Mumssen

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Jueves, 23.07.2026

Versículo bíblico
Estou preso e não consigo sair; meus olhos se consomem de sofrimento. Senhor, clamo a ti todos os dias.
Salmo 88,9-10

Texto de reflexão
Trouxeram um homem que era paralítico desde o ventre de sua mãe; todos os dias o colocavam à porta do templo, chamada “A Bela”, para que ele pedisse esmola aos que entravam no templo.
Atos dos Apóstolos 3,2

Textos diários da Igreja da Morávia

Encorajamento

O Salmo do qual provém a passagem bíblica de hoje é um verdadeiro lamento. A angústia em que se encontra o salmista parece não ter saída. O mesmo aconteceu com o homem paralítico de quem fala o texto de estudo. Seu destino me lembra um episódio na Índia: em uma rua comercial, vi um homem deitado no chão, chamando atenção com um pequeno tambor de mão. Por um lado, ele queria evitar que as pessoas pisassem nele; por outro, um homem cego, sentado ao seu lado, coletava dinheiro para os dois. “Que valor tem, afinal, uma vida assim?”, perguntei-me. Mas, obviamente, os dois queriam viver. A vida em si era valiosa para eles.

De vez em quando, algumas pessoas nos escrevem dizendo que as reflexões não são positivas o suficiente. Elas precisavam de ânimo. Bem, todos nós precisamos de ânimo. O que não precisamos, porém, é embelezar as coisas ou simplesmente ignorar a angústia. Um lamento também é uma válvula de escape para dar voz à angústia interior, ao desespero e à tristeza. “Sometimes I feel like a motherless child …” – “Às vezes me sinto como uma criança sem mãe …”, esse antigo espiritual deu força, de maneira misteriosa, a muitos em situações de vida sem saída. A canção termina com a frase: “It’s a long way from home.” – “Tão longe de casa.” Sim, muitos se sentem longe de casa. Mas existe um lar. E ele está mais perto do que talvez imaginemos.

Foi o que aconteceu com o homem paralítico. Minutos depois, ele já pulava pelo templo, pois Pedro e João o haviam curado em nome de Jesus. Sempre vejo a chave para tudo em Jesus Cristo. Ele está conosco no sofrimento e é Ele quem pode mudar tudo em um instante. Para mim, Ele é a fonte de todo o ânimo.

Desejo a vocês um dia abençoado,
Pastor Hans-Peter Mumssen

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Quinta-feira, 23.07.2026

Versetto biblico
Sono intrappolato e non riesco a liberarmi, i miei occhi si consumano per la miseria. Signore, ti invoco ogni giorno.
Salmo 88,9-10

Testo di riferimento
Venne portato lì un uomo paralitico fin dal grembo materno; lo mettevano ogni giorno davanti alla porta del tempio chiamata «la Bella», affinché chiedesse l'elemosina a coloro che entravano nel tempio.
Atti degli Apostoli 3,2

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Incoraggiamento

Il Salmo da cui è tratto il versetto biblico di oggi è un unico lamento. La situazione di bisogno in cui si trova il salmista sembra senza via d’uscita. Lo stesso è accaduto all’uomo paralitico di cui parla il testo didattico. Il suo destino mi ricorda un episodio avvenuto in India: in una via dello shopping vidi un uomo disteso a terra che attirava l’attenzione su di sé con un piccolo tamburello. Da un lato voleva evitare che la gente gli calpestasse i piedi, dall’altro un cieco, seduto accanto a lui, raccoglieva denaro per entrambi. «Che valore ha in realtà una vita del genere?», mi sono chiesto. Eppure, evidentemente, entrambi volevano vivere. La vita in sé era preziosa per loro.

Di tanto in tanto alcune persone ci scrivono che le riflessioni spirituali non sono abbastanza positive. Avrebbero bisogno di incoraggiamento. Ebbene, tutti abbiamo bisogno di incoraggiamento. Ciò di cui non abbiamo bisogno, però, è edulcorare le cose o semplicemente ignorare la sofferenza. Un lamento è anche uno sfogo per dare voce alla sofferenza interiore, alla disperazione e alla tristezza. «Sometimes I feel like a motherless child …» – «A volte mi sento come un bambino senza madre…», questo vecchio spiritual ha dato in modo misterioso forza a molti in situazioni di vita senza via d’uscita. La canzone termina con la frase: «It’s a long way from home.» – «Così lontano da casa». Sì, qualcuno si sente lontano da casa. Ma una casa c’è. Ed è più vicina di quanto forse pensiamo.

È quello che è successo all’uomo paralitico. Pochi minuti dopo saltellava nel tempio, perché Pietro e Giovanni lo avevano guarito nel nome di Gesù. Vedo sempre in Gesù Cristo la chiave di tutto. Egli è con noi nella sofferenza ed è Colui che in un istante può cambiare ogni cosa. Per me è la fonte di ogni incoraggiamento.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

Размышления о моравских ежедневных текстах на Четверг, 23.07.2026

Слово из Библии
Я нахожусь в плену и не могу выбраться, от страданий угасает мой взор. Господи, я взываю к Тебе каждый день.
Псалом 88:9–10

Текст для размышления
К храму приносили человека, который был парализован с утробы матери; его каждый день сажали у ворот храма, называемого «Красивым», чтобы он просил милостыню у тех, кто входил в храм.
Деяния Апостолов 3:2

Ежедневные тексты Моравской церкви

Вдохновение

Псалом, из которого взято сегодняшнее библейское слово, представляет собой одну сплошную песнь скорби. Бедственное положение, в котором находится псалмопевец, кажется безвыходным. Подобная судьба постигла и парализованного человека, о котором рассказывает учебный текст. Его судьба напоминает мне один случай в Индии: на торговой улице я увидел лежащего на земле мужчину, который привлекал к себе внимание маленьким ручным барабанчиком. С одной стороны, он хотел, чтобы люди не наступили на него, с другой — слепой мужчина, сидевший рядом с ним, собирал деньги для них обоих. «Какую же ценность имеет такая жизнь?», — спросил я себя. Но, очевидно, оба хотели жить. Сама по себе жизнь была для них ценной.

Иногда люди пишут нам, что наши размышления недостаточно позитивны. Им нужно вдохновение. Да, всем нам нужно вдохновение. Но нам не нужно приукрашивать реальность или просто игнорировать беду. Плач — это также способ выразить внутреннюю скорбь, отчаяние и печаль. «Sometimes I feel like a motherless child…» — «Иногда я чувствую себя как ребенок, оставшийся без матери…», — эта старая духовная песня таинственным образом давала многим силу в безвыходных жизненных ситуациях. Песня заканчивается строкой: «It’s a long way from home.» – «Так далеко от дома». Да, многие чувствуют себя далеко от дома. Но дом есть. И он ближе, чем мы, возможно, думаем.

Так произошло с парализованным человеком. Через несколько минут он уже прыгал по храму, потому что Петр и Иоанн исцелили его во имя Иисуса. Я всегда вижу ключ ко всему в Иисусе Христе. Он с нами в страдании, и именно Он может в одно мгновение изменить всё. Для меня Он — источник всякого ободрения.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

Думки про моравські щоденні тексти за Четвер, 23.07.2026

Слово з Біблії
Я перебуваю в полоні й не можу вибратися, мої очі згасають від страждань. Господи, я щодня кличу до Тебе.
Псалом 88,9-10

Текст для роздумів
Принесли туди чоловіка, який був паралізований від народження; його щодня садили біля воріт храму, що називаються «Прекрасними», щоб він просив милостині у тих, хто входив до храму.
Діяння апостолів 3:2

Щоденні тексти Моравської церкви

Заохочення

Псалом, з якого взято сьогоднішній біблійний уривок, є суцільною плачем. Скрута, в якій перебуває псалмист, здається безвихідною. Подібна доля спіткала й паралізованого чоловіка, про якого йдеться в навчальному тексті. Його доля нагадує мені випадок, що стався в Індії: на торговій вулиці я побачив чоловіка, який лежав на землі й привертав до себе увагу маленьким ручним барабаном. З одного боку, він хотів запобігти тому, щоб люди наступили на нього, а з іншого — сліпий чоловік, що сидів поруч із ним, збирав гроші для них обох. «Яку ж насправді цінність має таке життя?», — запитав я себе. Але, очевидно, обоє хотіли жити. Саме життя було для них цінним.

Іноді люди пишуть нам, що наші роздуми недостатньо позитивні. Їм потрібне підбадьорення. Ну, нам усім потрібне підбадьорення. Але нам не потрібно прикрашати речі або просто ігнорувати скруту. Плач — це також спосіб дати вихід внутрішньому горю, відчаю та смутку. «Sometimes I feel like a motherless child …» — «Іноді я відчуваю себе як дитина, що втратила матір…», — ця стара духовна пісня таємничим чином давала силу багатьом у безвихідних життєвих ситуаціях. Пісня закінчується рядком: «It’s a long way from home.» – «Так далеко від дому». Так, дехто відчуває себе далеко від дому. Але дім є. І він ближче, ніж ми, можливо, думаємо.

Так сталося з паралізованим чоловіком. За кілька хвилин він уже стрибав у храмі, бо Петро та Іван зцілили його в ім’я Ісуса. Я завжди бачу ключ до всього в Ісусі Христі. Він з нами у стражданні, і саме Він може в одну мить усе змінити. Для мене Він є джерелом усієї надії.

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

23.07.2026 ,الخميس خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

أنا عالق ولا أستطيع الخروج، وعيني تذبل من شدة البؤس. يا رب، أنا أناديك كل يوم.
مزمور 88: 9-10

نص تعليمي:

أُحضر رجل كان مشلولاً منذ ولادته؛ وكان يُوضع يومياً أمام باب الهيكل المسمى «الجميل»، ليتسول الصدقات من الذين يدخلون الهيكل.
سفر أعمال الرسل 3:2

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

التشجيع

المزمور الذي استُقيت منه آية الكتاب المقدس اليوم هو بمثابة نشيد رثاء بحد ذاته. ويبدو أن المحنة التي يمر بها كاتب المزمور لا مخرج منها. وقد واجه الرجل المشلول، الذي يتحدث عنه النص التعليمي، مصيرًا مشابهًا. ويذكرني مصيره بحادثة وقعت في الهند: في أحد شوارع التسوق، رأيت رجلاً ملقىً على الأرض، يلفت الانتباه إليه بواسطة طبلة يدوية صغيرة. فمن ناحية، كان يريد منع الناس من الدوس عليه، ومن ناحية أخرى، كان هناك رجل أعمى جالس بجانبه يجمع المال لهما معاً. «ما هي قيمة مثل هذه الحياة في الواقع؟»، سألت نفسي. لكن من الواضح أن كليهما أرادا العيش. كانت الحياة بحد ذاتها قيّمة بالنسبة لهما.

يكتب لنا بعض الناس من حين لآخر أن تأملاتنا ليست إيجابية بما فيه الكفاية. إنهم بحاجة إلى البناء الروحي. حسنًا، نحن جميعًا بحاجة إلى البناء الروحي. لكن ما لا نحتاج إليه هو تجميل الأمور أو تجاهل المحنة ببساطة. فالنشيد الحزين هو أيضًا متنفس للتعبير عن المحنة الداخلية واليأس والحزن. «أحيانًا أشعر كأنني طفل بلا أم...» - «أحيانًا أشعر كأنني طفل بلا أم...»، هذه الأغنية الروحية القديمة منحت الكثيرين القوة بطريقة غامضة في مواقف الحياة التي تبدو ميؤوسًا منها. تنتهي الأغنية بالسطر: «It's a long way from home.» - «بعيد جدًّا عن الوطن.» نعم، يشعر البعض بأنهم بعيدون جدًّا عن الوطن. لكن هناك وطنًا. وهو أقرب مما قد نعتقد.

هذا ما حدث للرجل المشلول. بعد دقائق قليلة، كان يقفز في الهيكل، لأن بطرس ويوحنا شفياه باسم يسوع. أرى دائمًا أن المفتاح لكل شيء يكمن في يسوع المسيح. إنه معنا في المعاناة، وهو القادر على تغيير كل شيء في لحظة. إنه بالنسبة لي مصدر كل تشجيع.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

Gedanken zur Losung für Mittwoch, den 22.07.2026

Losungswort
Der HERR sprach zu Mose: Das ganze Volk, in dessen Mitte du bist, soll des HERRN Werk sehen.
2. Mose 34,10

Lehrtext
Das Volk verwunderte sich, als sie sahen, dass die Stummen redeten, die Verkrüppelten gesund waren, die Lahmen gingen und die Blinden sahen; und sie priesen den Gott Israels.
Matthäus 15,31

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Wunder sind möglich

In den heutigen Bibelversen geht es um Gottes Wunder. Im Grunde ist die ganze Schöpfung ein Wunder. Ich staune immer wieder darüber, wie genial die Dinge zusammenwirken. Z.B. die Fähigkeit des Körpers, zu regenerieren: Wie viele Schrammen haben wir uns schon zugezogen, ohne dass nicht einmal eine Narbe übrigblieb. Dann höre ich aus der Forschung, dass selbst unser genetischer Code ständig repariert wird. Das allein ist für mich schon ein großes Wunder Gottes.

In den heutigen Bibelversen geht es jedoch um Wunder, die normalerweise nicht möglich sind. So lesen wir im Lehrtext, dass Stumme plötzlich reden konnten. Verkrüppelte wurden gesund, Lahme konnten wieder gehen und Blinde wieder sehen. Auch das Volk Israel erlebte auf seiner Wanderung in das Gelobte Land Wunder: Das Meer teilte sich vor ihnen, ebenso der Jordan, als sie Richtung Jericho zogen. Es gab Manna in der Wüste, die Mauern Jerichos stürzten ohne menschliches Zutun ein und vieles mehr.

Können wir auch heute noch Wunder erwarten? Nun, davon bin ich fest überzeugt. Gott erweist sich immer noch als der, dem kein Ding unmöglich ist. Wir Christen hoffen meistens aus zwei Gründen auf Wunder Gottes. Zum einen, weil wir oder Menschen, die uns nahestehen, es benötigen. Zum anderen, weil wir uns wünschen, dass Personen, die das sehen, zum Glauben an Jesus Christus kommen. Was heißt das nun für uns?

Ich finde es wichtig, dass wir schon in den natürlichen Abläufen Gottes Wunder erkennen, jedoch nicht dort stehenbleiben. Gott wirkt über das Natürliche hinaus, und viele dieser Wunder dienen zur Rettung seiner Kinder. Andere wiederum konfrontieren Menschen mit der Existenz und Allmacht Gottes – führen aber nicht zwangsläufig dazu, dass jemand an Jesus Christus gläubig wird. Uns aber geben sie die Gewissheit: Wunder sind möglich.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

Gebet:
Herr Jesus Christus, ich danke dir, dass du uns die Güte und Barmherzigkeit des Vaters nahegebracht hast. Du hast vielen in ihrer Not geholfen, ja Unmögliches möglich gemacht. Ich bitte dich darum, es heute ebenso zu tun. Mache Menschen empfänglich für dein Wirken, und schenke uns Christen einen Glauben, der nicht im Natürlichen stehenbleibt. Erbarme dich deiner Kinder und wirke durch uns in gleicher Weise wie damals. Das bitte ich dich in deinem Namen, Jesus. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Wednesday, 22.07.2026

Bible Verse
The LORD said to Moses, “All the people among whom you are shall see the work of the LORD.”
Exodus 34:10

Scripture
The people were amazed when they saw that the mute were speaking, the crippled were made whole, the lame were walking, and the blind were seeing; and they praised the God of Israel.
Matthew 15:31

Moravian Daily Texts

Miracles Are Possible

Today’s Bible verses are about God’s miracles. In essence, the entire creation is a miracle. I am constantly amazed at how ingeniously everything works together. Take, for example, the body’s ability to regenerate: How many scrapes have we sustained without even a scar remaining? Then I hear from research that even our genetic code is constantly being repaired. That alone is a great miracle of God to me.

Today’s Bible verses, however, are about miracles that aren’t normally possible. In the passage, we read that the mute were suddenly able to speak. The crippled were healed, the lame could walk again, and the blind could see again. The people of Israel also experienced miracles on their journey to the Promised Land: The sea parted before them, as did the Jordan River when they marched toward Jericho. There was manna in the desert, the walls of Jericho collapsed without human intervention, and much more.

Can we still expect miracles today? Well, I am firmly convinced of it. God still proves Himself to be the One for whom nothing is impossible. We Christians usually hope for God’s miracles for two reasons. First, because we—or people close to us—need them. Second, because we hope that those who witness them will come to faith in Jesus Christ. What does this mean for us?

I think it’s important that we recognize God’s miracles even in the natural order of things, but that we don’t stop there. God works beyond the natural, and many of these miracles serve to save His children. Others, however, confront people with the existence and omnipotence of God—but do not necessarily lead anyone to believe in Jesus Christ. For us, though, they give us the certainty that miracles are possible.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Mercredi, 22.07.2026

Passage biblique
L'Éternel dit à Moïse : « Tout le peuple au milieu duquel tu te trouves verra l'œuvre de l'Éternel. »
Exode 34,10

Texte d'étude
Le peuple fut émerveillé en voyant que les muets parlaient, que les infirmes étaient guéris, que les boiteux marchaient et que les aveugles voyaient ; et ils louèrent le Dieu d’Israël.
Matthieu 15,31

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Les miracles sont possibles

Les versets bibliques d’aujourd’hui traitent des miracles de Dieu. Au fond, toute la création est un miracle. Je ne cesse de m’émerveiller devant la façon géniale dont les choses s’articulent entre elles. Prenons par exemple la capacité du corps à se régénérer : combien d’égratignures avons-nous déjà subies sans qu’il n’en reste même pas une cicatrice ? Puis j’apprends, grâce à la recherche, que même notre code génétique est constamment réparé. Cela seul est déjà pour moi un grand miracle de Dieu.

Les versets bibliques d’aujourd’hui traitent cependant de miracles qui ne sont normalement pas possibles. Ainsi, nous lisons dans le texte d’étude que des muets ont soudainement pu parler. Des infirmes ont été guéris, des boiteux ont pu remarcher et des aveugles ont recouvré la vue. Le peuple d’Israël a lui aussi vécu des miracles lors de son périple vers la Terre Promise : la mer s’est ouverte devant lui, tout comme le Jourdain, alors qu’il se dirigeait vers Jéricho. Il y a eu de la manne dans le désert, les murs de Jéricho se sont effondrés sans intervention humaine, et bien d’autres choses encore.

Pouvons-nous encore espérer des miracles aujourd’hui ? Eh bien, j’en suis fermement convaincu. Dieu se révèle toujours comme celui pour qui rien n’est impossible. Nous, chrétiens, espérons généralement des miracles de Dieu pour deux raisons. D’une part, parce que nous-mêmes ou nos proches en avons besoin. D’autre part, parce que nous souhaitons que les personnes qui en sont témoins viennent à la foi en Jésus-Christ. Qu’est-ce que cela signifie pour nous ?

Je trouve important que nous reconnaissions les miracles de Dieu déjà dans le cours naturel des choses, sans pour autant nous y arrêter. Dieu agit au-delà du naturel, et bon nombre de ces miracles servent au salut de ses enfants. D’autres, en revanche, confrontent les gens à l’existence et à la toute-puissance de Dieu – sans pour autant conduire nécessairement quelqu’un à croire en Jésus-Christ. Mais ils nous donnent la certitude que les miracles sont possibles.

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Mercoledì, 22.07.2026

Versículo bíblico
El Señor dijo a Moisés: «Todo el pueblo, en medio del cual te encuentras, verá la obra del Señor».
Éxodo 34,10

Texto de estudio
El pueblo se maravilló al ver que los mudos hablaban, los lisiados estaban sanos, los cojos caminaban y los ciegos veían; y alabaron al Dios de Israel.
Mateo 15,31

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Los milagros son posibles

Los versículos bíblicos de hoy tratan sobre los milagros de Dios. En el fondo, toda la creación es un milagro. No dejo de sorprenderme de lo ingeniosamente que funcionan las cosas juntas. Por ejemplo, la capacidad del cuerpo para regenerarse: ¿cuántos rasguños nos hemos hecho sin que nos quedara ni siquiera una cicatriz? Además, la investigación me revela que incluso nuestro código genético se repara constantemente. Solo eso ya es para mí un gran milagro de Dios.

Sin embargo, los versículos bíblicos de hoy tratan de milagros que normalmente no son posibles. Así, leemos en el texto de estudio que los mudos pudieron hablar de repente. Los lisiados se curaron, los cojos pudieron volver a caminar y los ciegos, a ver. También el pueblo de Israel vivió milagros durante su peregrinación hacia la Tierra Prometida: el mar se abrió ante ellos, al igual que el Jordán, cuando se dirigían hacia Jericó. Hubo maná en el desierto, los muros de Jericó se derrumbaron sin intervención humana y mucho más.

¿Podemos seguir esperando milagros hoy en día? Pues bien, estoy firmemente convencido de ello. Dios sigue demostrando ser aquel para quien nada es imposible. Los cristianos solemos esperar los milagros de Dios por dos razones. Por un lado, porque nosotros o personas cercanas a nosotros lo necesitamos. Por otro lado, porque deseamos que quienes lo vean lleguen a creer en Jesucristo. ¿Qué significa esto para nosotros?

Me parece importante que reconozcamos los milagros de Dios incluso en los procesos naturales, pero que no nos quedemos ahí. Dios actúa más allá de lo natural, y muchos de estos milagros sirven para la salvación de sus hijos. Otros, en cambio, confrontan a las personas con la existencia y la omnipotencia de Dios, aunque no conducen necesariamente a que alguien llegue a creer en Jesucristo. A nosotros, sin embargo, nos dan la certeza de que los milagros son posibles.

Os deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Miércoles, 22.07.2026

Versículo bíblico
O Senhor disse a Moisés: “Todo o povo, no meio do qual você está, verá a obra do Senhor.”
Êxodo 34,10

Texto de reflexão
O povo ficou admirado ao ver que os mudos falavam, os aleijados estavam curados, os coxos andavam e os cegos viam; e louvaram o Deus de Israel.
Mateus 15,31

Textos diários da Igreja da Morávia

Milagres são possíveis

Os versículos bíblicos de hoje tratam dos milagres de Deus. No fundo, toda a criação é um milagre. Fico sempre admirado com a forma genial como as coisas se encaixam. Por exemplo, a capacidade do corpo de se regenerar: quantos arranhões já sofremos sem que sequer ficasse uma cicatriz? Além disso, ouço falar, por meio da pesquisa científica, que até mesmo nosso código genético é constantemente reparado. Só isso, para mim, já é um grande milagre de Deus.

Nos versículos bíblicos de hoje, porém, trata-se de milagres que normalmente não seriam possíveis. Assim, lemos no texto que os mudos passaram a falar de repente. Os aleijados ficaram curados, os coxos voltaram a andar e os cegos voltaram a enxergar. O povo de Israel também vivenciou milagres em sua jornada para a Terra Prometida: o mar se abriu diante deles, assim como o rio Jordão, quando se dirigiam para Jericó. Houve maná no deserto, os muros de Jericó ruíram sem intervenção humana e muito mais.

Ainda podemos esperar milagres hoje em dia? Bem, estou firmemente convencido disso. Deus ainda se revela como aquele para quem nada é impossível. Nós, cristãos, geralmente esperamos pelos milagres de Deus por dois motivos. Por um lado, porque nós ou pessoas próximas a nós precisamos disso. Por outro lado, porque desejamos que as pessoas que testemunham isso venham a crer em Jesus Cristo. O que isso significa para nós?

Acho importante que reconheçamos os milagres de Deus já nos processos naturais, mas que não paremos por aí. Deus age além do natural, e muitos desses milagres servem para a salvação de seus filhos. Outros, por sua vez, confrontam as pessoas com a existência e a onipotência de Deus – mas não levam necessariamente alguém a crer em Jesus Cristo. Para nós, porém, eles nos dão a certeza: milagres são possíveis.

Desejo a vocês um dia abençoado
Pastor Hans-Peter Mumssen

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Quarta-feira, 22.07.2026

Versetto biblico
Il Signore disse a Mosè: «Tutto il popolo, in mezzo al quale ti trovi, vedrà l'opera del Signore».
Esodo 34,10

Testo dottrinale
Il popolo rimase stupito nel vedere che i muti parlavano, gli storpi erano guariti, gli zoppi camminavano e i ciechi vedevano; e lodarono il Dio d’Israele.
Matteo 15,31

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

I miracoli sono possibili

I versetti biblici di oggi parlano dei miracoli di Dio. In fondo, l’intera creazione è un miracolo. Non smetto mai di stupirmi di quanto le cose interagiscano in modo geniale. Ad esempio, la capacità del corpo di rigenerarsi: quante ferite ci siamo già procurati senza che ne rimanesse nemmeno una cicatrice? Poi apprendo dalla ricerca che persino il nostro codice genetico viene costantemente riparato. Già questo, per me, è un grande miracolo di Dio.

I versetti biblici di oggi, tuttavia, trattano di miracoli che normalmente non sono possibili. Nel testo di riferimento leggiamo, infatti, che i muti improvvisamente riuscivano a parlare. Gli storpi guarivano, gli zoppi tornavano a camminare e i ciechi a vedere. Anche il popolo d’Israele ha vissuto dei miracoli durante il suo viaggio verso la Terra Promessa: il mare si è diviso davanti a loro, così come il Giordano, mentre si dirigevano verso Gerico. C’era la manna nel deserto, le mura di Gerico sono crollate senza alcun intervento umano e molto altro ancora.

Possiamo aspettarci miracoli anche oggi? Ebbene, ne sono fermamente convinto. Dio dimostra ancora di essere Colui per il quale nulla è impossibile. Noi cristiani speriamo nei miracoli di Dio principalmente per due motivi. Da un lato, perché noi o le persone a noi care ne abbiamo bisogno. Dall’altro, perché desideriamo che chi ne è testimone giunga alla fede in Gesù Cristo. Cosa significa questo per noi?

Trovo importante che riconosciamo i miracoli di Dio già nei processi naturali, senza però fermarci lì. Dio opera al di là del naturale, e molti di questi miracoli servono alla salvezza dei suoi figli. Altri, invece, mettono le persone di fronte all’esistenza e all’onnipotenza di Dio – ma non portano necessariamente qualcuno a credere in Gesù Cristo. A noi, però, danno la certezza che i miracoli sono possibili.

Vi auguro una giornata benedetta
Pastor Hans-Peter Mumssen

Размышления о моравских ежедневных текстах на Среда, 22.07.2026

Слово из Библии
Господь сказал Моисею: «Весь народ, среди которого ты находишься, увидит дело Господне».
Исход 34:10

Учебный текст
Народ удивился, увидев, что немые заговорили, калеки исцелились, хромые стали ходить, а слепые прозрели; и они прославили Бога Израилева.
Евангелие от Матфея 15:31

Ежедневные тексты Моравской церкви

Чудеса возможны

Сегодняшние библейские стихи посвящены Божьим чудесам. По сути, всё творение — это чудо. Я снова и снова удивляюсь тому, как гениально всё взаимосвязано. Например, способность тела к регенерации: сколько ссадин мы уже нанесли себе, и ни одного шрама не осталось. А потом я слышу из научных исследований, что даже наш генетический код постоянно восстанавливается. Уже одно это для меня — великое чудо Божье.

Однако сегодняшние библейские отрывки посвящены чудесам, которые обычно невозможны. Так, в тексте мы читаем, что немые вдруг смогли говорить. Калеки исцелились, хромые снова смогли ходить, а слепые — видеть. Народ Израиля также пережил чудеса во время своего странствия в Землю Обетованную: море расступилось перед ними, как и Иордан, когда они направлялись к Иерихону. В пустыне была манна, стены Иерихона рухнули без участия человека и многое другое.

Можем ли мы и сегодня ожидать чудес? Да, я в этом твёрдо убеждён. Бог по-прежнему показывает Себя как Того, для Которого нет ничего невозможного. Мы, христиане, надеемся на Божьи чудеса в основном по двум причинам. Во-первых, потому что это необходимо нам или нашим близким. Во-вторых, потому что мы хотим, чтобы люди, увидев это, пришли к вере в Иисуса Христа. Что же это значит для нас?

Я считаю важным, чтобы мы уже в естественных процессах признавали Божьи чудеса, но не останавливались на этом. Бог действует за пределами естественного, и многие из этих чудес служат спасению Его детей. Другие же сталкивают людей с существованием и всемогуществом Бога – но не обязательно приводят к тому, что кто-то уверует в Иисуса Христа. Зато нам они дают уверенность: чудеса возможны.

Желаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

Думки про моравські щоденні тексти за Середа, 22.07.2026

Слово з Біблії
Господь сказав Мойсею: «Весь народ, серед якого ти перебуваєш, побачить діло Господнє».
Вихід 34:10

Текст для вивчення
Народ дивувався, побачивши, що німі заговорили, каліки одужали, кульгаві ходили, а сліпі прозріли; і вони славили Бога Ізраїля.
Матвія 15:31

Щоденні тексти Моравської церкви

Чудеса можливі

Сьогоднішні біблійні вірші присвячені Божим чудесам. По суті, все творіння є дивом. Я раз у раз дивуюся, як геніально все взаємодіє. Наприклад, здатність тіла до регенерації: скільки подряпин ми вже отримали, і навіть шраму не залишилося. А ще я чую з наукових досліджень, що навіть наш генетичний код постійно відновлюється. Вже одне це для мене є великим Божим дивом.

Однак у сьогоднішніх біблійних уривках йдеться про чудеса, які зазвичай неможливі. Так, у тексті ми читаємо, що німі раптом змогли говорити. Каліки одужували, кульгаві знову могли ходити, а сліпі — бачити. Народ Ізраїлю також пережив чудеса під час своєї мандрівки до Землі Обітованої: море розступилося перед ними, так само як і Йордан, коли вони прямували до Єрихону. У пустелі була манна, стіни Єрихону впали без людського втручання та багато іншого.

Чи можемо ми й сьогодні сподіватися на чудеса? Ну, я в цьому твердо переконаний. Бог і досі доводить, що для Нього немає нічого неможливого. Ми, християни, зазвичай сподіваємося на Божі чудеса з двох причин. По-перше, тому що це потрібно нам або нашим близьким. По-друге, тому що ми бажаємо, щоб люди, які це побачать, прийшли до віри в Ісуса Христа. Що це означає для нас?

Я вважаю важливим, щоб ми впізнавали Божі чудеса вже в природних процесах, але не зупинялися на цьому. Бог діє поза межами природного, і багато з цих чудес служать для спасіння Його дітей. Інші ж змушують людей зіткнутися з існуванням і всемогутністю Бога — але не обов’язково приводять до того, що хтось увірує в Ісуса Христа. Натомість вони дають нам впевненість: чудеса можливі.

Бажаю вам благословенного дня
Pastor Hans-Peter Mumssen

22.07.2026 ,الأربعاء خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

قال الرب لموسى: «سيشاهد كل الشعب الذي أنت في وسطه عمل الرب».
سفر الخروج 34:10

نص تعليمي:

اندهش الناس عندما رأوا أن الصم يتكلمون، والمعاقين قد شُفوا، والعرج يمشون، والعمى يبصرون؛ فسبحوا إله إسرائيل.
متى 15:31

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

المعجزات ممكنة

تتناول آيات الكتاب المقدس اليوم معجزات الله. في الحقيقة، الخلق بأسره معجزة. لا أنفك أتعجب من مدى براعة تفاعل الأشياء مع بعضها. على سبيل المثال، قدرة الجسم على التجدد: كم من الخدوش تعرضنا لها دون أن تترك وراءها حتى ندبة واحدة. ثم أسمع من الأبحاث العلمية أن حتى شفرتنا الجينية يتم إصلاحها باستمرار. وهذا وحده يمثل بالنسبة لي معجزة عظيمة من معجزات الله.

إلا أن آيات الكتاب المقدس اليوم تتناول معجزات لا يمكن أن تحدث في العادة. فنقرأ في النص التعليمي أن البكم أصبحوا قادرين على الكلام فجأة. وشُفي المعاقون، واستطاع الأعرجون المشي من جديد، واستعاد المكفوفون بصرهم. كما شهد شعب إسرائيل معجزات أثناء رحلته إلى أرض الميعاد: فقد انشق البحر أمامهم، وكذلك نهر الأردن، عندما كانوا في طريقهم إلى أريحا. وكان هناك المن في الصحراء، وانهارت أسوار أريحا دون تدخل بشري، وغير ذلك الكثير.

هل لا يزال بإمكاننا أن نتوقع المعجزات اليوم أيضًا؟ حسنًا، أنا مقتنع تمامًا بذلك. فلا يزال الله يثبت أنه الذي ليس عنده شيء مستحيل. نحن المسيحيون نأمل في معجزات الله في الغالب لسببين. أولاً، لأننا نحن أو من هم قريبون منا بحاجة إليها. وثانياً، لأننا نتمنى أن يؤمن باليسوع المسيح من يرونها. ماذا يعني هذا بالنسبة لنا؟

أرى أنه من المهم أن ندرك معجزات الله حتى في الأحداث الطبيعية، لكن دون أن نتوقف عند هذا الحد. فالله يعمل بما يتجاوز الطبيعة، والعديد من هذه المعجزات تهدف إلى خلاص أبنائه. وهناك معجزات أخرى تُواجه الناس بوجود الله وقدرته المطلقة — لكنها لا تؤدي بالضرورة إلى إيمان شخص ما بيسوع المسيح. لكنها تمنحنا اليقين بأن المعجزات ممكنة.

أتمنى لكم يومًا مباركًا
Pastor Hans-Peter Mumssen

Gedanken zur Losung für Dienstag, den 21.07.2026

Losungswort
Freuet euch mit Jerusalem und seid fröhlich über die Stadt, alle, die ihr sie lieb habt! Freuet euch mit ihr, alle, die ihr über sie traurig gewesen seid.
Jesaja 66,10

Lehrtext
Als Jesus schon nahe am Abhang des Ölbergs war, fing die ganze Menge der Jünger an, mit Freuden Gott zu loben mit lauter Stimme über alle Taten, die sie gesehen hatten.
Lukas 19,37

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Freude statt Trauer

Das heutige Losungswort stammt aus dem letzten Kapitel des Buches Jesaja. Es ist ein Kapitel, in dem einerseits Gottes Gerichtshandeln über alle Völker beschrieben wird, andererseits wird seine tiefe Liebe für seine Kinder sichtbar. So lesen wir: „Ich selbst werde euch trösten, wie eine Mutter ihr Kind tröstet. In Jerusalem sollt ihr getröstet werden.“⁽¹⁾ Wie sieht solch ein Trost denn konkret aus?

Das Weinen des Kindes ruft die Mutter herbei. Sie nimmt es auf den Arm oder setzt es sich auf den Schoß. Ist das Kind noch ein Säugling, wird es gestillt. Sie spricht sanft und freundlich mit ihm, summt vielleicht ein Lied und wiegt das Kind hin und her. Gottes Trost ist ganz ähnlich: In Jesus Christus kommt er uns ganz nahe. Durch ihn zeigt Gott seine Liebe und Zugewandtheit. Durch ihn schenkt er uns den Schutz seiner Gerechtigkeit und den Trost des Heiligen Geistes.

Im Lehrtext lesen wir, dass die Jünger aus Freude über das, was sie mit Jesus erlebt hatten, Gott „mit lauter Stimme“ lobten, als er nach Jerusalem einzog. Sie hatten Heilungen und Befreiungen gesehen, ebenso Wunder. Gott war ihnen so nahe gekommen, wie sie es noch nie erlebt hatten. Sie erwarteten, dass es von nun an immer so sein würde. Doch nur eine Woche später war ihre Welt in Scherben zerbrochen: Jesus war am Kreuz gestorben. Keine Wunder, keine Heilung, keine Befreiung – stattdessen Tod und Trauer.

Doch genau da, wo es aussah, als wäre alles vorbei, begann das größte Wunder überhaupt: Jesus blieb nicht im Grab. Am dritten Tag wurde er von den Toten auferweckt und begegnete seinen Jüngern, die das gar nicht fassen konnten. Die Freude, die sie jetzt empfanden, war größer als alles, was sie vorher erlebt hatten. Gott hatte sie getröstet – und sein Trost ist stärker als die Trauer.

Einen gesegneten Tag wünscht
Angela Mumssen

(1) Jes. 66,13 [Neues Leben Übersetzung]

Als Gebet heute eine freie Übersetzung des Gospels „For the Good of Them“:

Der Sieg gehört nicht dem Schnellen oder Starken,
sondern dem, der durchhält bis zum Ende.
Es mag Probleme geben,
und manchmal gehst du alleine,
aber ich weiß, dass ich weiß, dass ich weiß:
Alles wird denen, die Gott lieben, zum Besten dienen.

Kein Auge hat je gesehen und kein Ohr je gehört,
was Gott für die bereithält, die ihn lieben.
Manchmal werden wir weinen,
und manchmal werden wir klagen,
doch ich weiß, dass ich weiß, dass ich weiß:
Alles wird denen, die Gott lieben, zum Besten dienen.

Amen.

Autor: Darius Brooks

Thoughts on Moravian Daily Texts for Tuesday, 21.07.2026

Bible Verse
Rejoice with Jerusalem and be glad for her, all you who love her! Rejoice with her, all you who have mourned for her.
Isaiah 66:10

Scripture
As Jesus was approaching the slope of the Mount of Olives, the whole crowd of disciples began to praise God joyfully with a loud voice for all the miracles they had seen.
Luke 19:37

Moravian Daily Texts

Joy Instead of Sorrow

Today’s Bible passage comes from the last chapter of the Book of Isaiah. It is a chapter that, on the one hand, describes God’s judgment upon all nations, and on the other hand, reveals His deep love for His children. We read: “I myself will comfort you, just as a mother comforts her child. In Jerusalem you will be comforted.”^{(1) What} does such comfort look like in practice?

The child’s crying calls the mother to its side. She takes it in her arms or sits it on her lap. If the child is still an infant, she nurses it. She speaks to it gently and kindly, perhaps humming a song and rocking the child back and forth. God’s comfort is very similar: In Jesus Christ, He draws very close to us. Through Him, God showed His love and devotion. Through Him, He grants us the protection of His righteousness and the comfort of the Holy Spirit.

In the lesson text, we read that the disciples, filled with joy over what they had experienced with Jesus, praised God “with a loud voice” as he entered Jerusalem. They had witnessed healings and deliverances, as well as miracles. God had drawn so close to them in a way they had never experienced before. They expected that from then on, it would always be that way. But just one week later, their world was shattered: Jesus had died on the cross. No miracles, no healing, no deliverance—instead, death and grief.

But just when it seemed as though everything was over, the greatest miracle of all began: Jesus did not remain in the tomb. On the third day, he was raised from the dead and appeared to his disciples, who could hardly believe it. The joy they now felt was greater than anything they had ever experienced before. God had comforted them—and His comfort is stronger than grief.

Wishing you a blessed day,
Angela Mumssen

(1) Isaiah 66:13 [New Life Translation]

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Mardi, 21.07.2026

Passage biblique
Réjouissez-vous avec Jérusalem et soyez dans l'allégresse pour cette ville, vous tous qui l'aimez ! Réjouissez-vous avec elle, vous tous qui avez pleuré sur son sort.
Ésaïe 66,10

Texte d'étude
Alors que Jésus approchait du versant du mont des Oliviers, toute la foule des disciples se mit à louer Dieu avec joie et à haute voix pour toutes les œuvres dont ils avaient été témoins.
Luc 19,37

Textes quotidiens de l'Eglise morave

La joie plutôt que le chagrin

Le passage biblique d’aujourd’hui est tiré du dernier chapitre du livre d’Ésaïe. C’est un chapitre qui, d’une part, décrit le jugement de Dieu sur toutes les nations et, d’autre part, révèle son amour profond pour ses enfants. Nous lisons ainsi : « C’est moi qui vous consolerai, comme une mère console son enfant. À Jérusalem, vous serez consolés. »^{(1) À quoi} ressemble concrètement une telle consolation ?

Les pleurs de l’enfant font venir la mère. Elle le prend dans ses bras ou l’assoit sur ses genoux. Si l’enfant est encore un nourrisson, elle l’allaite. Elle lui parle d’une voix douce et bienveillante, lui fredonne peut-être une chanson et le berce doucement. La consolation de Dieu est tout à fait similaire : en Jésus-Christ, il se fait tout proche de nous. C’est par lui que Dieu a manifesté son amour et son attachement. C’est par lui qu’il nous offre la protection de sa justice et la consolation du Saint-Esprit.

Dans le texte d’étude, nous lisons que, dans la joie de ce qu’ils avaient vécu avec Jésus, les disciples louaient Dieu « à haute voix » lorsqu’il fit son entrée à Jérusalem. Ils avaient été témoins de guérisons et de libérations, ainsi que de miracles. Dieu s’était rapproché d’eux comme ils ne l’avaient jamais connu auparavant. Ils s’attendaient à ce que cela soit désormais toujours ainsi. Mais à peine une semaine plus tard, leur monde volait en éclats : Jésus était mort sur la croix. Pas de miracles, pas de guérison, pas de délivrance – mais la mort et le deuil.

Mais c’est précisément là où tout semblait fini que le plus grand miracle de tous a commencé : Jésus n’est pas resté dans le tombeau. Le troisième jour, il est ressuscité d’entre les morts et est apparu à ses disciples, qui n’en croyaient pas leurs yeux. La joie qu’ils ressentaient alors était plus grande que tout ce qu’ils avaient connu auparavant. Dieu les avait consolés – et sa consolation est plus forte que le chagrin.

Je vous souhaite une journée bénie,
Angela Mumssen

(1) Ésaïe 66,13 [Traduction « Nouvelle Vie »]

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Martedì, 21.07.2026

Versículo bíblico
¡Alégrense con Jerusalén y regocíjense por la ciudad, todos los que la aman! Alégrense con ella, todos los que han estado tristes por ella.
Isaías 66,10

Texto de estudio
Cuando Jesús ya se encontraba cerca de la ladera del Monte de los Olivos, toda la multitud de discípulos comenzó a alabar a Dios con alegría y en voz alta por todas las obras que habían presenciado.
Lucas 19,37

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Alegría en lugar de tristeza

El pasaje bíblico de hoy procede del último capítulo del libro de Isaías. Es un capítulo en el que, por un lado, se describe el juicio de Dios sobre todas las naciones y, por otro, se pone de manifiesto su profundo amor por sus hijos. Así leemos: «Yo mismo os consolaré, como una madre consuela a su hijo. En Jerusalén seréis consolados»^{(1). ¿Cómo} se manifiesta concretamente ese consuelo?

El llanto del niño hace que la madre acuda a él. Lo toma en brazos o lo sienta en su regazo. Si el niño es aún un bebé, le da el pecho. Le habla con dulzura y amabilidad, tal vez le tararea una canción y lo mece suavemente. El consuelo de Dios es muy similar: en Jesucristo se acerca mucho a nosotros. A través de él, Dios mostró su amor y su cercanía. A través de él, nos concede la protección de su justicia y el consuelo del Espíritu Santo.

En el texto de la lectura leemos que los discípulos, llenos de alegría por lo que habían vivido con Jesús, alabaron a Dios «en voz alta» cuando entró en Jerusalén. Habían sido testigos de curaciones y liberaciones, así como de milagros. Dios se les había acercado como nunca antes lo habían experimentado. Esperaban que, a partir de entonces, siempre fuera así. Pero solo una semana después, su mundo se había hecho añicos: Jesús había muerto en la cruz. Ni milagros, ni curaciones, ni liberaciones; en su lugar, muerte y duelo.

Pero precisamente allí, donde parecía que todo había terminado, comenzó el mayor milagro de todos: Jesús no permaneció en la tumba. Al tercer día resucitó de entre los muertos y se encontró con sus discípulos, que no podían creerlo. La alegría que sentían ahora era mayor que todo lo que habían experimentado antes. Dios los había consolado, y su consuelo es más fuerte que el dolor.

Os deseo un día bendito
Angela Mumssen

(1) Isaías 66,13 [Traducción «Nueva Vida»]

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Martes, 21.07.2026

Versículo bíblico
Alegrem-se com Jerusalém e regozijem-se pela cidade, todos vocês que a amam! Alegrem-se com ela, todos vocês que se entristeceram por ela.
Isaías 66,10

Texto de reflexão
Quando Jesus já estava perto da encosta do Monte das Oliveiras, toda a multidão de discípulos começou a louvar a Deus com alegria e em voz alta por todas as obras que haviam visto.
Lucas 19,37

Textos diários da Igreja da Morávia

Alegria em vez de tristeza

A passagem bíblica de hoje vem do último capítulo do livro de Isaías. É um capítulo em que, por um lado, é descrito o julgamento de Deus sobre todas as nações e, por outro, fica visível seu profundo amor por seus filhos. Assim, lemos: “Eu mesmo vos consolarei, como uma mãe consola seu filho. Em Jerusalém sereis consolados.”^{(1) Como} é, então, essa consolação na prática?

O choro da criança chama a mãe. Ela a pega no colo ou a senta no seu colo. Se a criança ainda for um bebê, ela é amamentada. Ela fala com ela de maneira suave e gentil, talvez cantarole uma canção e balance a criança para frente e para trás. O consolo de Deus é muito semelhante: em Jesus Cristo, Ele se aproxima muito de nós. Por meio dele, Deus demonstrou seu amor e sua proximidade. Por meio dele, Ele nos concede a proteção de sua justiça e o consolo do Espírito Santo.

No texto da lição, lemos que os discípulos, cheios de alegria pelo que haviam vivido com Jesus, louvaram a Deus “em alta voz” quando ele entrou em Jerusalém. Eles haviam testemunhado curas e libertações, bem como milagres. Deus havia se aproximado deles como nunca antes haviam experimentado. Eles esperavam que, a partir daquele momento, fosse sempre assim. Mas, apenas uma semana depois, seu mundo desmoronou: Jesus havia morrido na cruz. Sem milagres, sem cura, sem libertação – em vez disso, morte e luto.

Mas exatamente ali, quando parecia que tudo havia acabado, começou o maior milagre de todos: Jesus não permaneceu no túmulo. No terceiro dia, ele ressuscitou dentre os mortos e encontrou-se com seus discípulos, que mal podiam acreditar no que viam. A alegria que sentiam agora era maior do que tudo o que haviam vivenciado antes. Deus os havia consolado – e seu consolo é mais forte do que a tristeza.

Desejo a vocês um dia abençoado
Angela Mumssen

(1) Isaías 66,13 [Tradução “Nova Vida”]

Pensieri sui testi quotidiani della Moravia per Terça-feira, 21.07.2026

Versetto biblico
Rallegratevi con Gerusalemme e gioite per la città, voi tutti che l'amate! Rallegratevi con lei, voi tutti che per lei avete provato tristezza.
Isaia 66,10

Testo di riferimento
Quando Gesù fu ormai vicino al pendio del Monte degli Ulivi, tutta la moltitudine dei discepoli cominciò a lodare Dio con gioia e ad alta voce per tutte le opere che avevano visto.
Luca 19,37

Testi quotidiani della Chiesa di Moravia

Gioia invece di lutto

Il versetto biblico di oggi è tratto dall’ultimo capitolo del libro di Isaia. È un capitolo in cui, da un lato, viene descritto il giudizio di Dio su tutte le nazioni, dall’altro si manifesta il suo profondo amore per i suoi figli. Leggiamo infatti: «Io stesso vi consolerò, come una madre consola il proprio figlio. A Gerusalemme sarete consolati.»⁽¹⁾ Ma ^{in che cosa} consiste concretamente tale consolazione?

Il pianto del bambino chiama la madre. Lei lo prende in braccio o lo fa sedere sulle sue ginocchia. Se il bambino è ancora un neonato, lo allatta. Gli parla con dolcezza e gentilezza, magari canticchia una canzone e lo culla avanti e indietro. Il conforto di Dio è molto simile: in Gesù Cristo Egli ci viene molto vicino. Attraverso di Lui, Dio ha mostrato il suo amore e la sua vicinanza. Attraverso di Lui ci dona la protezione della sua giustizia e il conforto dello Spirito Santo.

Nel testo di lettura leggiamo che i discepoli, pieni di gioia per ciò che avevano vissuto con Gesù, lodarono Dio «ad alta voce» quando entrò a Gerusalemme. Avevano assistito a guarigioni e liberazioni, oltre che a miracoli. Dio si era avvicinato a loro come non avevano mai sperimentato prima. Si aspettavano che d’ora in poi sarebbe stato sempre così. Eppure, solo una settimana dopo, il loro mondo era andato in frantumi: Gesù era morto sulla croce. Niente miracoli, niente guarigioni, niente liberazioni – al loro posto, morte e lutto.

Ma proprio lì, dove sembrava che tutto fosse finito, ebbe inizio il miracolo più grande di tutti: Gesù non rimase nella tomba. Il terzo giorno risuscitò dai morti e si presentò ai suoi discepoli, che non riuscivano a crederci. La gioia che provavano ora era più grande di qualsiasi cosa avessero mai sperimentato prima. Dio li aveva consolati – e la sua consolazione è più forte del dolore.

Vi auguro una giornata benedetta
Angela Mumssen

(1) Isaia 66,13 [Traduzione «Nuova Vita»]

Размышления о моравских ежедневных текстах на Вторник, 21.07.2026

Слово из Библии
Радуйтесь вместе с Иерусалимом и веселитесь о городе, все, кто любит его! Радуйтесь вместе с ним, все, кто скорбел о нём.
Исаия 66:10

Учебный текст
Когда Иисус уже приблизился к склону Елеонской горы, вся толпа учеников с радостью громким голосом стала славить Бога за все дела, которые они видели.
Луки 19:37

Ежедневные тексты Моравской церкви

Радость вместо скорби

Сегодняшний отрывок из Библии взят из последней главы Книги Исаии. В этой главе, с одной стороны, описывается Божий суд над всеми народами, а с другой — проявляется Его глубокая любовь к Своим детям. Так мы читаем: «Я Сам утешу вас, как мать утешает своего ребёнка. В Иерусалиме вы будете утешены»^{(1). Как} же конкретно выглядит такое утешение?

Плач ребёнка призывает мать. Она берёт его на руки или сажает к себе на колени. Если ребёнок ещё грудной, она кормит его грудью. Она ласково и доброжелательно разговаривает с ним, может быть, напевает песенку и покачивает ребёнка из стороны в сторону. Утешение Божье очень похоже на это: в Иисусе Христе Он становится нам очень близок. Через Него Бог явил Свою любовь и заботу. Через Него Он дарует нам защиту Своей праведности и утешение Святого Духа.

В отрывке из Евангелия мы читаем, что ученики, радуясь тому, что они пережили с Иисусом, «громким голосом» прославляли Бога, когда Он входил в Иерусалим. Они были свидетелями исцелений и избавлений, а также чудес. Бог стал им так близок, как никогда прежде. Они ожидали, что отныне так будет всегда. Но всего через неделю их мир разбился вдребезги: Иисус умер на кресте. Ни чудес, ни исцелений, ни освобождений — вместо этого смерть и скорбь.

Но именно тогда, когда казалось, что всё закончилось, началось величайшее из всех чудес: Иисус не остался в гробнице. На третий день Он воскрес из мёртвых и явился Своим ученикам, которые не могли в это поверить. Радость, которую они испытывали теперь, превосходила всё, что они переживали раньше. Бог утешил их — и Его утешение сильнее скорби.

Желаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Исаия 66:13 [перевод «Новая жизнь»]

Думки про моравські щоденні тексти за Вівторок, 21.07.2026

Слово з Біблії
Радійте разом з Єрусалимом і веселіться разом з містом, усі, хто його любить! Радійте разом з ним, усі, хто сумував за ним.
Ісая 66:10

Текст для вивчення
Коли Ісус вже наблизився до схилу Оливної гори, весь натовп учнів почав радісно славити Бога голосно за всі діла, які вони бачили.
Лука 19:37

Щоденні тексти Моравської церкви

Радість замість скорботи

Сьогоднішній уривок з Біблії взято з останнього розділу Книги Ісаї. У цьому розділі, з одного боку, описується Божий суд над усіма народами, а з іншого — виявляється Його глибока любов до Своїх дітей. Так ми читаємо: «Я Сам втішу вас, як мати втішає свою дитину. У Єрусалимі ви отримаєте втіху»^{(1). Як} же конкретно виглядає така втіха?

Плач дитини привертає увагу матері. Вона бере її на руки або садить собі на коліна. Якщо дитина ще немовля, її годують груддю. Вона лагідно й доброзичливо розмовляє з нею, можливо, наспівує пісеньку й заколисує дитину. Божа втіха дуже схожа: в Ісусі Христі Він стає нам дуже близьким. Через Нього Бог виявив Свою любов і турботу. Через Нього Він дарує нам захист Своєї справедливості та втіху Святого Духа.

У навчальному тексті ми читаємо, що учні, радіючи тому, що пережили з Ісусом, «голосно» славили Бога, коли Він в’їжджав до Єрусалима. Вони бачили зцілення та визволення, а також чудеса. Бог наблизився до них так, як вони ще ніколи не відчували. Вони сподівалися, що відтепер так буде завжди. Але лише через тиждень їхній світ розлетівся на друзки: Ісус помер на хресті. Ніяких чудес, ніяких зцілень, ніякого визволення — натомість смерть і скорбота.

Але саме тоді, коли здавалося, що все скінчилося, почалося найбільше диво з усіх: Ісус не залишився в гробниці. На третій день Він воскрес із мертвих і зустрівся зі Своїми учнями, які не могли в це повірити. Радість, яку вони тепер відчували, була більшою за все, що вони переживали раніше. Бог втішив їх — і Його втіха сильніша за скорботу.

Бажаю вам благословенного дня
Angela Mumssen

(1) Ісая 66:13 [Переклад «Нове життя»]

21.07.2026 ,الثلاثاء خواطر حول نصوص مورافيا اليومية

آية من الكتاب المقدس:

افرحوا مع أورشليم وابتهجوا بالمدينة، أيها جميع الذين تحبونها! افرحوا معها، أيها جميع الذين حزنتم عليها.
إشعياء 66:10

نص تعليمي:

وعندما اقترب يسوع من سفح جبل الزيتون، بدأ جميع التلاميذ يسبحون الله بفرح وبصوت عالٍ على كل ما رأوه من أعمال.
لوقا 19:37

النصوص اليومية للكنيسة المورافية

الفرح بدلاً من الحزن

آية اليوم مأخوذة من الفصل الأخير من سفر إشعياء. وهو فصل يصف من ناحية قضاء الله على جميع الأمم، ومن ناحية أخرى يظهر محبته العميقة لأبنائه. فنقرأ: «أنا نفسي سأعزيكم، كما تعزي الأم طفلها. في أورشليم ستُعزّون».^[1] كيف يبدو هذا التعزية بشكل ملموس؟

بكاء الطفل يستدعي الأم. فهي تحمله بين ذراعيها أو تجلسه على حجرها. وإذا كان الطفل رضيعًا، فإنها ترضعه. تتحدث إليه بلطف وود، وربما تهمس بأغنية وتهزه ذهابًا وإيابًا. تعزية الله مشابهة تمامًا: في يسوع المسيح يقترب منا تمامًا. من خلاله أظهر الله محبته واهتمامه. ومن خلاله يمنحنا حماية بره وتعزية الروح القدس.

نقرأ في النص التعليمي أن التلاميذ، فرحًا بما عاشوه مع يسوع، سبحوا الله «بصوت عالٍ» عندما دخل إلى أورشليم. فقد شاهدوا شفاءً وتحريرًا، وكذلك معجزات. لقد اقترب الله منهم بشكل لم يسبق لهم أن اختبروه من قبل. وكانوا يتوقعون أن يظل الحال هكذا من الآن فصاعدًا. لكن بعد أسبوع واحد فقط، تحطمت عالمهم إلى أشلاء: فقد مات يسوع على الصليب. لا معجزات، ولا شفاء، ولا تحرير — بل الموت والحزن بدلاً من ذلك.

لكن في اللحظة بالذات التي بدا فيها أن كل شيء قد انتهى، بدأت أعظم معجزة على الإطلاق: لم يبقَ يسوع في القبر. في اليوم الثالث، أُقيم من بين الأموات والتقى بتلاميذه الذين لم يستطيعوا تصديق ما حدث. كانت الفرحة التي شعروا بها الآن أعظم من كل ما عاشوه من قبل. لقد عزّاهم الله — وعزاءه أقوى من الحزن.

أتمنى لكم يوماً مباركاً
Angela Mumssen

[1] إشعياء 66:13 [ترجمة «الحياة الجديدة»]

Gedanken zur Losung für Montag, den 20.07.2026

Losungswort
Die Worte des HERRN sind lauter wie Silber, im Tiegel geschmolzen, geläutert siebenmal.
Psalm 12,7

Lehrtext
Jesus spricht: Ich bin dazu geboren und in die Welt gekommen, dass ich die Wahrheit bezeuge. Wer aus der Wahrheit ist, der hört meine Stimme.
Johannes 18,37

Die Losungen der Herrnhuter Brüdergemeine

Aus der Wahrheit sein

Im heutigen Lehrtext sagt Jesus Christus: „Wer aus der Wahrheit ist, der hört meine Stimme.“ Dieser Ausspruch Jesu ist meiner Meinung nach ein Schlüssel für Losungswort und Lehrtext. Im Vorfeld des Losungswortes beklagte David, dass nur noch wenige Gott ernst nehmen. So sagte er: „Einer redet mit dem andern Lug und Trug, sie heucheln und reden aus zwiespältigem Herzen.“⁽¹⁾ Etliche meinten anscheinend, ihre eigenen Worte seien mächtig, Gottes Wort jedoch habe keine Bedeutung für sie.

Ich denke, das hat sich bis heute nicht verändert. Viele sehen die Worte der Bibel als veraltet an, ihre eigenen Erkenntnisse und Meinungen dagegen als hochaktuell. Tatsächlich ist jedoch Gottes Wort im Gegensatz zu menschlichen Worten hundert Prozent glaubwürdig – so verstehe ich das Losungswort.

Der Lehrtext ist Teil eines Gesprächs zwischen Jesus und Pilatus. Dieser versuchte herauszubekommen, weshalb die Juden Jesus anklagten. So fragte er ihn, ob er ein König sei. Jesus bejahte das, sagte aber: „Mein Reich ist nicht von dieser Welt.“ Das verwunderte Pilatus noch mehr. Wie konnte Jesus dann ein König sein? Nun verriet ihm Jesus ein Geheimnis: Er ist gekommen, um der Welt die Wahrheit zu bezeugen. Pilatus reagierte daraufhin nur mit dem Satz: „Was ist Wahrheit?“⁽²⁾ Das war vermutlich keine Frage, sondern eher die Feststellung: „Nichts Genaues weiß man nicht!“ Ohne Wahrheit richtete Pilatus am Ende die Fahne nach dem Wind und ließ Jesus wider besseres Wissen kreuzigen.

Eine gängige Meinung ist: „Eine absolute Wahrheit gibt es nicht.“ Doch genau die gibt es. Man entdeckt sie aber nur, wenn man sich auf Gottes Wort einlässt. Jesus sagte: „Wer aus der Wahrheit ist, der hört meine Stimme.“ Genau das ist der Schlüssel: Suchen wir ernstlich die Wahrheit, dann sind wir aus der Wahrheit und werden erkennen, dass Jesu Worte Worte des lebendigen Gottes sind.

Einen gesegneten Tag wünscht
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Ps. 12,3 (Luther 2017) (2) Joh. 18,38a (Luther 2017)

Gebet:
Herr Jesus Christus, ich danke dir, dass ich bei dir die Wahrheit finden durfte. Dein Wort hat solch eine Kraft, solch eine Tiefe und hat mein ganzes Leben verändert. Ich bitte dich für die Menschen, die ernsthaft nach Wahrheit suchen, dass sie deine Stimme hören. Ich bitte dich aber auch für diejenigen, die nicht glauben, dass es solch eine Wahrheit gibt: Begegne ihnen und schenke ihnen ein suchendes Herz. Das bitte ich in deinem Namen, Jesus. Amen.

Thoughts on Moravian Daily Texts for Monday, 20.07.2026

Bible Verse
The words of the LORD are purer than silver, refined in a crucible, purified seven times.
Psalm 12:7

Teaching Text
Jesus says: “I was born for this, and I came into the world to testify to the truth. Everyone who belongs to the truth listens to my voice.”
John 18:37

Moravian Daily Texts

Being of the Truth

In today’s teaching text , Jesus Christ says: “Whoever is of the truth hears my voice.” In my opinion, this statement by Jesus is a key to both the Bible verse and the teaching text. In the context leading up to the Bible verse, David lamented that only a few still take God seriously. He said: “One speaks to another with lies and deceit; they are hypocrites and speak from a double-minded heart.”⁽¹⁾ Apparently, many believed that their own words were powerful, but that God’s Word had no meaning for them.

I think this has not changed to this day. Many view the words of the Bible as outdated, while considering their own insights and opinions to be highly relevant. In fact, however, unlike human words, God’s Word is one hundred percent trustworthy—that is how I understand the Bible passage.

The passage is part of a conversation between Jesus and Pilate. Pilate was trying to find out why the Jews were accusing Jesus. So he asked Him if He were a king. Jesus affirmed this, but said, “My kingdom is not of this world.” This puzzled Pilate even more. How, then, could Jesus be a king? Jesus then revealed a secret to him: He had come to bear witness to the truth before the world. Pilate responded simply with the question: “What is truth?”⁽²⁾ That was probably not a question, but rather a statement: “No one really knows for sure!” Without the truth, Pilate ultimately went with the flow and had Jesus crucified against his better judgment.

A common belief is: “There is no such thing as absolute truth.” Yet that is exactly what exists. But you can only discover it if you open yourself to God’s Word. Jesus said , “Whoever is of the truth hears my voice.” That is precisely the key: if we earnestly seek the truth, then we are of the truth and will recognize that Jesus’ words are the words of the living God.

Wishing you a blessed day,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Psalm 12:3 (Luther 2017) (2) John 18:38a (Luther 2017)

Pensées sur les textes quotidiens moraves pour le Lundi, 20.07.2026

Verset biblique
Les paroles de l'Éternel sont pures comme de l'argent fondu dans un creuset, purifié sept fois.
Psaume 12,7

Texte d’enseignement
Jésus dit : « Je suis né et je suis venu dans le monde pour rendre témoignage à la vérité. Quiconque est de la vérité écoute ma voix. »
Jean 18,37

Textes quotidiens de l'Eglise morave

Être de la vérité

Dans le texte d’enseignement d’aujourd’hui , Jésus-Christ dit : « Celui qui est de la vérité écoute ma voix. » À mon avis, cette parole de Jésus est une clé pour comprendre la parole biblique et le texte d’enseignement. Avant la parole biblique, David déplorait que peu de gens encore prennent Dieu au sérieux. Il disait ainsi : « L’un parle à l’autre avec mensonges et tromperies, ils font preuve d’hypocrisie et parlent d’un cœur divisé. »⁽¹⁾ Certains semblaient penser que leurs propres paroles avaient du poids, tandis que la Parole de Dieu n’avait aucune signification à leurs yeux.

Je pense que cela n’a pas changé jusqu’à aujourd’hui. Beaucoup considèrent les paroles de la Bible comme dépassées, tandis qu’ils jugent leurs propres connaissances et opinions d’une actualité brûlante. En réalité, contrairement aux paroles humaines, la Parole de Dieu est crédible à cent pour cent – c’est ainsi que je comprends le verset biblique.

Le passage d’étude fait partie d’un dialogue entre Jésus et Pilate. Ce dernier tentait de comprendre pourquoi les Juifs accusaient Jésus. Il lui demanda donc s’il était roi. Jésus répondit par l’affirmative, mais ajouta : « Mon royaume n’est pas de ce monde. » Cela étonna Pilate encore davantage. Comment Jésus pouvait-il alors être roi ? C’est alors que Jésus lui révéla un secret : il était venu pour rendre témoignage à la vérité devant le monde. Pilate ne réagit alors qu’en disant : « Qu’est-ce que la vérité ? »⁽²⁾ Ce n’était probablement pas une question, mais plutôt un constat : « On ne sait rien de précis ! » Sans la vérité, Pilate finit par suivre le vent et fit crucifier Jésus contre son gré.

Une opinion courante est la suivante : « Il n’y a pas de vérité absolue. » Or, elle existe bel et bien. Mais on ne la découvre que si l’on s’ouvre à la Parole de Dieu. Jésus a dit : « Celui qui est de la vérité écoute ma voix. » C’est précisément là la clé : si nous recherchons sincèrement la vérité, alors nous sommes de la vérité et nous reconnaîtrons que les paroles de Jésus sont celles du Dieu vivant.

Je vous souhaite une journée bénie,
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Psaumes 12,3 (Luther 2017) (2) Jean 18,38a (Luther 2017)

Reflexiones sobre los textos diarios moravos para el Lunedì, 20.07.2026

Versículo bíblico
Las palabras del Señor son más puras que la plata fundida en el crisol, refinada siete veces.
Salmo 12,7

Texto de enseñanza
Jesús dice: «Para esto he nacido y para esto he venido al mundo: para dar testimonio de la verdad. El que es de la verdad, escucha mi voz».
Juan 18,37

Textos cotidianos de la Iglesia morava

Ser de la verdad

En el texto de enseñanza de hoy, Jesucristo dice: «Quien es de la verdad, escucha mi voz». En mi opinión, esta afirmación de Jesús es clave para el versículo bíblico y el texto de enseñanza. Antes del versículo bíblico, David se lamentaba de que ya solo unos pocos se tomaran en serio a Dios. Así decía: «Uno habla al otro con mentira y engaño; son hipócritas y hablan con un corazón dividido».⁽¹⁾ Al parecer, muchos pensaban que sus propias palabras tenían poder, mientras que la Palabra de Dios no tenía ningún significado para ellos.

Creo que eso no ha cambiado hasta hoy. Muchos consideran que las palabras de la Biblia están desfasadas, mientras que sus propios conocimientos y opiniones les parecen de gran actualidad. Sin embargo, a diferencia de las palabras humanas, la Palabra de Dios es cien por cien creíble; así es como entiendo el pasaje bíblico.

El texto de estudio forma parte de una conversación entre Jesús y Pilato. Este último intentaba averiguar por qué los judíos acusaban a Jesús. Así pues, le preguntó si era rey. Jesús respondió que sí, pero añadió: «Mi reino no es de este mundo». Esto sorprendió aún más a Pilato. ¿Cómo podía ser entonces Jesús un rey? Entonces, Jesús le reveló un secreto: había venido para dar testimonio de la verdad ante el mundo. Pilato se limitó a responder: «¿Qué es la verdad?»⁽²⁾ Probablemente no se trataba de una pregunta, sino más bien de una constatación: «¡No se sabe nada con certeza!». Sin la verdad, Pilato acabó por seguir la corriente y mandó crucificar a Jesús a pesar de saber que no debía hacerlo.

Una opinión muy extendida es: «No existe una verdad absoluta». Pero sí que existe. Sin embargo, solo se descubre si uno se abre a la Palabra de Dios. Jesús dijo: «El que es de la verdad, oye mi voz». Esa es precisamente la clave: si buscamos sinceramente la verdad, entonces somos de la verdad y reconoceremos que las palabras de Jesús son palabras del Dios vivo.

Te deseo un día bendecido
Pastor Hans-Peter Mumssen

(1) Salmos 12,3 (Lutero 2017) (2) Juan 18,38a (Lutero 2017)

Reflexões sobre os Textos Diários Moravianos para Lunes, 20.07.2026

Versículo bíblico
As palavras do SENHOR são mais puras que a prata, fundida no cadinho, refinada sete vezes.
Salmo 12,7

Texto de ensinamento
Jesus diz: “Eu nasci e vim ao mundo para dar testemunho da verdade. Quem é da verdade ouve a minha voz.”
João 18,37